Постанова № 25990620, 18.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1452/11/2701

18.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Яіцкова К.М.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_6, посвідчення НОМЕР_1, довіреність № 575814 від 14.07.12;

представник відповідача, Сімеїзської селищної ради- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест"- Яшина Людмила Олександрівна, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Алупкинським ВВС Ялтинського МУГУ МВС України в Криму від 13 вересня 1996 року, довіреність № 7 від 27.02.12;

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест"- Третьяк Вячеслав Анатолійович, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВУМВС України в Луганській області, від 23 квітня 1997 року, довіреність № 8 від 10.01.12;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест" на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Гапонов Д.Ю. ) від 13.04.12 у справі №2а-1452/11/2701

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Сімеїзської селищної ради (вул. Звездна, 2,Сімеїз,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98680)

третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Інвест" (вул. Центральна, 37, Новомалинівка,

Широківський район, Дніпропетровська область,53721)

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 13.04.12 у справі № 2а-1452/11/2701 адміністративний позов ОСОБА_2 до Сімеїзської селищної ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Інвест"про визнання протиправними та скасування рішень, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення №5, 22 сессії 5 скликання Сімеїзської селищної Ради м.Ялта Автономної Республіки Крим від 23.07.2007 "Про проведення конкурсу на право оренди земельних ділянок".

Визнано противоправним та скасовано пункт 1.5 рішення №5, 24 сесії 5 скликання Сімеїзської селищної ради міста Ялта Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року "Про затвердження результатів конкурсу на право оренди земельних ділянок".

Не погодившись з даним рішенням суду, третя особа звернулась з апеляційною скаргою до суду, в якій просить скасувати постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 13.04.12 у справі № 2а-1452/11/2701та прийняти нове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

У судовому засіданні 18.07.2012 представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест" наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, які викладені у ній. Вказуючи на допущені, на думку третьої особи, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, заявник апеляційної скарги просив скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідач правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що явка в судове засідання це право, а не обов'язок сторін, неявка в судове засідання сторони по справі не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час, місце та дату розгляду справи.

Заслухавши доповідь головуючого щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення у справі, пояснення представників позивача та третьої особи, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню через наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними і скасувати: рішення №5, 22 сесії 5 скликання Сімеїзської селищної Ради міста Ялта Автономної Республіки Крим від 23 липня 2007 року «Про проведення конкурсу на право оренди земельних ділянок»та пункт 1.5 рішення №5, 24 сесії 5 скликання Сімеїзської селищної Ради міста Ялта Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року «Про затвердження результатів конкурсу на право оренди земельних ділянок». Вимоги мотивовані тим, що оскаржуваними рішеннями вирішено провести конкурс на право оренди земельної ділянки площею 0,28 га, розташованої в районі санаторію «Москва»по вул. Совєтска в смт Сімеїз, для будівництва і обслуговування готелю; затверджені підсумки конкурсу, прийнято рішення про передачу ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «М-Інвест».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем був порушений порядок виставлення на конкурс земельної ділянки, встановлений ст.123 Земельного кодексу України, і Постановам Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №648, і від 11 жовтня 2002 року №1531, внаслідок чого що були порушені права позивача, оскільки межі виставленої на конкурс земельної ділянки частково накладаються один на одного.

З такими висновками не може погодитись судова колегія, оскільки вони ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи та не відповідають обставинам справи, яким надана невірна правова оцінка, що призвело до неправильного вирішення даної справи.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності дій органу місцевого самоврядування, пов'язаних із вирішенням питання щодо проведення конкурсу та затвердження його результатів стосовно надання в оренду земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України " Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень селищних рад в галузі земельних відносин на території селищ належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року, виключно па пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, селищній раді як суб'єкту, який здійснює повноваження власника землі, належить право розпорядження нею, передачі земельних ділянок у власність або користування, надання в оренду.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України ( в редакції від 27.04.2007). За містом даної статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, статтею 124 Земельного Кодексу України був встановлений порядок передачі земельних ділянок в оренду, який станом на момент прийняття оскаржуваних рішень не передбачав набуття права оренди на земельну ділянку іншим чином, крім як на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до глави 21 Земельного Кодексу України (станом на 27.04.2007 р.) земельні торги у формі аукціону або конкурсу повинні були проводитися тільки в разі продажу земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, суб'єктам підприємницької діяльності під забудову.

Необхідно зазначити, що Закон України «Про оренду землі»№ 161-ХІV був прийнятий 06.10.1998 р. і набрав чинності з 22.10.1998 р. Стаття 16 цього Закону діяла в одній і тій самій редакції з моменту прийняття Закону (тобто з 1998 року) і до 01.01.2008 року. Земельний Кодекс України був прийнятий 25.10.2001 р. і набрав чинності 01.01.2002 і (тобто пізніше ніж Закон України «Про оренду землі»). Таким чином, після прийняття Закону України «Про оренду землі»був прийнятий Земельний Кодекс України, статтею 124 якого і був встановлений інший порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі"№ 161-XIV від 06.10.1998 р, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.

У той же час, ч. 2 статті 6 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 р., визначено, що у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону чи конкурсу.

Однак, слід зауважити, що порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах законодавством встановлений не був.

Досліджуючи обставини даної справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на той час як і на даний час процедура проведення торгів з продажу права оренди земельної ділянки законодавством передбачена лише у загальних рисах. Так, відповідно до ч. 1 статті 135 Земельного кодексу України ( в чинній редакції), земельні торги проводяться у формі аукціону. В той же час, закону, що згідно ч. 5 статті 137 Земельного кодексу України, який мав би визначати порядок проведення земельних торгів, не прийнято.

Отже, стаття 6 Закону України "Про оренду землі" надає право укладення договору оренди земельної ділянки як за результатами аукціону, так і за результатами конкурсу. При цьому враховуючи, що порядок укладення договорів оренди землі на конкурсних засадах загальнодержавним законодавством не визначено, такий порядок в своїй більшості мав визначатися та визначається локальними нормативно-правовими актами.

З урахуванням того, що у частині 1 статті 135 Земельного кодексу України визначено, що торги проводяться у формі аукціону або конкурсу, але порядок його проведення не розроблений, до затвердження загальнообов'язкового порядку проведення земельних торгів органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної та комунальної власності, самостійно визначають умови та порядок проведення земельних торгів (з урахуванням відповідних положень Земельного та Цивільного кодексів та Закону України " Про оренду землі".)

Так, з урахуванням наведених приписів законодавства, Сімеїзською селищною радою, як суб'єктом, який здійснює повноваження власника землі, та якому належить право розпорядження нею, передачі земельних ділянок у власність або користування, надання в оренду, на 16-тій сесії 5-го скликання було прийнято рішення № 4 від 15 березня 2007 року "Про затвердження порядку проведення конкурсу на набуття права оренди земельної ділянки для здійснення господарської діяльності на території Сімеїзської селищної ради".

В подальшому, 23.07.2007 на 22- ої сесії 5 -скликання Сімеїзської селищної Ради міста Ялта Автономної Республіки Крим прийнято рішення №5 «Про проведення конкурсу на право оренди земельних ділянок»(а.с.11), пунктом 2 якого вирішено повторно провести конкурс на право оренди земельних ділянок 27.08.2007, зокрема-земельна ділянка площею 0,28 га, розташованої в районі санаторію "Москва" по вул. Радянська, в смт.Сімеїз, для будівництва та обслуговування. Підставою для прийняття зазначеного рішення став той факт, що виконкомом Сіфмеїзської селищної ради не було забезпечено розміщення оголошення про проведення конкурсу, в результаті чого провести конкурс у строки, встановлені рішенням №49 19 сесії 5 скликання не було можливим.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "М-Інвест", брав участь в конкурсі щодо набуття в оренду земельної ділянки загальною площею площею 0,28 га розташованої в районі санаторію "Москва" по вул. Радянська, в смт.Сімеїз для будівництва та обслуговування готелю, за результатами якого визнаний переможцем.

Надалі пунктом 1.5 рішення № 5, 24 сесії 5 скликання Сімеїзської селищної Ради від 10 вересня 2007 року "Про затвердження результатів конкурсу на право оренди земельних ділянок" постановлено: затвердити результати конкурсу на право оренди земельної ділянки, площею 0,28 га, розташованого смт Сімеїз в районі санаторію "Москва" для будівництва і обслуговування готелю (протокол комісії від 27.08.2007 року). Дати дозвіл ТОВ «М-інвест»(ИНН 32861598) на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, площею 0,28 га, розташованого смт Сімеїз в районі санаторію «Москва»для будівництва і обслуговування готелю. Переможцеві конкурсу розробити проект землеустрою впродовж року. Проект землеустрою по відведенню земельної ділянки ТОВ «М-Інвест»(ИНН 32861598) 0,28 га, розташованого смт Сімеїз в районі санаторію "Москва" для будівництва і обслуговування готелю ствердити після повного виконання ним конкурсних зобов'язань.

Судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що раніше, на підставі рішення №46 10-сесії Сімеїзської селищної Ради 5 скликання від 20.09.2006 " Про підготовку до проведення конкурсу на право оренди земельних ділянок" комісією в складі начальника Ялтинського міського управління земельних ресурсів, начальника Управління екоінспекції Південно - Кримського регіону, начальника Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, головного санітарного лікаря м.Алупки, землевпорядника Сімеїзської селищної ради проведений огляд земельної ділянки орієнтованою площею 0,28 га передбачуваної для будівництва та обслуговування готелю, розташованого за адресою смт.Сімеїз, вул. Баранова. Згідно висновку акту вибору та дослідження вказаної земельної ділянки вибрана земельна ділянка визнана придатною для будівництва та обслуговування готелю.(а.с.132).

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що з метою визначення меж земельної ділянки, встановлення і узгодження місця розташування земельної ділянки виконкомом Сімеїзськї селищної ради укладено договір із землевпоряджувальною організацією ТОВ "Геокрим" на складання технічного звіту про топографо- геодезичні дослідження на території Сімеїзської селищної ради.

Аналіз положень законодавства, яке регулює спірні відносини, дозволяє дійти висновку, що відсутні підстави вважати, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень був порушений порядок передачі земельної ділянки в оренду.

Тім більш, з системного аналізу вище перелічених норм законодавства, що регулює спірні відносини, вбачається, що передача в оренду земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин здійснювалась на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що є його виключною компетенцією відповідно до вимог Конституції України, Закону N 280/97-ВР і Земельного Кодексу України, та за проектом відведення земельної ділянки.

Окрім зазначеного, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що порядок проведення конкурсу на набуття в оренду земельної ділянки загальною площею 0,28 га розташованої в районі санаторію "Москва" по вул. Радянська, в смт.Сімеїз судом вже був предметом судового розгляду в іншій справі та йому надана відповідна правова оцінка у судовому рішенні.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року у справі № 2-8/14120-2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2008, у задоволенні позову про визнання конкурсу на право оренди земельних ділянок від 27.08.2007 року недійсним в частині надання в оренду ТОВ "М-Інвест" земельної ділянки загальною площею 0,28 га, розташованої в смт. Сімеїз в районі санаторію "Москва", виділеної для будівництва та обслуговування готелю, визнання недійсним п. 1.5. Рішення № 5, 24-ї сесії 5-го скликання Сімеїзської селищної ради "Про затвердження результатів конкурсу на право оренди земельних ділянок" від 10.09.2007 року-відмовлено(а.с.83-93).

Зважаючи на наведені обставини справи, висновок суду першої інстанції щодо порушення порядку проведення конкурсу на набуття права оренди земельної ділянки для здійснення господарської діяльності на території Сімеїзської селищної ради є необґрунтованим.

Крім того, безпідставним визнається судовою колегією висновок суду першої інстанції, про те, що земельна ділянка, яка була виставлена на конкурс, перекриває прохід і проїзд з боку вулиці Совєтскій до земельної ділянки позивача, а межі земельної ділянки позивача і виставленого на конкурс частково накладаються один на одного у зв'язку з тим, що вказана обставина не підтверджена жодним належним доказом, а тому не є доведеною, у зв'язку з чим не може вважатися встановленою.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме помилкового застосування положень статті 123 Земельного кодексу України та вважає їх обґрунтованими, вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки нормами зазначеної статті (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлювався порядок надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, при цьому в силу приписів статті 92 Земельного кодексу України ТОВ "М-Інвест" не може набувати земельну ділянку на праві постійного користування.

Більш того, положення вказаної статті застосовуються лише у випадках, коли набуття прав на земельні ділянки можливе не на конкурентних засадах, а отже, судом не враховано, що відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України набуття земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду здійснюється насамперед на конкурентних засадах, що взагалі виключає застосування процедури, передбаченої ст.123 Земельного кодексу України.

Слід зазначити, що і посилання суду першої інстанції на порушення відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України №648 від 16.05.2002 "Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги" також є помилковим, оскільки зазначена постанови прийнята відповідно до статті 136 Земельного кодексу України, якою встановлюється порядок підготовки земельних ділянок для продажу на земельних торгах. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1531 "Про експертну грошову оцінку земельних ділянок", також не регулює спірні відносини, оскільки експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, в той час як для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

За приписами частин 1,2 статті 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Слід зазначити, що законом забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на наведене, недоречним та помилковим вважається висновок суду першої інстанції стосовно того, що наявність постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача за ушкодження зелених насаджень на земельній ділянці, розташованій по вул. Совєтскій в смт Сімеїз підтверджує факт землекористування позивача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у позивача права власності, користування, або оренди на земельну ділянку. Натомість третьою особою, ТОВ "М-Інвест" наданий договір оренди земельної ділянки (а.с. 71-78)належним чином зареєстрований 27.08.2010 за №041000700010, що безперечно свідчить про набуття ним права оренди у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції наведені обставини не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що підставами для визнання протиправним правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того обов'язковою умовою визнання акта протиправним є порушення у зв'язку з прийняттям цього акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто в разі не доведення позивачем наявності обставин порушення його прав чи інтересів як підстави для їх захисту заявлений ним позов не підлягає задоволенню за відсутності правових підстав, оскільки ст.2 КАС України передбачає звернення до суду саме за захистом певних порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Між тим, позивачем не було надано доказів, які б свідчили про порушення його прав як власника, користувача, або орендаря спірної земельної ділянки рішенням відповідача №5, 22 сессії 5 скликання Сімеїзської селищної Ради м.Ялта Автономної Республіки Крим від 23.07.2007 "Про проведення конкурсу на право оренди земельних ділянок" та пунктом 1.5 рішення №5, 24 сесії 5 скликання Сімеїзської селищної ради міста Ялта Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року "Про затвердження результатів конкурсу на право оренди земельних ділянок", а тому вимоги даного позову колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 13.04.2012 зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно пп. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 1,2, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест" задовольнити.

Постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Гапонов Д.Ю.) від 13.04.12 у справі № 2а-1452/11/2701 -скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Сімеїзської селищної ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Інвест" про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль