Постанова № 26030405, 10.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/904/12 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Маслій В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"10" вересня 2012 р. м. Київ

№ 2-а/2370/904/12

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.

При секретарі Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 1 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах, третя особа: приватне підприємство «Преміум Груп 7», про визнання протиправним та скасування акту, податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати акт від 08.02.2012 року № 105/23-1/32741978, податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000702301 та від 21.02.2012 року № 0000712301, що винесені ДПІ у м. Черкаси.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд, не виконав всіх вимог адміністративного судочинства, допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, вважав встановленими ті обставини, які є недоведеними, порушив норми матеріального та процесуального права та не вирішив справу згідно із законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Черкасах проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року при проведенні взаємовідносин з ПП «Преміум Груп 7». За наслідками якої було складено Акт від 08.02.2012 року № 105/23-1/32741978.

Так, в акті зафіксовано, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем, складенні з порушенням «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», а також неможливість ПП «Преміум Груп 7»здійснювати господарські операцій у зв'язку з відсутністю у останнього кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщення для зберігання товарів, що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Преміум Груп 7»від 06.12.2011 року № 475/23-4/36157488.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000702301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 64 285 грн. та від 21.02.2012 року № 0000712301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 55 900 грн. та за штрафними санкціями 13 975 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій не містять тих реквізитів та відомостей, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, дозволяли б суду встановити реального виконавця послуг з транспортного експедирування, в результаті чого суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно завищено суму валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

За змістом п.п. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу норм Податкового кодексу України викладених можна зробити висновок про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

А отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2011 року між ТОВ «ЛЗ Аврора»та ПП «Аспера Транс Ком»(яке перейменоване на ПП «Преміум Груп 7») був укладений договір № 4 про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України, відповідно до якого перевізник (експедитор) зобов'язується доставляти довірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачам, вказаним замовником, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену сторонами плату.

На підтвердження реальності вчиненого правочину з ПП «Преміум Груп 7»позивачем надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з приводу того, що з товарно-транспортних накладних, неможливо встановити реального виконавця послуг з перевезення.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Товарно-транспортна накладна -це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних перевезень. Одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було надано суду належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що доставку товару здійснено. На зазначених товарно-транспортних накладних містяться печатки як товаровідправника, так і перевізника та вантажоотримувачів (покупців) товару; підписи водіїв, що свідчить про реальних характер господарської операції.

Також, в ході розгляду справи, до матеріалів справи було залучено надану представником позивача копію рішення господарського суду Черкаської області від 19.06.2012 року по справі № 06/5026/837/12, яким задоволено у повному обсязі позов ТОВ «ЛЗ Аврора»до ПП «Преміум Груп 7»про стягнення штрафу, що в свою чергу також підтверджує реальний характер договору та фактичне здійснення господарських операцій з перевезення. Наявність механічних помилок в товарно-транспортних накладних, які були надані податковому органу на перевірку, не є підставою для визнання даної господарської операції фіктивною.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, ПП «Преміум Груп 7»станом на день укладення вище зазначеного договору, так і на день розгляду справи, було зареєстроване у встановленому законодавством України порядку.

А тому, колегія суддів вважає, що неможливо стверджувати про фіктивну господарську діяльність та недійсність зазначеного договору між позивачем та ПП «Преміям груп 7»з огляду на те, що, як зазначено в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Преміум Груп 7»від 06.12.2011 року № 475/23-4/36157488, у ПП «Преміям груп 7»відсутні основні фонди, кваліфікований персонал, транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, оскільки наявність вище перелічених ресурсів не визначено законодавством України як умови, необхідні для чинності договорів, натомість однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва, а ПП «Преміям груп 7»було зареєстроване у встановленому законодавством України порядку.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, позивач та ПП «Преміям груп 7»діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства.

Крім того, законодавство України не покладає на особу відповідальність за правопорушення, вчинені іншою особою, в т.ч. не покладає обов'язку відповідати за господарську діяльність контрагентів.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 08.02.2012 року № 105/23-1/32741978, колегія судів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Оспорюваний Акт є лише способом оформлення перевірки, не покладає на позивача жодних обов'язків і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процессуального права, що призвело до неправильно вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 17, 157, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 1 червня 2012 року - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 1 червня 2012 року скасувати і ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити частково: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000702301 та від 21.02.2012 року № 0000712301, що винесені ДПІ у м. Черкаси.

Провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки від 08.02.2012 року № 105/23-1/32741978 -закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 14.09.2012р.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.