Рішення № 26033753, 09.08.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Пр.№ 2/0554/2162/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

«09»серпня 2012р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого- судді Якуша Н.В.

при секретарі- Дручиніної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу, обгрунтувавши свої вимоги тим, що 18.12.2011 року вона з відповідачем уклала договір позики на суму 2100 грн. 00 коп. Договір підтверджується розпискою, згідно якої відповідач зобов'язався повернути вказану суму протягом 2 місяців з часу надання суми у борг. До теперішнього часу відповідач в добровільному порядку борг не повернула. Просила стягнути з відповідача суму боргу, три відсотка за користування грошовими коштами в розмір 63 грн. 00 коп. та витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 150 грн. 00 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій зазначили, що проти задоволення позову не заперечує, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає.

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики, як встановлено ст. 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 19.04.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність кошти у розмірі 2100 грн. 00 коп., а остання зобов'язувалася повернути їх йому протягом двох місяців з дня отримання.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на те, що надання суми в борг ОСОБА_2 відбувалось на початку лютого 2012 року не було підтверджено документально, тому суд приймає до уваги дату отримання суми, яка зазначена безпосередньо в розписці, а саме 19.04.2012 року

Ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позивачем на підтвердження позову подано розписку ОСОБА_2, з якої вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, отримала в борг у ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 2100 грн.00 коп. (дві тисячі сто) гривень 00 коп. та зобов'язується повернути борг протягом двох місяців з часу отримання. Розписка підписана 19.04.2012 року (а.с.4).

За таких обставин суд вважає, що сторони дотримались письмової форми договору позики.

З огляду на наведене договір визнається судом борговим документом, що підтверджує укладання договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником.

За правилами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

ОСОБА_2 не використала наданого законом права та не зверталася до суду із позовом про оспорювання договору позики та не надала заперечення на позов ОСОБА_4, де б зазначила про недійсність договорів позики або їх хибність. Натомість, відповідач позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зобов'язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

У спірному правочині між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винятки з цього правила не встановлювались.

З огляду на зазначене, суд вважає, що уклавши договори позики, у ОСОБА_2 виникли зобов'язання по поверненню позики. А тому відповідно до вимог ст. 625 ЦК вона повинна повернути борг, як того і вимагає позивач.

Наслідки порушення договору позики врегульовані у статті 1050 ЦК України, приписами частини першої якої встановлено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи розписка підписана відповідачем 19.04.2012 року та протягом 2 місяців з дня підписання ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути грошові кошти, тобто до 19.06.2012 року. 16.07.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу та 3 % річних з відповідача. Оскільки відповідач прострочив повернення суми позики на 26 днів, то таким чином, відповідно до приписів статті 625 ЦК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми, яка у загальному розмірі становить 4 грн. 42 коп. / 2100 грн. 00 коп. х 3%= 63 грн. за рік, за 1 міс. -3% =5 грн. 25 коп.( 63 :12 місяців), за 1 день -3% = 0 грн. 17 коп. (63 : 365 днів), за 26 днів - 4 грн. 42 коп. (0,17 грн. х 26 днів).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. В позовних вимогах позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати, понесені ним щодо отримання юридичної допомоги. Оскільки в матеріалах справах міститься документальне підтвердження цих витрат, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 204, 525, 625, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 суму боргу у розмірі 2100 грн. (дві тисячі сто) грн. 00 коп., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 4 (чотири) грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) -26503448, отримувач -УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) -34686605, банк отримувача -ГУДКСУ у Донецькій області, МФО -834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001 судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Якуша Н.В.