Ухвала суду № 26019488, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року К-12014/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Славутське лісове господарство»

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008

у справі № 20/491-на (22а-1841/08)

за позовом Державного підприємства «Славутське лісове господарство»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним акту перевірки та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Славутське лісове господарство»звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним акту перевірки та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008, у позові відмовлено.

Державне підприємство «Славутське лісове господарство»подало касаційну скаргу, у відповідності до якої просить змінити ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008, скасувавши постанову Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2007 та задовольнити позов.

У судове засідання 10.09.2012 представники сторін не з'явились. Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином (поштові повідомлення наявні в матеріалах справи). Від позивача (по факсу) надійшло повідомлення про розгляд справи за відсутності його представника.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін (належним чином повідомлених про час та місце судового засідання) в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Славутською ОДПІ була проведена камеральна невиїзна перевірка податкової звітності ДП «Славутське лісове господарство», за результатами якої складено Акт перевірки № 417/15/00993314 від 07.03.2007;

- Актом перевірки встановлено, що відповідно до розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності в 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2006 році за 2006 рік (поданого платником до ОДПІ 09.02.2007 та зареєстрованого за № 28984) позивачем чистий прибуток (дохід) за 2006 в рядку 11 розрахунку відображений у сумі 694 500,00 грн., а частина прибутку (доходу) за звітний період 2006 року, що відраховується до загального фонду державного бюджету (рядок 15 розрахунку), визначена платником в сумі 221 400,00 грн.;

- крім того, перевіркою встановлено, що, виходячи із фактично отриманого ДП «Славутське лісове господарство»чистого прибутку за 2006 в сумі 694 500,00 грн., частина прибутку, що відраховується до загального фонду державного бюджету, має складати 347 250,00 грн. (694 500,00 грн. х 50%) замість 221 400,00 грн., відображеного платником розрахунку (ряд. 15) та рядку 21 декларації з податку на прибуток за 2006 рік. Згідно декларації з податку на прибуток за 2006 рік, поданої 09.02.2007 за № 28973, авансові внески, нараховані на суму дивідендів, відображені в рядку 20 декларації в сумі 55 350,00 грн., а необхідно відобразити в сумі 86 813,00 грн. (347 250,00 х 25%).

За висновками акту перевірки:

- позивачем, в порушення ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п.2 «Порядку і нормативів відрахувань господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою КМУ № 678 від 12.05.2006, занижено суму відрахувань частини прибутку. Згідно постанови № 678 відрахування частини прибутку здійснюється державними підприємствами у розмірі 50% чистого прибутку (доходу).

- позивачем, в порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), занижено авансові внески, нараховані на суму дивідендів, на суму 31 463,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000951501/0 від 22.03.2007 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Частина прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету»в розмірі 132 143,00 грн. (з них 125 850,00 грн. основного платежу та 6 293,00 грн. штрафних санкцій);

- № 0000961501/0 від 22.03.2007 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток»у розмірі 33 036,00 грн. (з них 31 463,00 грн. основний платіж та 1 573,00 грн. штрафних санкцій).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем ст. 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»позивач зобов'язаний сплатити до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. № 678 «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році»встановлено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) передбачено, що вказаний платіж у розмірі 50 відсотків чистого прибутку (доходу) розраховується згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Одночасно із сплатою частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету платники податку -емітенти корпоративних прав відповідно до п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 ст.10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів та відображається у рядку 20 декларації та рядку 13.7 Д Додатка К6 до неї.

Згідно п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- у разі коли контролюючий орган самостійно нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, попередні судові інстанції дійшли не спростованого доводами касаційної скарги висновку стосовно підставності здійсненого податковим органом висновку про порушення позивачем ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відмовили в позові про визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним акту перевірки № 417/15/00993314 від 07.03.2007, то в цій частині позивачу також обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову, оскільки даний акт по своїй правовій природі не є рішенням органу владних повноважень, а є документом, який містить викладення певних обставин та результатів перевірки, фактів порушень та по своїй суті не є юридичною формою рішення органу, що його склав, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Славутське лісове господарство»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний