Ухвала суду № 26028493, 12.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р.Справа № 2-а/1570/1571/2011

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Шторм" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року ДП Науково-дослідний інститут "Шторм" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0008262301/0 від 29.07.10 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 72798грн. (48532грн. - за основним платежем, 24266грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішення, яке оспорюється винесене на підставі акту №496/23/31969713 від 16.07.2010 року виїзної планової перевірки ДП „НДІ Шторм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року. Але висновки Акту про порушення ним п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР , який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №168/97-ВР), пп.3.4 п.3, п.5.8, пп. 5.9.1, пп.5.10 "Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (далі Порядок заповнення №166), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48532 грн. не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, та норми Закон України №168/97-ВР не містять заборони на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних в іншому періоді, ніж звітний податковий період.

Позивач зазначав, що ним не було порушено пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закон України №168/97-ВР при віднесені до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання послуг у підприємств ТОВ «Компанія «Ві Ай Пі Одеса»- у розмірі ПДВ 1400 грн. та ТОВ «Крок за кроком» - у сумі ПДВ 2687,00 грн. Не віднесення цих витрат до складу валових на думку позивача є його правом, та не суперечить віднесенню цієї суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджувався позивач з нарахування зобов'язань з ПДВ з посиланням на порушення ним пп.3.4 п.3, п.5.8, пп. 5.9.1, пп.5.10 Порядку заповнення №166, та на акт попередньої перевірки, згідно якого йому зменшено суму від'ємного значення на 39500 грн., оскільки жодного рішення ДПІ за висновками цього акту перевірки вони не отримували, а акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року позовні вимоги ДП Науково-дослідний інститут "Шторм" були задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси №0008262301/0 від 29.07.10 року, яким Державному підприємству „Науково-дослідний інститут „Шторм" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 72798грн. (48532грн. - за основним платежем, 24266грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 59250грн. (39500грн. - за основним платежем, 19750 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ДПІ у Малиновському районі міста Одеси подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі податкового органу зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП „НДІ Шторм" зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 08.06.1993 року, свідоцтво серія А00 №252621, знаходиться на податковому обліку в ДПІ.

На підставі направлень від 29.04.2010 року №695, від 04.06.2010 року №856, від 17.06.2010 року, 05.07.2010 №979 ДПІ за участю ДПА в Одеській області проведена планова виїзна перевірка ДП „НДІ Шторм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 16.07.10 №257/23-213/14311608.

На підставі Акту від 16.07.10 року №257/23-213/14311608 ДПІ 29.07.2010 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0008262301/0, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72798,0грн. (48532,0 грн. за основним платежем, 24266,0 грн. - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку до ДПІ, ДПА в Одеській області, ДПА України, які за результатами розгляду скарг прийняли рішення про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення.

В висновку Акту вказано, що встановлені перевіркою порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, пп.3.4 п.3, п.5.8,пп. 5.9.1, пп.5.10 "Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (далі Порядок заповнення №166), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48532 грн.

Згідно висновків перевіряючих зазначена сума (48532 грн.) складається у зв'язку з наступними порушеннями:

- позивачем завищено податковий кредит на суму 1952 грн. (квітень 2009 року на 888 грн., травень 2009 року на 1065 грн.) за рахунок включення до податкового кредиту у рядку 10.1 та, відповідно, у рядку 17 Декларацій сум по податковим накладним попередніх звітних періодів - липень, жовтень та грудень 2008 року (періодів, що перевірені попередньою плановою документальною перевіркою - акт 142/23-213/14311608 від 30.04.2009 року), позивач не скористався наданим йому пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР правом, не додав до податкових декларацій за періоди, в яких були виписані податкові накладні зі скаргою на постачальників, з вини яких податкові накладні не були отримані ним у відповідних періодах;

- в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, п. 18 Порядку заповнення №165 до складу податкового кредиту було віднесено ПДВ в сумі 819 грн.(у серпні 2009 року - 300 грн., в листопаді 2009 року - 519,25 грн.) по податковим накладним, які були заповнені неналежним чином (ксерокопія, відсутня печатка) та відображені у податковому обліку (реєстрі отриманих податкових накладних) у відповідних місяцях; - в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР підприємством до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ з придбання послуг у підприємства ТОВ «Компанія «Ві Ай Пі Одеса»- у розмірі ПДВ 1400грн. та «Крок за кроком»- у сумі ПДВ 2687грн., які не призначаються для використання господарській діяльності, внаслідок чого було завищено податковий кредит серпня 2009 року на суму 4087грн. До складу валових витрат підприємства зазначені виграти не віднесені;

