Ухвала суду № 25990722, 05.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-749/12/2770

05.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Кукти М.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Вторіндустрія"- Демідович Юлія Миколайвна, довіреність № б/н від 01.01.12;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 10/9/10-025 від 12.03.12;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 18.05.12 по справі № 2а-749/12/2770

за позовом Приватного підприємства "Вторіндустрія" (Промислова, 9,Севастополь,99040)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.05.12 адміністративний позов Приватного підприємства "Вторіндустрія" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 23 грудня 2011 року № 0000016232/0, - визнано протиправним та скасовано.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Вторіндустрія" судові витрати зі сплати державного мита в сумі 361 гривні 10 копійок.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.05.12 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

У судовому засіданні 05.09.2012 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, вказуючи на те, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи, тому підстав для його скасування немає. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення у справі, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «Вторіндустрія»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Велес-Груп»за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року при формуванні податкового кредиту з ПДВ, про що складений акт перевірки №6085/10/23-211/36138994/37 від 08.12.2011 року.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у необґрунтованому включенні до складу податкового кредиту ПДВ за період листопад-грудень 2010 року суми ПДВ у розмірі 28 882,50 грн. за податковими накладними, оформленими ТОВ «ТК «Велес-Груп», в результаті чого ПП «Вторіндустрія»було завищено суми податкового кредиту за листопад-грудень 2010 року на 28 882,50 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на вказану суму.

За матеріалами перевірки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000016232/0 про визначення ПП «Вторіндустрія»податкового зобов'язання з ПДВ на суму 28882,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7220,62 грн.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в відповідній редакції) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в зв'язку з таким придбанням.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні норми містяться пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 року між ПП «Вторіндустрія»та ТОВ «ТК «Велес-Груп»був укладений договір купівлі-продажу обладнання на загальну суму 150 000,00 грн., у тому числі ПДВ 25 000,00 грн. Крім того, у грудні 2010 року ПП «Вторіндустрія»отримало від ТОВ «ТК «Велес-Груп»послуги на загальну суму 19 412,50 грн., у тому числі ПДВ 3 882,50 грн. Обладнання, придбане за вищезгаданим договором, використовується ПП «Вторіндустрія»як основний засіб. При цьому за змістом пп.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до основних фондів чи нематеріальних активів, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Наведені обставини господарської діяльності позивача не дають підстав стверджувати про нікчемність угод, укладених позивачем з «ТК «Велес-Груп», що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Копії первинних документів, наявних в матеріалах справи на підтвердження вчинення господарських операцій по угоді з TOB «ТК «Велес-Груп»та відповідають змісту первинних документів у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, оскільки містять необхідні обов'язкові реквізити первинних документів та містять достовірні дані щодо проведених господарських операцій.

Крім того, на час здійснення господарських операцій контрагент був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мав не анульоване свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Основним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача, як вбачається з матеріалів перевірки та зазначено в апеляційній скарзі, є посилання на нікчемність укладених угод між позивачем та його контрагентами, оскільки, як вважає відповідач, вони не були направлені на реальне настання юридичних наслідків. Проте, з урахуванням норм цивільного законодавства договори, що укладені між позивачем і його контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, а тому відсутні підстави вважати їх нікчемними. Окрім того, доказів на підтвердження того, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави відповідач не надав.

Отже, наявність документів, які достовірно свідчать про фактичне отримання позивачем вищевказаних робіт та послуг, дають підстави для висновку про реальне вчинення господарських операцій, а тому висновок відповідача про непідтвердження податкового кредиту є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно з п.2.3.4 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Разом з тим, в акті перевірки №6085/10/23-211/36138994/37 від 08.12.2011 року і податковому повідомленні-рішенні № 0000016232/0 від 23.12.2011 року, в порушення вимог вказаного Порядку, відображені необґрунтовані дані, які не підтверджені письмовими доказами.

Відповідно до п.58.4.ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, посилання відповідача на порушення кримінальної справи судом не приймаються, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили є обов'язковим для суду під час розгляду адміністративної справи. Проте, відповідачем доказів існування вироку у кримінальній справі суду надано не було.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 28882,50 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні. Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій та застосування штрафних санкцій у розмірі 7220,62 грн. не має правових підстав.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 18.05.12 у справі № 2а-749/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис М.В. Кукта

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль