Постанова № 26030843, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5487/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Васілко»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Васілко»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2011 року № 0002050702, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 49458 грн. та від 29.03.2012 року № 0000013156, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3725007 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 5308 грн. і № 0000014156, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 384010 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Васілко»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно та неповно з'ясовані обставини справи, а постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.

Заслухавши суддю-доповідача перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Васілко», за результатами якої 03.10.2011 року складено акт №172/07-02/36426701 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень, серпень, вересень 2010 року, січень, лютий, квітень, травень 2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 статті 198, п. 200.1 п. 200.4 статті 200 ПК України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року -1063807грн., за серпень 2010 року - 1026389грн., вересень 2010 року - 763735грн., січень 2011 року - 1701463грн., лютий 2011 року - 308682грн., квітень 2011 року - 274383грн., травень 2011 року - 225061грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 17.10.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002050702, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 49458грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем 29.03.2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000013156, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3725007 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5308 грн. та № 0000014156, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 384010 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність зазначених податкових повідомлень-рішень, з чим апеляційна інстанція не погоджується, виходячи з наступного.

Підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 14 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. При цьому, відповідач 1 виходив з того, що вимога про бюджетне відшкодування не може бути заявлена повторно.

За п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації згідно з п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Положеннями пункту 200.10 ст. 200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з податку на додану вартість, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11 ст. 200 ПК України).

Позивачем подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкові декларації з ПДВ за спірний період за формою та з усіма додатками, які передбачені Наказом ДПА від 30.05.1997 року № 166, що не спростовується відповідачем в акті перевірки.

До складу податкового кредиту з ПДВ у деклараціях були включені окремі суми ПДВ, які були сплачені (нараховані) у попередніх податкових періодах, але не задекларовані з причин відсутності підтверджуючих податкових накладних від постачальників. Податкові накладні були фактично отримані Позивачем із запізненням, що й стало підставою для включення таких сум до складу податкового кредиту відповідних періодів отримання накладних.

За змістом п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів лише у випадку прийняття платником податку рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку.

Проте, позивачем не приймалось рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, шляхом відображення такого рішення у податковій декларації.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Васілко»05.08.2011 року подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2010 року, січень, лютий, квітень, травень 2011 року згідно з якими суми рядка 24 (26) «Залишок від'ємного значення, який після бюджетною відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»декларацій з ПДВ зменшено та віднесено до рядків 25 (23) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»та 25.1 (23.1) «на рахунок платника у банку».

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ «Васілко»завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року в розмірі 1063807,00 грн. за серпень 2010 року в розмірі 1026389,0 грн., за вересень 2010 року в розмірі 763735,00 грн. та безпідставно задекларовано суми до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року в розмірі 1701463,0 грн., за лютий 2011 року в розмірі 308682,0 грн., за квітень 2011 року в розмірі 274383,0 грн., за травень 2011 року в розмірі 225061,00 грн. Також в даному акті зазначено, що ТОВ «Васілко»занижено бюджетне відшкодування за грудень 2010 року в сумі 49458,0 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Васілко»до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по податкових накладних, які виписані постачальниками в попередніх податкових періодах, а саме: віднесено до податкового кредиту за червень 2010 року суму ПДВ 267525.0 грн. (податкові накладні виписані у квітні, травні 2010 року), за липень 2010 року суму ПДВ 47195.0 грн. (податкові накладні виписані у березні, травні, червні 2010 року), за серпень 2010 року суму ПДВ 5786,0 грн. (податкові накладні виписані у липні 2010 року), за вересень 2010 року суму ПДВ 49292,0 грн. (податкові накладні виписані у серпні 2010 року), за листопад 2010 року суму ПДВ 11449.0 грн. (податкові накладні виписані у серпні, жовтні 2010 року), за грудень 2010 року суму ПДВ 2763.0 грн. (податкові накладні виписані у жовтні, листопаді 2010 року), за січень 2011 року суму ПДВ 309489,0 грн. (податкові накладні виписані у листопаді, грудні 2010 року), за лютий 2011 року суму ПДВ 13386,0 грн. (податкові накладні виписані у грудні 2010 року, січні 2011 року), за березень 2011 року на суму ПДВ 279818,0 грн. (податкові накладні виписані у грудні 2010 року, лютому 2011 року), за квітень 2011 року суму ПДВ 224674,0 грн. (податкові накладні виписані у грудні 2010 року, березні 2011 року), за травень 2011 року суму ПДВ 7826,0 грн. (податкові накладні виписані у лютому, квітні 2011 року).

