Постанова № 26018303, 17.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 року Справа № 1170/2а-806/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді справу за позовом приватного підприємства «Владор-Агро»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Владор-Агро»звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 01 листопада 2011 року №0001612330 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41041 грн., в тому числі за основним платежем 32833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8208 грн.; №0001622330 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 68655 грн., з яких 54924 грн. за основним платежем та 13731 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001632330 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11106 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ТОВ «Євросвіт», в яких приймало участь ПП «Владор-Агро», носять фіктивний характер. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання з його контрагентом ТОВ «Євросвіт»виконані в повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, крім того на його думку бюджетне відшкодування ПП «Владор-Агро»не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що оскаржувані повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «Владор-Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт №126/23-30/36390712 від 20.10.2011 року (а. с. 21-36).

В акті № 126/23-30/36390712 від 20.10.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення :

взаємовідносини між ПП «Владор-Агро»та ТОВ «Євросвіт»відповідно до ч.1 ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток всього в розмірі 54924 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року -54924 грн.;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 32833 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на суму 11106 грн.

01.11.2011 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001612330 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41041 грн., в тому числі за основним платежем 32833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8208 грн.; №0001622330 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 68655 грн., з яких 54924 грн. за основним платежем та 13731 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001632330 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11106 грн. (а. с. 50-52).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішеннями ДПА в Кіровоградської області від 10.01.2012 р. №105/10/10-014 «Про результати розгляду первинної скарги»та ДПС України від 10.02.2012 р. №2508/6/10-245 «Про результати розгляду повторної скарги»скарги позивача залишено без задоволення а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Визначаючи позивачеві грошові зобов'язання відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Євросвіт».

В акті перевірки зроблено посилання на довідку Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ №91/1520/31703622 від 18.03.2011 року ТОВ «Євросвіт»якою встановлено порушення норм податкового та цивільного законодавства в частині недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Єворосвіт»з постачальниками та покупцями.

Таким чином відповідачем зроблено висновок, що правочини між ПП «Владор-Агро»та ТОВ «Євросвіт»здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 ЦК України є нікчемними, і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків , нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Євросвіт»(продавець) були укладені договори купівлі-продажу кукурудзи та соняшника № 1612/1 від 16 грудня 2010 року та № 0712/1 від 07 грудня 2010 року (а.с. 77-82, 100-101).

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вказано, що позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»надано до перевірки наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки.

Відносно складення вказаних документів будь-яких зауважень перевіряючими особами висловлено не було. Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи, а їх зміст відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що дозволяє ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій, сторони цих операцій.

Крім того на підтвердження факту поставки ТОВ «Євросвіт» та використання у господарській діяльності поставленого товару позивачем до матеріалів справи надано докази подальшої реалізації товару, а саме: договори купівлі-продажу № 10/КП-523 від 20 грудня 2010 року, № 10/КП-518 від 16 грудня 2010 року, № 10/КП-501 від 07 грудня 2010 року відповідно до якого позивач продав ТОВ «Круп'яний дім»кукурудзу та соняшник, придбані у ТОВ «Євросвіт», а також відповідні накладні, податкові накладні, довіреності, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт та листи взаємозаліку (а.с. 86-99, 106-113).

Також, позивачем до матеріалів справи надано докази того, що транспортні послуги були надані контрагентом ТОВ «Євросвіт», а саме: копія договору № 1810/1 на транспортні послуги від 18 жовтня 2010 року, копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЄС-0132, копія податкової накладної № 496 від 16 грудня 2010 року та копії квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.71-76).

Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що позивачем надані належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про господарські відносини позивача з ТОВ «Євросвіт».

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Євросвіт», суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Євросвіт»укладено договір купівлі-продажу. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлена.

Тобто, перевіряючими особами, в акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчиняються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. Доказів того, що вказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Євросвіт»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тобто, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Євросвіт»було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а відтак могло видавати податкові накладні, на підставі яких сплачено суми ПДВ, було віднесено позивачем до податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Євросвіт»податкові накладні, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені вартості товару, до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Владор-Агро»є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 01 листопада 2011 року №0001612330 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41041 грн., в тому числі за основним платежем 32833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8208 грн.; №0001622330 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 68655 грн., з яких 54924 грн. за основним платежем та 13731 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001632330 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11106 грн. підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного підприємства «Владор-Агро»- задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції за № 0001612330, №0001622330, №0001632330 від 01 листопада 2011 року.

Зобов'язати Державне казначейство України стягнути на користь приватного підприємства «Владор-Агро»судовий збір в розмірі 1175, 83 грн. шляхом безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 22 травня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.