Рішення № 26021211, 18.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.12 р. Справа № 5006/22/53/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фудторг»

(83030, м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1-В)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 6485,91 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Коротенко В.Л., довіреність від 24.10.2011;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудторг» звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6485,91 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 3166,36 грн, пеня в сумі 117,74 грн, штраф у розмірі 3166,36 грн, інфляційні втрати в сумі 12,67 грн та 3% річних в сумі 22,79 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 3.3 Договору від 21.10.2011 №6553 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за товар, поставлений на підставі товарно-транспортних накладних від 06.12.2011 №ФТс-0182987 та від 14.12.2011 №ФТс-0187983.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

21.10.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фудторг» (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір постачання товару з відстрочкою платежу №6553 (далі - Договір) (арк. с. 9-11).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується продати, а Покупець прийняти продукти харчування та алкогольні напої в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачання товару здійснюється зі складу Постачальника шляхом доставки Постачальником чи самовивозом в межах асортименту і кількості, визначеного в товарно-транспортній накладній. В разі доставки товару транспортом Постачальника вартість транспортних витрат входить до ціни товару.

Цим же пунктом Договору сторонами погоджено адресу доставки та найменування торгової точки: магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна сума Договору складає суму товару, отриманого за всіма товарно-транспортними накладними, яким сторони за спільною згодою надають силу специфікацій.

Ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що випускаються, встановлюється окремо на кожну партію товару відповідно до товарно-транспортних накладних(пункт 3.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору форма і порядок розрахунку - готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу на 5 (п'ять) календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника або дата внесення готівки в касу Постачальника.

Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015 (пункт 8.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань, Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 3166,36 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 06.12.2011 №ФТс-0182987 та від 14.12.2011 №ФТс-0187983. Вказані накладні підписані з боку Відповідача особисто ОСОБА_1 (арк.с. 12-15).

Проте, Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої продукції не виконав, що і стало підставою звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у Договорі погоджено, що розрахунок за товар Відповідач зобов'язаний провести з відстрочкою платежу на 5 календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним з моменту підписання товарно-транспортних накладних.

Таким чином, остаточний розрахунок за отриману продукції за товарно-транспортними накладними Відповідач повинен був здійснити: за №ФТс-0182987 від 06.12.2011 на суму 2028,42 грн - 12.12.2011, за №ФТс-0187983 від 14.12.2011 на суму 1137,94 грн - 20.12.2011.

Відповідач не представив суду доказів виконання зобов'язання зі сплати отриманого товару за Договором та оплати наявного боргу, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача складає 3166,36 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 3166,36 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 117,74 грн та штраф у розмірі 3166,36 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до пункту 5.1 Договору у випадках несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отриманого товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 5.2 Договору за прострочення платежу понад 30 (тридцяти) днів Покупець крім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені в сумі 117,74 грн та штрафу в сумі 3166,36 грн підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача за період прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 22,79 грн та інфляційне відшкодування у розмірі 12,67 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга

статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1073,00 грн.

Таким чином при зверненні до господарського суду з даним позовом Позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 12.04.2012 №2656, наданого Позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично Позивачем було сплачено 1641,00 грн, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 31,50 грн.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 31,50 грн, перерахована згідно з платіжним дорученням від 12.04.2012 №2656 на суму 1641,00 грн, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 ГПК України решта витрат по сплаті судового збору покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фудторг» (83030, м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1-В, ідентифікаційний код - 37133981, р/р 26008969968662 у філії ПАТ ПУМБ в м. Донецьк, МФО 335537) суму боргу у розмірі 3166,36 грн (три тисячі сто шістдесят шість грн 36 коп.), пеню в розмірі 117,74 грн (сто сімнадцять грн 74 коп.), штраф у розмірі 3166,36 грн (три тисячі сто шістдесят шість грн 36 коп.), інфляційні втрати в розмірі 12,67 грн (двонадцять грн 67 коп.), 3% річних в сумі 22,79 грн (двадцять дві грн 79 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп).

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Фудторг» (83030,

м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1-В, ідентифікаційний код - 37133981) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 31,50 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 12.04.2012 №2656 на суму 1641,00 грн.

Повне рішення складено 20.06.2012.

Суддя Архипенко О.М.