В свою чергу, ТОВ «Васілко»подано додаток 2 (Д2) до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку па додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Суми ПДВ за податковими накладними, отриманими позивачем у періодах інших, ніж дата виникнення податкових зобов'язань, включається до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Зазначені позивачем суми ПДВ за податковими накладними, що були отримані пізніше періоду, у якому настала перша подія, та відображені у рядку 10.1 Декларацій, були правомірно включені до складу податкового кредиту. Такі суми податкового кредиту не були включені до складу податкового кредиту попередніх періодів, оскільки апелянт не мав на це права через фактичну відсутність підтверджуючих документів (податкових накладних) відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки такі дії не суперечать ані приписам Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011, ані приписам Податкового кодексу України щодо прав та обов'язків платників податків, висновок податкового органу про те, що вони позбавляють позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість згідно з декларацією з податку на додану вартість за квітень 2011 року є помилковим. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2012 року по справі № К/9991/13144/12.

За таких підстав оскільки позивачем виконано усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування, в тому числі щодо сплати податку на додану вартість в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування, він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, то зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Слід зауважити, що при перегляді оскаржуваної постанови апеляційна інстанція врахувала лист Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики №04-39/10-1052 від 18.10.2011 року, де зазначено: «… пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України не містить заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення».

Апеляційна інстанція також не може не погодитися з доводами апелянта, що питання достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за липень, серпень та вересень 2010, вже було предметом позапланових виїзних перевірок, за результатами якої було складено відповідні довідки та акт.

Так: у довідках від 06.10.2010 року № 728/07-02/36426701 від 13.12.2010 року № 919/07-02/36426701 зазначено відповідно, що податковий кредит за червень та липень 2010 та податковий кредит за серпень 2010 підтверджено наданими до перевірки податковими накладними та первинними документами. Актом перевірки від 13.12.2010 року № 185/07-02/36426701 встановлено, що податковий кредит за вересень 2010 підтверджено наданими до перевірки податковими накладними та первинними документами.

Склад податкового кредиту та підтверджуючі документи позивачем не змінювались. При цьому, висновки щодо неправомірності формування податкового кредиту на підставі накладних, виписаних в попередніх періодах, викладені в акті перевірки від 03.10.2011 року № 172/07-02/36426701, суперечать висновкам зазначених довідок та акту перевірки.

Підставою для проведення позапланової документальної перевірки за періоди щодо яких вже проводилась перевірка та в результаті якої був складений акт від 03.10.2011 року № 172/07-02/36426701, були уточнюючі розрахунки щодо зміни напрямку відшкодування ПДВ. Відповідно до п. 78.1.8 ПКУ, документальна позапланова виїзна перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість. Відповідач, ініціюючи перевірку у зв'язку із зміною задекларованого напряму відшкодування ПДВ, вийшов за межі підстав для проведення перевірки та поряд із перевіркою підстав для зміни напрямку відшкодування ПДВ, ще раз перевірив підставність формування самого податкового кредиту, правомірність формування якого вже була підтверджена попередніми перевірками, чим було порушено вимоги п.78.1.8 ПК України.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, відтак, останні підлягають скасуванню.

Статтею 205 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою прийняти нову постанову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Васілко»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 року -скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Васілко»- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 17.10.2011 року № 0002050702, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 49458 грн.

від 29.03.2012 року № 0000013156, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3725007 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 5308 грн.

від 29.03.2012 року № 0000014156, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 384010 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.

Повний текст постанови виготовлено: 17.09.2012 року.