Постанова № 26038247, 17.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1660/2012

17 вересня 2012 року 16год. 12хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Гуль Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (по тексту постанови СПД ОСОБА_3) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. рівному Державної податкової служби (ДПІ в м. Рівне - по тексту постанови) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000951745 від 19.04.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Вказує на ту обставину, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПСП «Маяк» (код ЄДРПОУ 30903761) за липень, вересень, жовтень 2011 року.

Зазначає, що за наслідками проведеної перевірки було складено відповідний акт, яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі даного акта було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 388704, 13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 97176, 13 грн.

Крім того, на думку позивачаз висновками податкового органу не можна погодитися з огляду на те, що на момент укладення правочину контрагент позивача - ПСП «Маяк» було легітимним підприємством. Анулювання свідоцтва платника ПДВ було здійснене 06 грудня 2011 року. Таким чином зрозуміло, що в перевіряемому періоді ПСП «Маяк» мало право виписувати податкові накладні, воно було зареєстроване як платник ПДВ в податковому органі.

Позивач вказує, що фактичний та адміністративно-майновий стан його контрагента, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, як вважає відповідач, які ним допускалися не могли бути відомі ОСОБА_3, оскільки підприємство на момент виникнення правовідносин було діючим контрагентом, що мало юридичну дієздатність, правоздатність та було платником ПДВ.

Звертає увагу й на те, що документи бухгалтерської та податкової звітності по вчинюваних господарських операціях відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вважає, що до винесення обвинувального вироку стосовно посадових осіб ПСП «Маяк» твердження про фіктивність підприємства та безтоварність господарських операцій СПД ОСОБА_3 з вказаним суб'єктом господарської діяльності є лише домислами, як наслідок висновки акта перевірки не можуть бути обґрунтованими.

Відповідач позов не визнав у повному обсязі про що було подано письмове заперечення (а.с.222, т.1). Вказує, що позивач перебував у фінансово-господарських відносинах з ПСП «Маяк» у липні, вересні, жовтні 2011 року. До податкового кредиту декларацій з ПДВ у розрахунках з вказаним контрагентом ОСОБА_3 включив за липень 2011 року ПДВ в сумі 174357, 65 грн., за вересень 2011 року - 186588, 10 грн., за жовтень 2011 року - 27758, 75 грн.

Вказує, що в результаті перевірки ПСП «Маяк» було встановлено, що між останнім та позивачем по справі було укладено договір купівлі-продажу від 25.06.2011 р. №3 про продаж товару.

При цьому, було встановлено, що контрагент позивача є виробником та має в користуванні 254, 24 га землі, наявність тракторів та трудових ресурсів в кількості 5 осіб, але на які площі вирощувалися кавуни (товар), наявність його насіння не підтверджено.

Тим самим, на думку податкового органу, звіркою суб'єкта господарювання ПСП «Маяк» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з СПД ОСОБА_3 за період з 01.07.2011 р. по 01.09.2011 р.

Крім того, у своїй фінансово-господарській діяльності позивач складські, офісні, торгівельні приміщення не використовує, найманих працівників немає, та нічим не підтвердив транспортування товару від продавця до покупця.

Відповідач зазначає й те, що фінансово-господарська діяльність ПСП «Маяк» здійснювалася поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про відсутність в останнього належної правоздатності, а отже й наявність підстав здійснення вказаних операцій.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково покликалася на те, що податковим органом в акті перевірки не наводить жодних доказів того, чи мали місце діяння контрагентів ознаки складу злочину щодо фіктивної господарської діяльності. Просила податкове повідомлення-рішення №0000951745 від 19.04.2012 року визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. На думку представника податкового органу діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх господарських зобов'язань. Відтак, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з врахуванням поданих письмових заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ в м.Рівне проведено документальну невиїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПСП «Маяк» (код ЄДРПОУ 30903761) за липень, вересень, жовтень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 04.04.2012 року №86/1745/НОМЕР_1.

Актом перевірки зафіксовано:

В порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України СПД ОСОБА_3 безпідставно віднесено ПДВ в сумі 388 704, 50 грн. до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість, а саме за липень 2011 року - 174 357, 65 грн., за вересень 2011 року - 186 588, 10 грн., жовтень 2011 року - 27 758, 75 грн. по безтоварним операціям з ПСП «Маяк» (код ЄДРПОУ 30903761).

На підставі акта перевірки ДПІ в м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000951745 від 19.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання СПД ОСОБА_3 з податку на додану вартість на суму 485880, 63 грн., в тому числі за основним платежем - 388 704, 50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 97 176, 13 грн.

Як встановлено судом, вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПСП «Маяк» (код ЄДРПОУ 30903761).

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді мала місце господарська операція позивача з вказаним контрагентом, згідно договору купівлі-продажу від 25.06.2011 року №3 про продаж товару (овочі, фрукти, масляничні культури та баштанова продукція).

ПСП «Маяк», як суб'єктом господарювання на виконання умов вищевказаного договору документувало відвантаження позивачу по справі баштанну продукцію, обсяги якої відображені у додатках 2 до податкових декларацій (скорочених) з податку на додану вартість за липень ( з врахуванням уточненого розрахунку) та вересень-жовтень 2011 року.

Крім того, в ході розгляду адміністративної справи встановлено, що було залучено фахівців ГВПМ ДПІ у м. Херсоні, ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області (матеріали зустрічної звірки ПСП «Маяк» щодо взаємовідносин з СПД ОСОБА_3(а.с.216-221, т.1)).

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За змістом п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових та видаткових накладних, отриманих від ПСП «Маяк» :

· Видаткові накладні:

№РН-0000005 від 04.07.2011 р.; №РН-0000006 від 04.07.2011 р.;

№РН-0000007 від 04.07.2011 р.;№РН-0000008 від 04.07.2011 р.;

№РН-0000009 від 05.07.2011 р.;№РН-0000010 від 08.07.2011 р.;

№РН-0000011 від 08.07.2011 р.;№РН-0000012 від 08.07.2011 р.;

№РН-0000013 від 12.07.2011 р.;№РН-0000014 від 12.07.2011 р.;

№РН-0000015 від 13.07.2011 р.;№РН-0000016 від 13.07.2011 р.;

№РН-0000017 від 14.07.2011 р.;№РН-0000018 від 15.07.2011 р.;

№РН-0000019 від 15.07.2011 р.;№РН-0000020 від 15.07.2011 р.;

№РН-0000021 від 16.07.2011 р.;№РН-0000022 від 16.07.2011 р.;

№РН-0000023 від 16.07.2011 р.;№РН-0000024 від 18.07.2011 р.;

№РН-0000025 від 18.07.2011 р.;№РН-0000027 від 18.07.2011 р.;

№РН-0000028 від 18.07.2011 р.;№РН-0000029 від 18.07.2011 р.;

№РН-0000030 від 18.07.2011 р.;№РН-0000031 від 18.07.2011 р.;

№РН-0000032 від 19.07.2011 р.;№РН-0000033 від 19.07.2011 р.;

№РН-0000034 від 19.07.2011 р.;№РН-0000035 від 20.07.2011 р.;

№РН-0000036 від 20.07.2011 р.;№РН-0000037 від 20.07.2011 р.;

№РН-0000038 від 21.07.2011 р.;№РН-0000039 від 21.07.2011 р.;

№РН-0000040 від 21.07.2011 р.;№РН-0000041 від 21.07.2011 р.;

№РН-0000042 від 21.07.2011 р.;№РН-0000043 від 21.07.2011 р.;

№РН-0000044 від 22.07.2011 р.;№РН-0000045 від 22.07.2011 р.;

№РН-0000046 від 22.07.2011 р.;№РН-0000047 від 22.07.2011 р.;

№РН-0000048 від 22.07.2011 р.;№РН-0000050 від 23.07.2011 р.;

№РН-0000051 від 23.07.2011 р.;№РН-0000053 від 23.07.2011 р.;

№РН-0000054 від 23.07.2011 р.;№РН-0000070 від 27.07.2011 р.;

№РН-0000071 від 27.07.2011 р.;№РН-0000072 від 27.07.2011 р.;

№РН-0000073 від 27.07.2011 р.;№РН-0000074 від 27.07.2011 р.;

№РН-0000075 від 28.07.2011 р.;№РН-0000076 від 28.07.2011 р.;

№РН-0000077 від 28.07.2011 р.;№РН-0000078 від 28.07.2011 р.;

№РН-0000079 від 28.07.2011 р.;№РН-0000080 від 29.07.2011 р.;

№РН-0000033 від 29.07.2011 р.;№РН-0000081 від 29.07.2011 р.;

№РН-0000082 від 29.07.2011 р.;№РН-0000083 від 29.07.2011 р.;

№РН-0000084 від 29.07.2011 р.;№РН-0000085 від 30.07.2011 р.;

№РН-0000086 від 30.07.2011 р.;№РН-0000087 від 30.07.2011 р.;

№РН-0000088 від 30.07.2011 р.;№РН-0000089 від 30.07.2011 р.;

№РН-0000090 від 31.07.2011 р.;№РН-0000091 від 31.07.2011 р.;

№РН-0000092 від 31.07.2011 р.;№РН-0000140 від 06.09.2011 р.;

№РН-0000141 від 07.09.2011 р.;№РН-0000142 від 08.09.2011 р.;

№РН-0000143 від 09.09.2011 р.;№РН-0000144 від 10.09.2011 р.;

№РН-0000145 від 11.09.2011 р.;№РН-0000146 від 12.09.2011 р.;

№РН-0000147 від 14.09.2011 р.;№РН-0000148 від 15.09.2011 р.;

№РН-0000149 від 17.09.2011 р.;№РН-0000150 від 18.09.2011 р.;

№РН-0000151 від 19.09.2011 р.;№РН-0000152 від 22.09.2011 р.;

№РН-0000153 від 23.09.2011 р.;№РН-0000154 від 20.10.2011 р.;

__________

· Податкові накладні:

№2/2 від 04.07.2011 р.;№4/2 від 04.07.2011 р.;№6/2 від 04.07.2011 р.;

№8/2 від 04.07.2011 р.;№10/2 від 05.07.2011 р.;№12/2 від 08.07.2011 р.;

№14/2 від 08.07.2011 р.;№16/2 від 11.07.2011 р.;№18/2 від 12.07.2011 р.;

№20/2 від 12.07.2011 р.;№22/2 від 13.07.2011 р.;№24/2 від 13.07.2011 р.;

№26/2 від 14.07.2011 р.;№28/2 від 15.07.2011 р.;№30/2 від 15.07.2011 р.;

№32/2 від 15.07.2011 р.;№34/2 від 16.07.2011 р.;№36/2 від 16.07.2011 р.;

№38/2 від 16.07.2011 р.;№40/2 від 18.07.2011 р.;№42/2 від 18.07.2011 р.;

№44/2 від 18.07.2011 р.;№46/2 від 18.07.2011 р.;№48/2 від 18.07.2011 р.;

№50/2 від 18.07.2011 р.;№52/2 від 18.07.2011 р.;№54/2 від 18.07.2011 р.;

№56/2 від 19.07.2011 р.;№58/2 від 19.07.2011 р.;№60/2 від 19.07.2011 р.;

№62/2 від 20.07.2011 р.;№115/2 від 20.07.2011 р.;№116/2 від 20.07.2011 р.;

№117/2 від 21.07.2011 р.;№118/2 від 21.07.2011 р.;№119/2 від 21.07.2011 р.;

№120/2 від 21.07.2011 р.;№121/2 від 21.07.2011 р.;№122/2 від 21.07.2011 р.;

№123/2 від 22.07.2011 р.;№124/2 від 22.07.2011 р.;№125/2 від 22.07.2011 р.;

№126/2 від 22.07.2011 р.;№127/2 від 22.07.2011 р.;№128/2 від 22.07.2011 р.;

№129/2 від 23.07.2011 р.;№130/2 від 23.07.2011 р.;№131/2 від 23.07.2011 р.;

№132/2 від 23.07.2011 р.;№133/2 від 23.07.2011 р.;№135/2 від 27.07.2011 р.;

№157/2 від 27.07.2011 р.;№158/2 від 27.07.2011 р.;№159/2 від 27.07.2011 р.;

№160/2 від 27.07.2011 р.;№161/2 від 28.07.2011 р.;№162/2 від 28.07.2011 р.;

№163/2 від 28.07.2011 р.;№164/2 від 28.07.2011 р.;№166/2 від 29.07.2011 р.;

№179/2 від 28.07.2011 р.;№167/2 від 29.07.2011 р.;№168/2 від 29.07.2011 р.;

№169/2 від 29.07.2011 р.;№170/2 від 29.07.2011 р.;№171/2 від 30.07.2011 р.;

№172/2 від 30.07.2011 р.;№173/2 від 30.07.2011 р.; №174/2 від 30.07.2011 р.;

№175/2 від 30.07.2011 р.;№176/2 від 31.07.2011 р.;№177/2 від 31.07.2011 р.;

№178/2 від 31.07.2011 р.;№17/2 від 06.09.2011 р.;№19/2 від 07.09.2011 р.;

№21/2 від 08.09.2011 р.;№23/2 від 09.09.2011 р.;№25/2 від 10.09.2011 р.;

№27/2 від 11.09.2011 р.;№29/2 від 12.09.2011 р.;№31/2 від 14.09.2011 р.;

№33/2 від 15.09.2011 р.;№35/2 від 17.09.2011 р.;№37/2 від 18.09.2011 р.;

№39/2 від 19.09.2011 р.;№41/2 від 22.09.2011 р.;№43/2 від 23.09.2011 р.;

№2/2 від 20.10.2011 р.

При цьому, у судовому засіданні досліджено відповідні податкові та видаткові накладні, розрахункові документи, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та інші документи фінансово-господарської діяльності, які в повній мірі підтверджують використання у власній підприємницькій діяльності предмету договору купівлі-продажу між позивачем та його контрагентом (а.с.224-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-125 т.3).

Виходячи з аналізу норм Податкового кодексу України , останній не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні судом не встановлено, та відповідачем не доведено, що податкові накладні оформлені з порушенням ПК України, або їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язковою.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, контрагентом позивача , які підтверджують факт купівлі-продажу товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договору купівлі-продажу №3 від 26.06.2011 року, а відтак і відсутності у позивача права на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які ґрунтуються на відсутності у його контрагента можливостей для виготовлення відповідної продукції.

Також, судом не беруться до уваги висновки, викладені в актах обстеження земельних ділянок, розташованих у відповідних контурах Добропільської та Нововолодимирівської сільських рад Голопристанського району, які перебувають в оренді ПСП «Маяк» про відсутність результатів вирощування кавунів (а.с.14-26 т. 4), позаяк вони спростовуються актом обстеження від 14.11.2011 року, листом директора Інституту південного овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України та офіційною відповіддю співробітника цього інституту ОСОБА_4 про вибірковість обстеження 03.11.2011 року ПСП «Маяк» і неможливість чіткої ідентифікації території, що обстежувалася (а.с.225 т.3).

Суд враховує, що статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору купівлі-продажу, укладеного позивачем з ПСП «Маяк», вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цього договору нікчемним на підставі ст.228 ЦК України.

Досліджені судом докази свідчать про те, що зазначений договір купівлі-продажу укладений позивачем та його контрагентом в межах їх господарської діяльності і безпосередньо направлений на отримання доходу, та фактично виконаний ними.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, вересень, жовтень 2011 року по операції з придбання товару від ПСП «Маяк».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Крім того, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від його контрагента оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ПСП «Маяк»

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ПСП «Маяк». У акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПСП «Маяк» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПСП «Маяк».

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість .

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000951745 від 19.04.2012 року.

Присудити на користь позивача - Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з Державного бюджета судовий збір у розмірі 2146, 00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.