- ДП „НДІ Шторм" при складанні декларації з ПДВ за квітень 2009 року, яка була подана до ДПІ 19.05.2009 року, не було враховано зменшення від'ємного значення рядку 26 Декларації з ПДВ у сумі 39500 грн. за результатами попередньої комплексної документальної перевірки (акт №142/23-213/14311608 від 30.04.09 року);

- в порушення пп.3.4 п.3, пп.5.9.1,пп 5.10 Порядку заповнення №166, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР підприємством невірно розраховано різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (ряд. 18.1.Декларації) у жовтні 2009 року, внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (ряд. 27 Декларації) на 2173 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Позивачем в позові та у судовому засіданні суду першої інстанції не спростовувалось нарахування зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 819 грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум по податковим накладним, які були заповнені неналежним чином, та у сумі 2173 грн., яка виникла у результаті невірно розрахованої різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (ряд. 18.1.Декларації) у жовтні 2009 року.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що нарахування відповідачем позивачу зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 4087 грн. - ПДВ з придбання послуг у підприємств ТОВ «Компанія «Ві Ай Пі Одеса» та ТОВ «Крок за кроком», які не призначаються для використання господарській діяльності та у сумі 1952 грн. суми, яка включена позивачем до податкового кредиту по податковим накладним попередніх звітних періодів є обґрунтованим. При цьому суд першої інстанції виходив з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідно до договору з ТОВ «Компанія «Ві Ай Пі Одеса»від 14.08.2009 року про надання послуг з обслуговування пасажирів у секторі VIP та відповідно до рахунків №000466, №000468 від 04.08.2009 року ТОВ «Крок за кроком», придбано у зазначених суб'єктів господарювання послуги щодо забезпечення обслуговування пасажирів в секторі VIP та обслуговування делегації КНР щодо їх проживання у готелі.

Суд першої інстанції вважав, що висновки перевіряючих щодо неправомірного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ (4087грн.) з придбання послуг у підприємств ТОВ «Компанія «Ві Ай Пі Одеса» та ТОВ «Крок за кроком» є обґрунтованими.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача, що не віднесення цих витрат до складу валових витрат є його правом, яке не суперечить віднесенню сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки не віднесення цих сум до валових витрат лише підтверджує висновок перевіряючих про відсутність зв'язку цих витрат на придбання вищезазначених послуг з господарською діяльністю платника податку-позивача. Інших доводів щодо спростування вказаних висновків акту перевірки позивачем суду не наведено.

Перевіркою встановлено, що позивач за звітний період квітень 2009 року включив до податкового кредиту 888 грн. згідно податкових накладних від 06.10.2008 року, від 15.12.2008 року, та за звітний період травень 2009 року 1064грн. згідно податкової накладної від 07.07.2008 року.

Колегія суддів вважає висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним в іншому ніж звітний податковий період та сплата за отримані товари (роботи, послуги) відповідно яких відбулась в попередніх звітних періодах, в результаті чого завищено податковий кредит на 1952грн. обґрунтованими.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платнику податку, якій поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що ДП „НДІ Шторм" не подавало до ДПІ заяви зі скаргами на таких постачальників. Зазначені податкові накладні було включено до податкового кредиту по факту отримання. Документальне підтвердження затримки отримання податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний податковий період, відсутнє.

Статтею 1 Закону України №168/97-ВР встановлені значення термінів, якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.5,1.6 статті 1 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов'язання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоду, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України №168/97-ВР відображення як податкових зобов'язань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватися саме за звітний період, в якому ці податкові зобов'язання та право на податковий кредит виникли.

Визначення податкового кредиту як право, а не обов'язок, платника податку зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, передбачає лише одне, що саме в звітному періоді він може скористатись цим своїм правом при підставах, які зазначені в законі. Такими підставами є відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Вказана норма - п.п.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР вимагає від платника податку, який хоче скористатися правом на податковий кредит в звітний період, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для з'ясування та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою господарською операцією. У вказаний спосіб норми Закону України №168/97-ВР з одного боку захищають платника податків, який має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатись, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст.7 виникають податкові зобов'язання з цього податку та якій у момент виникнення таких податкових зобов'язань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.

В самому Акті перевірки від 16.07.2010 року перевіряючі не спростовують того факту, що позивач здійснив операції з контрагентами, але порушенням є включення до складу податкового кредиту ПДВ від цих операцій в декларації з ПДВ за квітень 2009 року та травень 2009 року, у той час коли податкові накладні були виписані під час здійснення операцій у попередні періоди жовтні, грудні та липні 2008 року. Саме у зв'язку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Законі України №168/97-ВР, йому на цю суму ПДВ збільшена сума податкових зобов'язань. Суд вважає, що такий висновок перевіряючих відповідає вимогам Закону України №168/97-ВР, а посилання позивача на те, що норми Закону України №168/97-ВР не містять заборони на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних в іншому ніж звітний податковий період, періоді є неспроможними, оскільки законом встановлені умови, які платник податку повинен дотриматися при бажанні скористатися правом на податковий кредит у відповідному звітному періоді.

Проте суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованим нарахування позивачу згідно податкового повідомлення рішення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39500 грн.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної податкової служби щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів визначені Законом України №509-ХП «Про державну податкову службу України», Законом України №2181-Ш від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час спірних правовідносин, а також іншими Законами та підзаконними актами.

Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, якій діяв на час спірних правовідносин, визначено, що акт це службовий документ, якій стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Згідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, який діяв на час спірних правовідносин (затверджений наказом ДПА №253 від 21.06.2001 року) та згідно діючого Порядку, затвердженого наказом ДПА №985 від 22.12.2010 року, податкове повідомлення-рішення це рішення керівника податкового органу щодо виявленого порушення податкового законодавства та обов'язку платника податків сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання. Узгоджене податкове зобов'язання це податкове зобов'язання самостійно визначене платником податку в податкової декларації, а також податкове зобов'язання нараховане податковим органом, у день закінчення процедури адміністративного оскарження або прийняття судом рішення по суті.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що акт перевірки у розглядуваному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не містить обов'язкових для суб'єкта господарювання приписів, та відповідно не може оскаржуватись.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.07.2010 року №0008262301/0 прийняте на підставі акту перевірки від 16.07.2010 року №257/23-213/14311608. В зазначеному акті перевірки в частині нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 39500грн. зазначено, що підприємством при складанні декларацій з ПДВ за квітень 2009 року, яка була подана до ДПІ 19.05.2009 року №44150 не було враховано зменшення від'ємного значення рядку 26 Декларації з ПДВ у сумі 39500 грн. за результатами попередньої комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства (акт №142/23-213/14311608 від 30.04.09 року), тобто на думку перевіряючих позивач повинен був на підставі акту перевірки від 30.09.2009 року самостійно в декларації врахувати висновки цього акту без прийняття рішення податкового органу щодо нарахування податкових зобов'язань. Інших підстав щодо нарахування суми податкового зобов'язання у сумі 39500грн. акт перевірки від 16.07.2010 року не містить.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний висновок та відповідно нарахування податкових зобов'язань позивачу з підстав зазначених в акті перевірки від 16.07.2010 року є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, порушує права позивача щодо оскарження по суті відповідного нарахування податкових зобов'язань, оскільки судом достовірно встановлено, що податковий орган не приймав рішення щодо нарахування податкових зобов'язань позивачу на підставі акту перевірки від 30.04.09 року, а сам акт як службовий документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не може оскаржуватись, його висновки не є обов'язковими для виконання суб'єкта господарювання, а саме добровільне врахування висновків акту перевірки в послідуючих податкових деклараціях.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Таким чином з урахуванням обставин справи та на підставі викладеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ №0008262301/0 від 29.07.10 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 72798грн. (48532грн. - за основним платежем, 24266грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 59250грн. (39500грн. - за основним платежем, 19750грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1570/1571/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі - 17 вересня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян