Рішення № 26021203, 07.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.12 р. Справа № 5006/22/68/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»

(69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А)

до державного підприємства «Селидіввугілля»

(85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41)

про стягнення 11648,86 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Москаленко Ю.В., довіреність від 25.08.2011 б/н;

від відповідача - Красильникова С.О., довіреність від 14.02.2012 №1/187.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» (Відповідач) про стягнення 11648,86 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 11120,00 грн, пеня в сумі 528,86 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 530, 638, 639 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 4.1 Договору від 30.03.2011 №33Т щодо здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні в порядку статті 59 ГПК України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав наявну заборгованість у сумі 11120,00 грн, однак не погодився з наведеним у позовній заяві розрахунком пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

30.03.2011 між державним підприємством «Селидіввугілля» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальник) було укладено договір №33Т (далі - Договір) (арк. с. 4-6).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язався у 2011 році поставити Покупцеві товар, зазначений у специфікації, а Покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 45 банківських днів після постачання товару. Платежі за партію товару, який поставляється за Договором повинні здійснюватися Одержувачем, шляхом передплати, згідно виставленого рахунку, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, на протязі доби, з моменту його виставлення.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар передбаченими пунктом 4.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості товару, з якого допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 11.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.

На виконання своїх зобов'язань, Позивач здійснив поставку товару трьома партіями на загальну суму 34720,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк.с. 10-15), а саме:

- на першу партію: видаткова накладна від 15.04.2011 №РН-04/15/01 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 14.04.2011 №534, видана на ім'я Талягіна Сергія Петровича;

- на другу партію: видаткова накладна від 18.05.2011 №РН-05/18/19 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 18.05.2011 №731, видана на ім'я Ботова Анатолія Федоровича;

- на третю партію: видаткова накладна від 14.06.2011 №РН-07/14/01 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 14.06.2011 №1058, видана на ім'я Канюк Ірині Анатоліївни.

За твердженням Позивача перша партія сплачена Відповідачем своєчасно і в повному обсязі, друга партія сплачена частково у розмірі 18000,00 грн, третя партія не сплачена.

Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої продукції і стало підставою звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків підписаного Відповідачем та скріпленого його печаткою, останній визнав у повному обсязі наявність заборгованості за отриману продукцію у розмірі 11120,00 грн (арк.с. 38).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 11120,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати за поставлений товар Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 528,86 грн.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, статтей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За загальним правилом обчислення строків, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (абзац перший, третій частини третьої статті 254 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач всупереч вказаним нормам законодавства здійснив нарахування пені за період, що перевищує 6 місяців від дня початку прострочення.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару, та визнано позовні вимоги в цій частині частково в сумі 411,44 грн.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ідентифікаційний код - 33426253, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код - 33426253, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму боргу у розмірі 11120,00 грн (одинадцять тисяч сто двадцять грн 00 коп.), пеню в розмірі 411,44 грн (чотириста одинадцять грн 44 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі

1593,28 грн (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три грн 28 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 12.06.2012.

Суддя Архипенко О.М.