Ухвала суду № 26029127, 13.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. Справа № 37699/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Великомежиріцького споживчого товариства на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року у справі за позовом Великомежиріцького споживчого товариства до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Великомежирицьке споживче товариство звернулося з адміністративним позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2009 року №0003712350/0, від 27.01.2010 року №0003712350/1, від 08.04.2010 року №0003712350/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в акті перевірки відповідача від 24.12.2009р. №459/23-50/00913048 зазначено про порушення Великомежирицьким СТ термінів сплати податку на додану вартість в сумі 67506 грн., та вказано, що ця сума податкового зобовязання узгоджена згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року у справі №22а-8084/08/9104. Позивач не погоджується з таким твердженням, оскільки зазначена постанова суду апеляційної інстанції оскаржена у касаційному порядку як Великомежирицьким СТ, так і Гощанською МДПІ. Враховуючи той факт, що Вищим адміністративним судом України 02.07.2009 року відкрито касаційне провадження та касаційну скаргу не розглянуто по суті, то прийняте Львівським апеляційним адміністративним судом рішення не може свідчити про узгодження суми податкового зобов'язання.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року в позові відмовлено, з тих підстав, що Великомежирицьким СТ не сплачено узгоджену суму податкового зобовязання упродовж граничних строків, то позивач згідно з вимогами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. зобовязаний сплатити штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, зважаючи на те, що станом на 25.12.2009 року товариством затримано сплату податкового зобовязання на 266 календарних днів.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову за якою задовольнити позовні вимоги.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що Вищим адміністративним судом України 02.07.2009 року відкрито касаційне провадження і касаційну скаргу не розглянуто по суті, то прийняте Львівським апеляційним адміністративним судом рішення не може свідчити про узгодження суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Гощанською МДПІ за результатами перевірки Великомежирицького споживчого товариства 24.12.2009 року складено акт №459/23-50/00913048 про порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 21.10.2009 року по 16.12.2009 року.

За висновками зазначеного акту слідує, що податкове зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 67506 грн. є узгодженим згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року у справі №22а-8084/08/9104, донараховані податковим органом суми податку частково сплачені Великомежирицьким СТ.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.1 ст.5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання встановлено 25.03.2009 року.

Великомежирицьке СТ не погодилося з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року у справі №22а-8084/08 та звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. 02.07.2009 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження.

Не погоджуючись з вимогою позивача, суд першої інстанції вірно зазначив, що податкове зобов»язання з податку на додану вартість, визначене Великомежирицьким СТ податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2007 року №00014723-50/3 є узгодженим 17.02.2009 року, у день проголошення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №22а-8084/08.

Так, згідно з ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно з пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Зважаючи на викладене та те, що Великомежирицьким СТ не сплачено узгоджену суму податкового зобов»язання упродовж граничних строків, встановлених Законом №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, то позивач згідно з вимогами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону зобов»язаний сплатити штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, а так як, станом на 25.12.2009 року товариством затримано сплату податкового зобовязання на 266 календарних днів, то дії податкового органу є правомірними.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано визнав правомірним висновок податкового органу щодо порушення позивачем термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 21.10.2009 року по 16.12.2009 року та апелянтом не представлено жодних доказів щодо зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року у справі №22а-8084/08.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень від 25.12.2009 року №0003712350/0, від 27.01.2010 року №0003712350/1, від 08.04.2010 року №0003712350/2 , оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Рівненський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Великомежиріцького споживчого товариства - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року у справі № 2а-2640/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський