Ухвала суду № 26024922, 10.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 р.Справа № 2а-3686/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Калитки О. М. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-3686/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Резерв-1"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Резерв-1» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 14.03.2012 р. за № 0000140070 та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 р. за № 0000150070, прийняте щодо нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. задоволено позов Приватного підприємства «Резерв-1» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

На зазначену постанову Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. по справі № 2а-3686/12/2070 прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Резерв-1» з питань документального підтвердження бухгалтерських та фінансово-господарських відносин для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з ТОВ «Промспец консалтинг».

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 02.03.12 р. за № 386/07-010/21268014.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 р.за № 0000140070 на загальну суму 164 003 грн. та податкове повідомлення - рішення від 14.03.2012 р. № 0000150070 на загальну суму 6 310 грн.

Перевіркою було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промспец консалтинг». В ході проведення зустрічної звірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну звірку контрагенту не має можливості.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що ДПІ не дотримала вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У ході апеляційного розгляду встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Резерв-1» з питань документального підтвердження бухгалтерських та фінансово-господарських відносин для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з ТОВ «Промспец консалтинг».

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 02.03.12 р. за № 386/07-010/21268014.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 за № 0000140070 на загальну суму 164 003 грн. та податкове повідомлення - рішення від 14.03.2012 № 0000150070 на загальну суму 6 310 грн.

Перевіркою було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3ст. 198 Податкового кодексу Україниз урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промспец консалтинг». В ході проведення зустрічної звірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну звірку контрагенту не має можливості.

Так, відповідно до вимо гстатті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

01.10.10 р. між ПП «Резерв-1» та ТОВ «Промспец консалтинг» було укладено договір по придбанню комплектуючих для приладів пожежної сигналізації та приладів контролю витрати палива для тепловозів.

Судом першої інстанції зазначено, що до матеріалів справи були надані документи, що підтверджують виконання умов договору, а саме податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ. Докази сплати підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями. Транспортування придбаних товарі підтверджуються залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

З придбаних комплектуючих власними виробничими потужностями ПП «Резерв-1» були виготовлені пожежні сигналізації та прилади контролю витрати палива для тепловозів, які в подальшому були реалізовані ДП «Харківспецналадка» КП «Харківспецсервіс», ТОВ «Фірма Рубіж» та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» ГУЖЗ та інш.

Таким чином, про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, вказані договори виконані сторонами у повному обсязі, без претензій та зауважень.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагента, які були складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, не може бути взяте судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України, підприємство позивача та його контрагент на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченомуст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»таЗакону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», колегія суддів приходить до висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст. 191 або ст. 212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженонаказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772; далі за текстом Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

Виходячи з вищевикладеного, ДПІ не дотрималася вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-3686/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.