Постанова № 26039321, 30.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 року м. Київ К/9991/44330/11

№ К/9991/44330/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Суддів: Вербицької О.В., Островича С.Е.,при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля»

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2011

у справі № 2-а-8273/10/2270 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля»

до Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Новоушицького відділення

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований порушенням позивачем норм підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон № 889-IV) внаслідок не утримання та не сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 173871,26 грн. з виплаченого доходу на користь громадянина ОСОБА_4 у зв'язку з купівлею нерухомого майна. Крім того, за висновками судів, відповідач правомірно зменшив позивачу задекларовану суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 1464162,00 грн. з огляду на безпідставне включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «ЮМФ Консалтинг», ТОВ «Промінь Агро», ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «НСК Торговий дім «Євро стандарт».

У касаційній скарзі ТОВ «Промінь Поділля»просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права..

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та зменшення бюджетного відшкодування у податковому обліку позивача згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.09.2010 року № 0149/2340/35469896, про порушення підприємством норм підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону № 889-IV, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб внаслідок не утримання та не сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 173871,26 грн. з виплаченого доходу на користь громадянина ОСОБА_4 за операцією з купівлі-продажу нерухомого майна; норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 , підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у сумі 1790515,00 грн., у т.ч. за грудень 2009 року -426115,00 грн., березень 2010 року 47463,00 грн., квітень 2010 року -398893,00 грн., травень 2010 року -398130,00 грн., червень 2010 року -312606,00 грн.; занижено у сумі 326353,00 грн. у т.ч. вересень 2009 року -188349,00 грн., жовтень 2009 року -138004,00 грн., а також згідно попереднього акту перевірки від 21.09.2009 № 134/23/35469896 у сумі 207128,00 грн. (а.с. 95-96, т.1).

За наслідками перевірки та за результатами апеляційного узгодження визначених сум податкових зобов'язань відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010: № 0008921740/1 про визначення податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 521613,78 грн. (у т.ч. 173871,26 грн. -основний платіж та 347742,52 грн. -штрафні (фінансові) санкції); та № 0000892340/1 про зменшення бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 1464162,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладених 11.02.2009 позивачем та громадянином ОСОБА_4, позивач купив об`єкти нерухомості, а саме: договір серії ВМВ № 922423 -будівлю головного офісу (контори), яка розташована за адресою АДРЕСА_1; договір серії ВМВ № 922427 - приміщення ремонтної майстерні, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2; договір серії ВМВ № 922413 - приміщення молочно-тваринного комплексу розташованого за адресою АДРЕСА_3; договір серії ВМВ № 923421 -приміщення зерносушильного току, розташованого за адресою АДРЕСА_4; договір серії ВМВ № 922415 -приміщення тракторної бригади, розташоване за адресою АДРЕСА_5; договір серії ВМВ № 922419- приміщення заправки паливно-мастильних матеріалів, розташоване за адресою АДРЕСА_6; договір серії ВМВ № 922425 -приміщення майстерні механізаторів, розташоване за адресою АДРЕСА_7.

Ці договори були нотаріально посвідчені 11.02.2009 приватним нотаріусом Вінницького міського округу ОСОБА_5

Відповідно до пункту 1.15 ст.1 Закону № 889-IV податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1. пункту 8.1 ст.8 вказаного Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору (пункт 11.3 ст. 11 Закону № 889- IV).

Пунктом 20.2 ст. 20 вказаного Закону фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються податковими агентами покладено на таких осіб.

До справи приєднані копії квитанцій, які засвідчують факт сплати громадянином ОСОБА_4 11.02.2009 сум податку з доходів фізичних осіб за кожним із зазначених договорів в загальній сумі 172361,28 грн. (а.с.9-13, т.4).

Суди попередніх інстанцій не застосували норму пункту 11.3 ст. 11 Закону № 889-ІУ, яка в порівнянні із нормою підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 є спеціальною, у зв'язку з чим зробили помилковий висновок про наявність у позивача обов`язків податкового агента щодо виплаченого доходу громадянину ОСОБА_4 внаслідок придбання нерухомого майна.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2010 № 0008921740/1 підлягають скасуванню, а позов у цій частині задоволенню.

Не можна погодитися також з висновком судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.11.2010 № 0000892340/1.

Так, судами зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських операцій позивача ТОВ «ЮМФ Консалтинг», ТОВ «Промінь Агро», ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «НСК Торговий дім Євростандарт», що мало наслідком неправомірне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у вартості товарів та подальшого врахування таких сум при визначенні суми бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню.

Відповідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини друга та третя цієї статті).

Судами попередніх інстанцій не було дотримано вказаних норм КАС України, оскільки висновок про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з вказаними суб'єктами підприємницької діяльності зроблений фактично без встановлення обставин справи. Як свідчить зміст ухвалених у справі судових рішень, вони містять лише викладення доводів позивача та змісту акту перевірки щодо операцій з поставки, на які виписані податкові накладні ТОВ «ЮМФ «Консалтинг»», ТОВ «Промінь Агро», ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «НСК Торговий дім Євростандарт»та на підстав яких позивач включив суми ПДВ до податкового кредиту та до бюджетного відшкодування, а також оцінку показанням свідків, які стосуються обставин щодо поставки позивачу юридично-консалтингових послуг ТОВ «ЮМФ «Консалтинг».

Разом з тим, матеріали справи містять додані позивачем копії договорів, укладених з його контрагентами, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів приймання-передачі наданих послуг, звітів про надані послуги, наказів про відрядження, тобто доказів, яким позивач доводив ті обставини, на яких ґрунтувались вимоги його позовної заяви, яким, однак, ніякої оцінки суд не дав.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України. Підставами для звільнення від доказування можуть бути лише обставини, встановлені статтею 72 цього Кодексу.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000892340/1 та направлення справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо рівня звичайних цін на суміші комплексних мінеральних добрив, які реалізував позивач, станом на червень-липень 2008 року; фактичного придбання позивачем нафтопродуктів, послуг з пошуку земельних ділянок с/г призначення та укладення договорів оренди таких ділянок, інформаційно-технологічних послуг, суми ПДВ в ціні яких включені в податковому обліку до сум податкового кредиту, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля»задовольнити частково, скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2011; позов задовольнити у частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції від 15.11.2010 № 0008921740/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля»податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 521613,78 грн. у тому числі 173871,26 грн. -основний платіж та 347742,52 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції від 15.11.2010 № 0000892340/1 справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.В. Вербицька підписС.Е. Острович