Постанова № 26022571, 11.09.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р.Справа № 5016/781/2012(13/56)Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Фуртатов К.М., за довіреністю;

від відповідача: Репченко Д.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Славич"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2012 року

у справі № 5016/781/2012(13/56)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Славич", м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4

до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а

про визнання недійсною довіреності від 13.04.2010р. № 521,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Славич" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсною довіреності від 13.04.2010 р. № 521 від 13.04.2010 р., бланк серія BMP № 080275, виданої Банком в особі директора Миколаївської обласної дирекції Банку Прудкого С.В. та його заступника з питань операційної діяльності Зарецького В.Ф. на ім'я начальника управління по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб Миколаївської обласної дирекції Банку Репченка Дениса Володимировича для одноособового здійснення останнім представництва інтересів Банку, зокрема, у справах в судах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна довіреність оформлена з порушенням вимог ст. 246 ЦК України, оскільки видана не органом юридичної особи, а фізичними особами Прудким С.В. і Зарецьким В.Ф.; у ній не зазначено установчих документів Банку, що уповноважують указаних осіб видавати довіреність Репченку Д.В.; довіреність не містить печатки юридичної особи, оскільки скріплена печаткою Миколаївської обласної дирекції Банку, на котрій відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.07.2012 року позовні вимоги не визнав повністю з посиланням на те, що довіреність видана Репченку Д.В. від імені юридичної особи і особами, уповноваженими на це установчими документами Банку, що повністю кореспондується з положеннями ст. 246 ЦК України, а також скріплена належною печаткою юридичної особи - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2012 року від 30 липня 2012 року по справі № 5016/781/2012(13/56) (суддя Коваль Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірми „Славич" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2012 року по справі № 5016/781/2012(13/56) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

11.09.2012 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, предметом спору в даної справі є визнання недійсною довіреності від 13.04.2010 р. № 521, виданої Банком в особі директора Миколаївської обласної дирекції Банку Прудкого С.В. та його заступника з питань операційної діяльності Зарецького В.Ф. на ім'я начальника управління по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб цієї ж дирекції Банку Репченка Дениса Володимировича для одноособового здійснення останнім від імені Банку дій щодо представництва інтересів у зв'язку із розглядом справ у судових органах та органах державної служби з підстав оформлення довіреності з порушенням вимог ст. 246 ЦК України, оскільки її видано не органом юридичної особи, а фізичними особами Прудким С.В. і Зарецьким В.Ф.; в ній не зазначено установчих документів Банку, що уповноважують указаних осіб видавати довіреність Репченку Д.В.; довіреність не містить печатки юридичної особи, оскільки скріплена печаткою Миколаївської обласної дирекції Банку.

Суд першої інстанції правильно встановив та дослідив, що в іншій господарській справі № 5016/2369/2011 (6/148) рішенням від 11.08.2011 р. вирішено спір про визнання спірної довіреності від 13.04.2010 р., виданої на ім'я Репченка Дениса Володимировича недійсною з тих же підстав, що й у даній справі, а саме, що довіреність оформлено з порушенням вимог ст.246 ЦК України, оскільки її видано не органом юридичної особи, а фізичними особами Прудким С.В. та Зарецьким В.Ф.; в довіреності не зазначено установчих документів Банку, що уповноважують Прудкого С.В. і Зарецького В.Ф. видавати довіреність Репченку Д.В.; довіреність не скріплена печаткою юридичної особи, як цього вимагає ст.246 ЦК України, але за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" до Банку, і в задоволенні позову відмовлено повністю. Дане рішення Господарського суду залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 р. та Вищого господарського суду України від 19.12.2011 р. Вказаними судовими рішеннями визнано, що спірну довіреність оформлено у відповідності до вимог положень ст.ст. 240, 246 Цивільного кодексу України, оскільки її видано від імені юридичної особи та особами, уповноваженими на це установчими документами Банку, а також скріплено печаткою Банку, яка крім зазначення "Миколаївська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Україна, м. Київ", містить також ідентифікаційний код 14305909, котрий згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців належить саме юридичній особі -Банку, та містить ідентифікаційний код Миколаївської обласної дирекції -24779442, тобто є печаткою Миколаївської обласної дирекції Банку, а тому і юридичної особи відповідача.

За приписами ст. 35 ГПК України факти, встановлені, зокрема рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Твердження апелянта в своїй апеляційній скарзі про неправильне застосування ст. 35 ГПК України є хибним та безпідставним в зв'язку із тим, що фактично є судове рішення про той же предмет і з тих же підстав, що й у даній справі, котре щодо останньої має приюдиційне значення.

Вказаними вище судовими рішеннями в іншій господарській справі № 5016/2369/2011 (6/148) відмовлено у визнанні недійсною тієї ж довіреності, що є предметом розгляду в даній справі, з тих же підстав, що й зазначені в позові у даній справі.

Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Славич", м. Миколаїв, на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2012 року по справі № 5016/781/2012(13/56) залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 17 вересня 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов