Ухвала суду № 26030851, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4272/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України,апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «УКАР Лізинг»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 0001732330, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2011 року у сумі 249580,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 02.11.2011 року по 08.11.2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКАР Лізинг»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Арісто Авто», за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, про що складено акт № 530/1-23-30-34181828 від 15.11.2011 року.

Перевіркою встановлено, що договори, укладені між ТОВ «УКАР Лізинг»та ПП «Арісто Авто»є нікчемними, а відтак не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ПП «Арісто Авто». Під час перевірки до уваги взято висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної ДПІ у Святошинському районі міста Києва щодо ПП «Арісто Авто»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року

07 грудня 2011 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке за результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення та правомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по вказаним вище договорам. Апеляційна інстанція повністю погоджується з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

У ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, додатковими угодами, видатковими та податковими накладними, а також іншими первинними документами, складеними за результатами виконання таких договорів.

З матеріалів справи слідує, що основним видом діяльності позивача є надання послуг з оренди автомобілів

Між позивачем (замовник) та ПП «Арісто Авто»(виконавець) було укладено Договір № 146 про надання послуг від 01.03.2011 року.

Додатками №№ 1-3 від 01 березня 2011 року до вказаного договору сторонами погоджено перелік автомобілів, що передані на обслуговування виконавця з метою надання послуг Асистансу, встановлення системи контролю та моніторингу РгіуаіЕуе, та погоджено вартість послуг.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Арісто Авто»було надано асистанські послуги та послуги з доставки транспортних засобів, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000147 від 30.06.2011 року на суму 839 400,00 грн., № ОУ- 000148 від 30.06.2011 року на суму 658075,52 грн.

ПП «Арісто Авто»виставлено позивачу рахунки-фактури № СВ-0000147 від 30.06.2011 року на суму 839400,00 грн., з яких ПДВ - 139900,00грн., № СФ-0000148 від 30.06.2011 року на суму 658075,52 грн., з яких ПДВ - 109679,25 грн.

Розрахунки за отримані послуги ТОВ «УКАР Лізинг»провели шляхом перерахування на рахунок ПП «Арісто Авто»грошових коштів, що підтверджується довідками ПАТ «Кредит Європа Банк»та АТ «ОТП Банк».

ПП «Арісто Авто»виписали позивачу податкові накладні від 30.06.2011 року № 147 на суму 839 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ -139 900,00 грн.); № 148 - на суму 658 075,52 грн., з яких ПДВ 109679,25 грн..

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до податкового кредиту за червень 2011 року у розмірі 249579,00грн.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, достатніми підставами для включення ТОВ «УКАР Лізинг»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України ) та послуг….

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату

товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою

накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отримані товари (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: ….

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Арісто Авто»були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36392419 від 19.09.2005 року, виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Свідоцтво платника ПДВ ПП «Арісто Авто»було анульоване 01.07.2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у червні 2011 року.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ПП «Арісто Авто»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ. Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідають вимогам податкового законодавства.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Слід відмітити, що податковим органом не було також надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Згідно даних витягу з Єдиного державного підприємств та організацій позивач здійснює наступні види діяльності: надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів; діяльність туристичних агентств; надання в оренду вантажних автомобілів; фінансовий лізинг….

Як встановлено перевіркою, у період, що перевірявся, ТОВ «УКАР Лізинг»фактично надавались послуги з оренди автомобілів.

Зазначене підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Отже, послуги, що надавались позивачу ПП «Арісто Авто», зокрема, з асистансу (оперативної координації дій сторонніх осіб щодо надання послуг у разі несправностей ТЗ під час їх експлуатації), контролю та моніторингу транспортних засобів позивача, безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності позивача.

Таким чином, придбання послуг у ПП «Арісто Авто»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, тому ДПІ у Шевченківському районі м. Києва мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України,

колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2012 року.