Постанова № 26010462, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2968/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Державної фінансової інспекції України про визнаня недійсними вимог,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання недійсним та скасування пункту 14 Вимоги № 06-14/1435 від 07 вересня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 14 вимоги Державної фінансової інспекції України, викладеної у листі від № 06-14/1435 від 07 вересня 2011 року «Про усунення виявлених порушень».

Не погоджуючись з судовим рішенням Державна фінансова інспекція України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Український Державний центр радіочастот»(ідентифікаційний код 01181765) зареєстроване як юридична особа за адресою: 03179, місто Київ, проспект Перемоги, 15 км., здійснює свою діяльність згідно чинного законодавства та на підставі Статуту.

Згідно Довідки № 11856/04 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державне підприємство «Український Державний центр радіочастот»(ідентифікаційний код 01181765) має відокремлений підрозділ - Донецьку філію Українського Державного центру радіочастот (ідентифікаційний код 23774862), за формою власності - державна власність, що знаходиться за адресою: 83055, місто Донецьк, Ворошиловський р-н, проспект Театральний, 21.

Відповідно до плану контрольно - ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на II квартал 2011 року Контрольно - ревізійним відділом в місті Донецьку була проведена ревізія фінансово - господарської діяльності Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»в частині діяльності Донецької філії за період 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року.

За результатами проведеної ревізії, складено акт ревізії від 29 липня 2011 року № 06-21/66 та винесено Вимогу про усунення недоліків від 07 вересня 2011 року № 06-14/1435.

Ревізією правильності встановлення та застосування норм витрат пального на роботу легкового автотранспорту, зокрема, встановлено порушення Донецькою філією Українського Державного центру радіочастот пункту 3.1.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, що виявилось у понаднормовому списанню палива за період з 01 серпня 2008 року по 30 квітня 2011 року в кількості 940, 34 літрів на суму 6615, 16 грн.

Позивач оскаржує пункту 14 вимоги від 07 вересня 2011 року № 06-14/1435, яким встановлено порушення пункту 3.1.4 Нормативів витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, що виявилось у понаднормовому списанню палива за період з 01 серпня 2008 року по 30 квітня 2011 року в кількості 940, 34 літрів на суму 6615, 16 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, так як позивач при списанні паливного матеріалу виходив з тих обставин, що в місті Донецьк чисельність населення перевищує 1 млн. чоловік.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Нормативи витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 (далі по тексту - Нормативи № 43) призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

При цьому, пунктом 3.1 Нормативів № 43 передбачена можливість підвищення витрат палива, зокрема, в таких випадках: робота в умовах міста: з населенням до 0,5 млн. чол. - до 5 %; з населенням від 0,5 до 1,0 млн. чол. - до 10 %; з населенням більше 1,0 млн. чол. - до 15 %. (підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Нормативів № 43).

Разом з тим, позивач стверджує, що в м. Донецьку більше ніж 1,0 млн. чол., а тому при списанні палива по роботі автомобілів філією застосовувався коригуючий коефіцієнт норм витрат палива за роботу в умовах міста у розмірі 15% (з населенням вище 1,0 мільйон чоловік) замість 10% (з населенням від 0,5 до 1,0 млн. чол.), що призвело до понад нормованого списання палива (бензину).

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що в м. Донецьку більше 1,0 млн. чоловік, а при визначенні чисельності населення м. Донецька позивач керувався офіційними даними Всеукраїнського перепису населення України 2001 року, опублікованими в ЗМІ, та Уставом територіальної громади м. Донецька від 22 травня 2008 року, та не прийняв до уваги посилання відповідача на статистичну інформацію щодо чисельності населення м. Донецька на час проведення проведення списання паливного матеріалу за період 2008-2011 років.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до Положення про Державний комітет статистики України (далі - Держкомстат України) затверджений указом Президента України від 19.01.2004 року № 60/2004, Держкомстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Основним завданням Держкомстату є збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах.

Основним завданням органів державної статистики є збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах.

Тобто, Держкомстат України єдиний спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який може надавати інформацію про чисельність населення на території України.

При цьому, судом першої інстанції помилково не взято до уваги надані до суду докази на підтвердження доводів відповідача, а саме офіційні дані Держкомстату України (територіальних органів), які надійшли на запит органів Державної фінансової інспекції під час проведення відповідної ревізії (листи-відповіді Головного управління статистики у Донецькій області від 21.09.2009 № 19-03-10/243 та від 16.03.2011 № 10/2-34177) щодо чисельності міста Донецька, в яких чітко зазначено, що за ревізуємий період з 2008 року по 01.01.2011 року, населення міста Донецьк не перевищувало мільйона жителів.

Більш того до суду на підтвердження доводів Державної фінансової інспекції, було надано додатковий доказ, а саме офіційний бюлетень Держкомстату України, в якому підтверджувалися дані надані на запит органів Державної фінансової інспекції щодо чисельності міста Донецька у ревізуємий період.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01 серпня 2008 року по 01 травня 2011 року чисельність населення в м. Донецьку не перевищувала 980 000 -990 000 чоловік, тобто менше 1,0 млн. чоловік.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, зокрема, понаднормове списання палива за період з 01 серпня 2008 року по 30 квітня 2011 року в кількості 940, 34 літрів на суму 6615, 16 грн., який викладений у оскаржуваному пункті 14 Вимоги підтверджений наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що пункт 14 Вимоги № 06-14/1435 від 07 вересня 2011 року є правомірним.

Посилання позивача, що він керувався даними перепису населення за 2001 рік, згідно яких чисельність населення в м. Донецьку перевищує 1 млн. чоловік, суд першої інстанції неправомірно прийняв до уваги, так як списання паливного матеріалу відбувалось в 2008-2011 роках, а згідно офіційних даних Державного комітету статистики України за цей період чисельність населення становила менше 1 млн. чоловік.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позов.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2012 року - скасувати.

В задоволенні позову Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Державної фінансової інспекції України про визнаня недійсними вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 вересня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.