Ухвала суду № 26028637, 11.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-4713/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000232302, № 0000252302, які прийняті 1 червня 2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про зменшення бюджетного відшкодування.

В обґрунтування позову зазначалося, що позивачем були укладені договори, за умовами яких придбано товар і послуги, в ціні яких сплачено податок на додану вартість і на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, сформовано податковий кредит. Відповідач, проводячи перевірку, зробив висновок про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, оскільки до його складу включений ПДВ, сплачений постачальникам, стосовно яких ДПІ не встановлено сплати цього податку до бюджету. Позивач вказує на те, що Закон України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, не ставить бюджетне відшкодування ПДВ в залежність від фактичного надходження цього податку до бюджету саме від контрагентів. Позивач зазначає, що ним виконані всі передумови, встановлені законодавством для формування податкового кредиту: придбано товар і послуги, сплачено ПДВ, отримано податкові накладні, а тому зменшення відповідачем розміру бюджетного відшкодування ПДВ на підставі того, що останнім не встановлено надходження податку до бюджету, є протиправним, у зв'язку із чим і просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАРТОН" задоволений. Податкові повідомлення-рішення № 0000232302, № 0000252302, прийняті 1 червня 2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва визнано протиправними і скасовано.

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26 квітня до 12 травня 2011р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ і зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах: за лютий 2011 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 1 лютого 2010 р. до 28 лютого 2010 р., з 1 травня 2010 р. до 31 травня 2010 р., з 1 вересня 2010 р. до 31 грудня 2010 р., з 1 січня 2011 р. до 31 січня 2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 19 травня 2011 р. № 1672/07-024/36880389.

Як зазначено у висновках акту перевірки, позивачем порушено:

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1, п. 7.5. пп. 7.5.1., п. 7.7. пп. 7.7.1., 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого останнім завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період з травня до грудня 2010 р. в загальному розмірі 174653,0 грн.;

- ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.2., ст. 200 п. 200.1., 200.4. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 4158,0 грн.

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1, п. 7.5. пп. 7.5.1., п. 7.7. пп. 7.7.1., 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого останнім завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в період з травня до грудня 2010р. в загальному розмірі 174653,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 1 червня 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 174653,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000252302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 4158,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн. (а. с. 8-9).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що акт перевірки не містить доводів, які б свідчили про заперечення відповідачем факту отримання позивачем товарів і послуг, а також їх оплату, включаючи ПДВ, фактичність господарських операцій позивача та сплата ним ПДВ підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актом приймання виконаних підрядних робіт, виписками з банківського рахунку позивача, податковими і видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників (ТОВ "Білбудстрой", ВАТ "Васильківське", ТОВ "Технострой-99", ТОВ "Софіта", ТОВ "Адекс-пром") товарів (послуг), на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В свою чергу, отримані позивачем документи (договори, акти приймання-передачі товару (послуг), податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

З доводами апеллянта про правомірність зменшення позивачу податковим органом суми бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань зі сплати ПДВ, колегія суддів не погоджується, оскільки вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2012 року.

Головуючий:

Судді: