Постанова № 26030765, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9640/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Газпромпостач»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011 №0005772302, яким визначено позивачеві грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 1367881грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Газпромпостач» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Газпромпостач»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, про що складено акт від 16.06.2011 № 706/23-2/36424636.

Перевіркою встановлено факт порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України в частині безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1367880 грн., сформованого за рахунок ТОВ «Аверс Плюс», що призвело до заниження ПДВ за лютий 2011 року на загальну суму 1367880 грн.

01.07.2011 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, з чим апеляційна інстанція не може погодитися, з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що 22.12.2010 року між ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»та ТОВ «Газпромпостач»укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01/03, відповідно до якого ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»зобов'язувалось передати позивачу у січні 2011 року природний газ в обсязі 3000,000 тис. куб. м.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 26.01.2011 року до договору від 22.12.2010 року № 01/03 ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»зобов'язувались передати на корить позивача в лютому 2011 року природний газ в обсязі 2 810,000 тис. куб. м. вартістю 7687485,60 грн. (з урахуванням ПДВ).

Матеріали справи містять акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року, копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»від 03.02.2011 року № 3, від 04.02.2011 № 6, від 08.02.2011 року № 12, від 09.02.2011 року № 21, від 10.02.2011 року № 29, від 11.02.2011 року № 41, від 15.02.2011 року № 52, від 16.02.2011 року № 65, від 21.02.2011 року № 88, від 22.02.2011 року № 99, від 24.02.2011 року № 116, від 25.02.2011 року № 125, виписки з банку по особовому рахунку.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові зауважено, що відповідно до п. 3.3 Договору від 22.12.2010 № 01/03 акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники покупця і продавця у двох примірниках в день проплати грошових коштів на рахунок продавця. В свою чергу, ТОВ «Газпромпостач»одночасно із наданням ряду податкових накладних надано лише один акт приймання-передачі природного газу. Отже товариствами складено різними датами 12 податкових накладних і лише 1 акт приймання-передачі, що не відповідає як умовам договору, так і фактичним обставинам справи.

В противагу зазначеного вище висновку суду першої інстанції, а також його посилань на наявність в первинних документах позивача певних розбіжностей щодо обсягу газу, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Наказом НАК «Нафтогаз України»від 27 січня 2004 року № 45 затверджено «Порядок формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України», який поширюється на суб'єктів господарювання (постачальників газу), які отримали ліцензії на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу споживачам за регульованим та нерегульованим тарифами, та впроваджується з метою урегулювання взаємовідносин між ними та газовидобувними, газотранспортними, газорозподільними підприємствами і споживачами природного газу.

Документальне оформлення поставлених обсягів природного газу встановлюється реєстрами формуванням планових обсягів постачання природного газу та наприкінці місяця актами приймання-передачі природного газу з наданням інформації в ОДУ ДК «Укртрансгаз».

Зокрема, п. 5.1 Наказу НАК «Нафтогаз України»від 27 січня 2004 року № 45 встановлює, що після закінчення звітного періоду, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, постачальники газу разом із споживачами та ГП або ГТП, ГВП підписують, акти приймання - передачі природного газу. Протягом місяця поставки акти приймання-передачі природного газу не підписуються.

Отже, поставка природного газу у лютому 2011 року від ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»до ТОВ «Газпромпостач»для подальшої реалізації природного газу у кількості 3 000,000 тис. куб. м на загальну суму 8207280 грн.00 коп. , в т.ч. 20% ПДВ - 1367880 грн. 00 коп., підтверджується єдиним актом приймання-передачі від 28 лютого 2011 року.

Судова колегія також не може не зауважити, що позивачем на підтвердження подальшої реалізації природного газу надано копію договору постачання природного газу від 01.03.2010 року № 10-2010г, укладеного з ВАТ «Крюковський вагонобудівний завод»разом із додатковою угодою від 20.01.2011 року, акт приймання-передачі об'ємів природного газу (3 000,000 ти. куб. м) від 28.02.2011 року та реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Кременчукгаз». Природний газ у кількості 3 000, 000 тис. куб. м був реалізований ВАТ «Кременчукгаз»для власного споживання.

Наявність кінцевого споживача - ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»в ланцюгу поставки та необхідний йому обсяг природного газу у кількості 3 000, 000 тис. куб. м для власної господарської діяльності, пояснює розбіжності в обсягах газу в первинних документах позивача, оскільки відповідно до пункту 5. 9 Наказу НАК «Нафтогаз України»від 27 січня 2004 року № 45, у разі якщо споживач з різних причин протягом звітного періоду використав обсяги газу (за згодою постачальника), що перевищують доведені ОДУ, постачальник, який мав договір з таким споживачем на поставку газу, підписує акт приймання-передачі газу на фактично використані обсяги та у тижневий термін зобов'язаний ліквідувати дефіцит ресурсів газу за рахунок свого страхового запасу газу в ПСГ чи за рахунок закупівлі газу у інших постачальників або газовидобувних підприємств.

Факт подальшої передачі природного газу безпосередньо споживачу підтверджується наданим суду реєстром та актом ВАТ «Кременчукгаз »про протранспортований обсяг природного газу розподільними мережами.

Крім того, 21.05.2010 року між ТОВ «Газпромпостач»та ДК «Укратрансгаз»НАК «Нафтогаз України»був укладений договір № ПО- 132 про зберігання природного газу , в тому числі його страхового запасу, в підземних сховищах газу, що передбачено Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002 року № 469 «Про затвердження Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах».

ТОВ «Газпромпостач»протягом лютого 2011 року за поставлений природний газ розрахувалося повністю, перерахувавши на поточний рахунок ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»грошові кошти на загальну суму 8207280 грн., в т.ч. 20% ПДВ -1 367 880 грн. 00 коп.

Також, на виконання вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»виписано податкові накладні на загальну суму 8207280 грн., в т.ч. 20% ПДВ - 1367880 грн. 00 коп. Дана сума податку на додану вартість по виписаним податковим накладним ТОВ «Газпромпостач»було включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, що також підтверджується податковою декларацію з ПДВ за вказаний період, подану до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Колегія суддів не може не прийняти до уваги лист дочірньої компанії Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»від 16.06.2011 року № 64-1034/7, в якому зазначено, що ТОВ «Газпромпостач»отримали у лютому 2011 року від ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»3 000,000 тис. куб. м.

У відповідності до абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням загальних вимог законодавства України щодо документального оформлення господарської операції, а також спеціальних умов притаманних для постачання природного газу в України, господарська операція між ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»та ТОВ «Газпромпостач»підтверджується всіма первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості прийняття до уваги в якості підстав для задоволення позову наявності кримінальної справи № 69-116, порушеної по ПП «Експерт-Логістік»(являється контрагентом ТОВ «Аверс Плюс ЛТД») за ч. 2 ст. 205 КК України за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, з огляду на таке.

За п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ПП «Експерт-Логістік»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені з ПП «Експерт-Логістік»до теперішнього часу у судовому порядку не визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, тому ДПІ у Дарницькому районі м. Києва мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Заслуговує на увагу правова позиція, висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якої установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до Ухвали ВАСУ від 21 червня 2012 року по справі № К-30005/10: «...якщо на момент здійснення господарських операцій продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим.

На час здійснення спірних господарських операцій і позивач, і його контрагент були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість та відповідно мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Не було надано відповідачем також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Окрім того, в підтвердження реальності господарських операції по вказаним вище договорам позивачем надано належним чином завірені копії наступних документів: договору купівлі-продажу від 22.12.2010 року № 01/03, додаткової угоди до нього; акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року, податкових накладних, виписаних ТОВ «Аверс Плюс ЛТД», виписок з банку по особовому рахунку позивача, договору постачання газу від 01.03.2010 року № 10-2010г, укладеного з ВАТ «Крюковський вагонобудівний завод»разом із додатковою угодою від 20.01.2011 року, акт приймання-передачі об'ємів природного газу від 28.02.2011 року та реєстру фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Кременчукгз», договору № ПО- 132 про зберігання природного газу, також листа дочірньої компанії Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України»від 16.06.2011 року № 64-1034/7.

Отже, матеріали справи повністю спростовують висновок суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій між позивачем ТОВ «Аверс Плюс ЛТД».

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції безпідставно обґрунтував оскаржувану постанову тим, що ПП «Експерт-Логістік»не має ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

В контексті наведеного треба зазначити, що в даному випадку поставка газу з боку ПП «Експерт-Логістік»не потребує отримання ліцензії на постачання природного газу, оскільки ліцензуванню підлягає постачання газу безпосередньо кінцевому споживачу, у той же час за даними операціями ТОВ «Аверс Плюс ЛТД»не є кінцевим споживачем. Сторони зазначених договорів є відповідно оптовим продавцем та оптовим покупцем. Наведений висновок щодо ліцензування випливає з положень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 10, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 січня 2010 року за № 27/17322, зокрема, з визначення термінів «постачання газу за нерегульованим тарифом», споживач газу», «газопостачальне підприємство».

Важливим аргументом є також рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2011 року у справі № 2а-9572/11/2670, залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року, яким визнано протиправним наказ начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва № 941 від 03.06.2011 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Газпромпостач». Саме на основі даного наказу було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 16.06.2011 року № 706/23-2/36424636, висновки якого, в свою чергу, послужили підставою для прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 16.06.2011 року № 706/23-2/36424636, не можуть розцінюватися апеляційною інстанцією як належно допустимі та такі, що здобуті в порядку, визначеному чинним законодавством, що є безумовною підставою для скасування спірного податкового повідомлення рішення.

За пп. «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за зазначеними вище операціями є обґрунтованим.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 205 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою прийняти нову постанову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 року -скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0005772302, яким визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 1367881грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2012 року.