Ухвала суду № 26010240, 04.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/403/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Менської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Еліта» до Менської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Еліта»(далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Менської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Менської міжрайонної ДПІ Чернігівської області Державної податкової служби від 18.01.2012 року № 0000012330 та № 0000022330.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Еліта»задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Менської міжрайонної ДПІ Чернігівської області Державної податкової служби від 18.01.2012 року № 0000012330 та № 0000022330.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Еліта»судовий збір в розмірі 32,19 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Еліта»є юридичною особою, зареєстрованою Сосницькою районною державної адміністрацією Чернігівської області 12.06.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи Серії А00 № 192227 (т. 1 а.с. 73).

В період з 14.11.2011 року по 09.12.2011 року, службовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Еліта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011року, в ході якої було встановлено порушення позивачем:

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 90 641,00 грн., у тому числі: в 1 кварталі 2010 року на 2 460,00 грн.; в 2 кварталі 2010 року на 4 291,00 грн.; в 3 кварталі 2010 року на 80 249,00 грн.; в 4 кварталі 2010 року на 3 641,00 грн.;

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення суми ПДВ на 60 385,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 60 385,00 грн., а також завищено суму, що підлягає відшкодуванню на 60 385,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 60 385,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 30.12.2011 року № 375/23-30/00310120 (т. 1 а.с. 13-32), на підставі якого, ДПІ у Сосницькому районі було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 року:

- № 0000012330, яким ПАТ «Еліта»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 113 301,25 грн., у тому числі, 90 641,00 грн. - за основним платежем та 22 660,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000022330, яким ПАТ «Еліта»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 75 481,25 грн., у тому числі, 60 385,00 грн. - за основним платежем та 15 096,25 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 11-12).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно із приписами п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2010 року між ТОВ «Дніпро-Бріг»(Продавець) та ПАТ «Еліта»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/07-10, відповідно до якого ТОВ «Дніпро-Бріг»продає, а ПАТ «Еліта»купує продукцію, в кількості та асортименті, вказаному у товарно-транспортних накладних, які являються невід'ємною частиною даного Договору, який підписаний сторонами та скріплений печатками (т. 1 а.с. 33).

Так, на виконання умов договору купівлі-продажу № 01/07-10 від 12.07.2010 року свідчать рахунок № 16/07-04 від 16.07.2010 року на суму 362 307,47 грн. (з ПДВ), накладна № 16/07-04 від 16.07.2010 року на суму 362 307,47 грн. (з ПДВ), податкова накладна від 16.07.2010 року на суму 362 307,47 грн. (з ПДВ), яка включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т. 1 а.с.34-36, 101-102).

Крім цього, використання купленої сировини у виробництві, а також наявність достатніх технічних, технологічних та фізичних можливостей до вчинення дій, що випливають зі змісту господарської операції з ТОВ «Дніпро-Бріг», підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 15.07.2010 року № 265, прибутковими ордерами від 19.07.2010 року № 32 та № 15, промірочними відомостями до прибуткових ордерів, Сертифікатами відповідності Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики та Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи на виготовлення корсетних виробів та довідкою № 37 від 18.01.2012 року про середньооблікову чисельність працівників, згідно якої на ПАТ «Еліта» станом на 01.08.2010 року працювало 269 швачки (т. 1 а.с. 37, 39-61, 63).

Факт проведення розрахунків підтверджується платіжними дорученнями № 839 від 22.07.2010 року на суму 356 660,11 грн. та № 913 від 04.08.2010 року на суму 5 647,36 грн. (т. 1 а.с. 90-91).

Відповідно до пунктів 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, 201.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Порядок заповнення податкової накладної та форма податкової накладної затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, згідно якого у податковій накладній окремим рядком зазначається місцезнаходження продавця.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що не можуть бути належними документами, на підставі яких позивач мав би право на включення до податкового кредиту та віднесення відповідних сум до валових витрат договір, рахунок, накладна та податкова накладна, заповнені з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме в зазначених документах відсутній особистий підпис директора ТОВ «Дніпро-Бріг»та використано факсиміле без письмової згоди сторін про його застосування.

Проте з такими доводами апелянта колегія суддів не може погодитися, оскільки недотримання порядку, встановленого п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, допускається використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Тобто, письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу, а тому відсутність такої письмової угоди сторін не може бути умовою недійсності, а тим більше нікчемності договору.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Колегією суддів встановлено, що зміст укладеного договору купівлі-продажу не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Договір купівлі-продажу № 01/07-10 від 12.07.2010 року, укладений між позивачем та контрагентом ТОВ «Дніпро-Бріг», судом недійсним не визнано і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Крім цього, на момент укладення та виконання договору купівлі-продажу та видачі накладних ТОВ «Дніпро-Бріг»мало статус юридичної особи, було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як суб'єкт господарювання та був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Тобто, вказані факти підтверджують, що сторони вчинили дії, які засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а саме: ТОВ «Дніпро-Бріг»(продавець) здійснило продаж товару, а ПАТ «Еліта»(покупець) вивезло та оплатило цей товар, оприбуткувало та прийняло за кількістю з метою подальшого використання у своєму виробництві. Купівля вказаної сировини у ТОВ «Дніпро-Бріг»відповідала меті та предмету господарської діяльності позивача, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, при придбанні товарів (робіт, послуг), було правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що підприємство, яке є платником податку на прибуток, при придбанні товарів (робіт, послуг) та віднесенні їх вартості до складу валових витрат має керуватись статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що 01.01.2009 року між ТОВ «УТН-Чернігів»(Продавець) та (Покупець) було укладено договір поставки № 14, відповідно до якого ТОВ «УТН-Чернігів»продає, а ПАТ «Еліта»купує для власних потреб ПММ, по ціні згідно рахунків-фактур, який підписаний сторонами та скріплений печатками (т. 1 а.с. 69).

01 липня 2010 року, між ПП «ТТ-Нафта»(Виконавець) та ПАТ «Еліта»(Замовник) було укладено договір на обслуговування № 3-00000004, відповідно до якого ПП «ТТ-Нафта»продає, а ПАТ «Еліта»купує нафтопродукти в асортименті, в кількості і по ціні, встановленої у видатковій накладній. Предметом поставки являється: бензин А-95, А-92, А-76 дизельне паливо (т. 1 а.с. 68).

За вищезазначеними договорами ПАТ «Еліта»здійснювало придбання талонів на дизельне паливо та бензин у ТОВ «УТН-Чернігів»та ПП «ТТ-Нафта»згідно накладних, виписаних постачальниками. Оплата вартості нафтопродуктів здійснювалася на банківські рахунки постачальника згідно з рахунками-фактурами, що підтверджується платіжними дорученнями № 363 від 20.04.2010 року, № 641 від 09.06.2010 року, № 800 від 13.07.2010 року, № 954 від 19.08.2010 року, № 387 від 04.10.2010 року (т. 1 а.с.104-109).

Відповідно до прибуткових ордерів № 6 від 03.03.2010 року, № 17 від 23.04.2010 року, № 7 від 11.06.2010 року, № 16 від 16.07.2010 року, № 11 від 25.08.2010 року, талони оприбутковувалися позивачем на склад та видавалися у підзвіт водіям, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 1 а.с. 71-72, 129-132, 159-164, 194-202, 238-245; т. 2 а.с. 31-36, 65-75,114-119, 154-159, 193-202, 238-244; т. 3 а.с. 27-30,61).

На підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля, подорожніх листів вантажного автомобіля та подорожніх листів вантажного автомобіля в міжнародному сполученні водії звітували про використане дизельне паливо та бензин, в яких зазначено прізвище водія, марка транспортного засобу, загальний пробіг (км) та розмір витраченого пального (л) (т. 1 а.с.134-158, 166-193, 204-212, 214-237, 247-250; т. 2 а.с.1-30, 38-64, 77-81, 83-113, 121-153, 161-192, 204-237, 246-249; т. 3 а.с.1-26, 32-60, 63-92).

В свою чергу, на підставі вищезазначених подорожніх листів позивачем здійснювалось списання пального, що підтверджується зведеною відомістю на списання палива за 2010 рік та відомостями на списання палива за січень-грудень 2010 року (т. 1 а.с.128, 133, 165, 203, 246 т. 2 а.с. 37, 76, 120, 160, 203, 245; т. 3 а.с. 31, 62).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено вартість придбаних дизельного пального та бензину до валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог, які підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Менської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.