Ухвала суду № 26010805, 04.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6865/11/0170/17

04.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки"- Павловський Євген Вікторович,

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 14.02.12 у справі № 2а-6865/11/0170/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки" (вул. Курортна, 4-е, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

заявник апеляційної скарги: Сакська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57. місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 01.06.2011№ 0000482301, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 01.06.2011 Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482301 про збільшення ТОВ "Санаторний комплекс "Саки" (далі- позивач) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, код платежу 14010100 загальною сумою 150196,00 грн., з яких: за основним платежем 132 196,00 грн., за штрафними санкціями 18000,00 грн.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість став акт від 18.05.2011 № 499/2301/34719237 позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.01.2011.

Перевіркою встановлені порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження податкового зобов'язання за грудень 2010 року на суму 71 996,00 грн.; порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України -встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 60 200,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання положень договору поставки від 02.12.2010 № 2/12/10/424, специфікації до нього, договору поставки від 11.01.2011 № 11/01/11/65, специфікації до нього, укладених між ТОВ "1-ша Компанія" та позивачем, постачальником одержувачу надано видаткові накладні від 30.12.2010 № 368, від 27.01.2011 № 100, виставлено податкові накладні, що за переліком та номенклатурою товарів відповідають видатковим накладним, від 30.12.2010 № 368, від 27.01.2011№ 100.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно з інвентаризаційний описів товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Санаторний комплекс "Саки" на 27 05.2011 та на 29.11.2011 придбані позивачем відповідно до вище вказаних правочинів, знаходяться на відповідальному зберіганні у матеріально-відповідальної особи ТОВ "Санаторний комплекс "Саки".

Слід зазначити,що досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії -зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Судом першої інстанції безспірно встановлено,що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладених договорів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що видана позивачу його контрагентом у грудні 2010 року податкова накладна від 30.12.2010 № 368, розмір податку на додану вартість за якою 71996,00 грн., оформлена відповідно до вимог встановлених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на вимогу вище вказаних приписів податкового законодавства обумовила формування за податковими зобов'язаннями податкового кредиту та підтверджує правильність його формування позивачем.

Досліджена судом першої інстанції податкова накладна від 27.01.2011№ 100, загальна сума податку на додану вартість за якою складає 60200,00 грн., що віднесена платником податків до складу податкового кредиту у звітному періоді -січень 2011 року, відповідає встановленим законодавцем до неї вимогам, містить в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені приписами статті 210 Податкового кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що визначені законодавцем приписами статей 187, 198 Податкового кодексу України події та обставини, є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача -податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків,оскільки зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

Наводячи позицію про нікчемність правочину,зокрема, за відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю, відповідач доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Проте, заявником апеляційної скарги не враховано, що за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Слід зазначити, що, виходячи з правового змісту частики третьої статті 228 Цивільного кодексу України, після 01.01.2011 правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визнанням їх нікчемності, недійсності із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2012 у справі № 2а-6865/11/0170/17 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко