Ухвала суду № 26031557, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4128/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №0006462312,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №0006462312 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №0006452312, №0006462312, прийняті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угоди між позивачем та його контрагентом ПП «Трасн-Грейн»не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними, а тому понесені витрати за зазначеними угодами включено до валових витрат та сплачений податок на додану вартість включено до податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Транс-Грейн»за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 06 вересня 2011 року №1974/23-12/33156387, в якому встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 2531020 грн., у т.ч. по періодах: липень 2010 року - 890179 грн., серпень 2010 року - 867280 грн., вересень 2010 року - 766914 грн., жовтень 2010 року - 6647 грн.; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього в сумі 3163776 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року в розмірі 3163776 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача щодо вищезазначених порушень став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено, що ТОВ «Нафтозахист Україна»мало господарські відносини з ПП «Транс-Грейн», яке, за даними ДПІ, має ознаки фіктивності. Відповідно до договору №41П/Н від 15 липня 2010 року ПП «Транс-Грейн»поставляє позивачу продукцію на умовах, в кількості і по цінам у відповідності зі Специфікаціями до договору. Вартість маркировки, завантаження в транспортні засоби включена в ціну товару і окремо покупцем не сплачується.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеним договором на суму 15186124,99 грн. (в т.ч. ПДВ - 2531020,83 грн.) підтверджується видатковими накладними: №531 від 22 липня 2010 року, №532 від 22 липня 2010 року, №554 від 23 липня 2010 року, №817 від 02 серпня 2010 року, №841 від 03 серпня 2010 року, №992 від 09 серпня 2010 року, №1025 від 10 серпня 2010 року, №1583 від 01 вересня 2010 року, №1783 від 09 вересня 2010 року, №1816 від 10 вересня 2010 року, №1827 від 10 вересня 2010 року, №1817 від 10 вересня 2010 року та актами приймання-передачі: №5КА від 22 липня 2010 року, №11Л від 23 липня 2010 року, №10Л від 02 серпня 2010 року, №12Л від 03 серпня 2010 року, №13Л від 09 серпня 2010 року, №6КА від 10 серпня 2010 року, №14Л від 01 вересня 2010 року, №15Л від 09 вересня 2010 року, №16Л від 10 вересня 2010 року та №7КА від 10 вересня 2010 року.

Разом з тим, висновки відповідача, зазначені в акті, грунтуються на тому, що слідчим управлінням податкової міліції ДПА України розслідується кримінальна справа №69-116, порушена відносно засновників та директорів ТОВ «Техавтокомплект», ТОВ «Доорс», ТОВ «Оптдевайс»за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.5, 212 ч.3, 205 ч.2 КК України, оскільки дані підприємства були придбані та зареєстровані невстановленими особами з метою прикриття своєї незаконної діяльності по формуванню незаконного податкового кредиту з ПДВ для інших реально діючих підприємств України, без реального наміру здійснювати господарську діяльність від імені даних підприємств. Одним з користувачів ТОВ «Оптдевайс»є ПП «Транс-Грейн», всі правочини якого як щодо купівлі-продажу, так і щодо продажу визнані нікчемними згідно акту позапланової виїзної документальної перевірки №55/234/36725965 від 03 лютого 2011 року, складеногор ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, а тому, на думку податкового органу, ПП «Транс-Грейн»має ознаки фіктивності, не знаходиться за місцем реєстрації, фактичне місцезнаходження не встановлене. Згідно показань засновника та директора ПП «Транс-Грейн»він став засновником та директором на прохання незнайомого чоловіка, при цьому самостійно підприємство не придбавав, статутний фонд не формував, наміру бути засновником цього підприємства не мав. В подальшому ніякої реальної господарської операції від імені даного підприємства не проводив, в тому числі не відвантажував товарів, не надавав робіт та послуг, а лише за вказівкою підписував документи, які йому надавались; рішень по делегуванню повноважень іншим особам не приймав, призначень на підприємстві не здійснював, збори не проводив, не голосував, у зв'язку з чим статут та реєстраційні документи ПП «Транс-Грейн»не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю, а тому за висновком відповідача угоди між позивачем та ПП «Транс-Грейн»є нікчемними, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що позбавляє позивача на формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати.

На підставі акту перевірки від 06 вересня 2011 року №1974/23-12/33156387 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №0006462312, згідно якого за порушення пп.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3163775 грн., в тому числі 2531020 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 632755 грн., а також №0006452312, згідно якого за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3954720 грн., в тому числі 3163776 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 790944 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо необхідності скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 23 вересня 2011 року №0006452312, №0006462312, з огляду на правомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів по взаємовідносинах з ПП «Транс-Грейн»виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується вищезазначеним договором, специфікаціями, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, доказами про оплату товару.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ПП «Транс-Грейн», враховуючи, що за зазначеним договором зобов'язання сторонами виконані та пов'язані з господарською діяльністю позивача, одними з видів діяльності якого є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інши види оптової торгівлі.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ПП «Транс-Грейн»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товар, у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Апелянт вважає договори, укладені між позивачем та ПП «Транс-Грейн», нікчемними, як такі, що укладено з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, оскільки вказані правочини були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення правочинів між позивачем та ПП «Транс-Грейн»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором, специфікаціями, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, доказами про сплату за товар.

Крім того, до матеріалів справи додані договір комісії №30-Н від 11 січня 2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Ектра 2009», специфікації, акти прийому-передачі, звіти комісіонера, докази оплати за товар, вантажні митні декларації, з яких вбачається наявність реалізації позивачем придбаного у ПП «Транс-Грейн» товару контрагенту-нерезиденту. Відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Нафтозахист Україна».

У відповідності до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача грунтуються виключно на наявності кримінальної справи №69-116, порушеної відносно засновників та директорів ТОВ «Техавтокомплект», ТОВ «Доорс», ТОВ «Оптдевайс»за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.5, 212 ч.3, 205 ч.2 КК України, однак, відповідачем не надано доказів щодо наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно зазначених посадових осіб, а також щодо пов'язаності даної кримінальної справи з діяльністю позивача, а також доказів щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, порушеній за фактом здійснення фіктивного підпрмиємництва невстановленими особами, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності -ПП «Транс-Грейн»з метою прикриття незаконної діяльності, а тому в силу ч.4 ст.70 КАС України показання свідків, які були дані під час допиту в кримінальній справі, не можуть бути належним доказом у даній справі, оскільки є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку їм має дати суд в порядку кримінального судочинства.

Здійснення господарської діяльності ПП «Транс-Грейн»не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій; ПП «Транс-Грейн»на час здійснення господарських операцій з позивачем було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що свідчить про наявність у останнього повного обсягу законодавчо визначених підстав щодо здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги, що згідно п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, перевірка позивача проведена згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого групи СУ ПМ ДПА України Коношенка Д.В. від 21 липня 2011 року, доказів щодо набрання законної сили рішенням суду за зазначеною кримінальною справою не надано, що також є підставою для визнання протиправними прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до положень пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку -ПП «Транс-Грейн», у відповідності до положень пп.5.2.1 п.5.2, пп.пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставки товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2011 року №0006462312, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3163775 грн., в тому числі 2531020 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 632755 грн., а також №0006452312, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3954720 грн., в тому числі 3163776 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 790944 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.