Ухвала суду № 26010410, 04.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1396/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення від 29 березня 2012 року № 0001272301 в частині грошового зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість в сумі 58 644, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 14 662, 00 грн.; скасувати податкове повідомлення -рішення від 29 березня 2012 року № 0001282301 за основним платежем податку на прибутку в сумі 53 988, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 13 497, 00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта оскаржувана постанова підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПІ в м. Черкасах проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт від 12.03.2012 № 189/23-2/30956059.

В акті перевірки встановлені наступні порушення: 1. порушення вимог п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп.135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 53988 грн. та встановлена несвоєчасна сплата податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 22114 грн.; 2. порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 153 752 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 11699 грн., за травень 2011 року на суму 95108 грн., за вересень 2011 року на суму 8653 грн., за жовтень 2011 на 19556 грн., за листопад 2011 року на суму 18736 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 29 березня 2012 № 0001282301, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 53988 грн. та до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі -13497 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2012 р. № 0001272301, згідно якого ДПІ у м. Черкасах визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 58644 грн., з яких за основним платежем - 5 703 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14662 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень стало також порушення, встановлені актом від 24.03.2011р. № 791/23-2/37181024 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Грандторг»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.12.2010; також акт про неможливість проведення зустрічної звірки СГ-ФО ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 по 31.10.2011.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.07.2011 р. позивачем (орендар) було укладено з ПП «Мажар-2» (орендодавець) договір б/н оренди комбайна. На виконання умов договору ПП «Мажар-2»надав в оренду комбайн, що підтверджується актом приймання-передачі до договору оренди комбайна від 11.07.2011, актом виконаних робіт № МА 0000031 від 02.11.2011 на загальну суму з ПДВ 164337 грн.. в тому числі ПДВ -27389, 50 грн., податковими накладними № 728 від 21.09.2011 та № 33 від 02.11.2011. Вартість отриманих позивачем від ПП «Мажар-2»товарно-матеріальних цінностей включено підприємством до складу валових витрат, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту. Розрахунки з ПП «Мажар-2»за оренду комбайна здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем 21.09.2011 коштів у розмірі 51918 грн. та 16.11.2011 у розмірі 112419 грн. (платіжні доручення - а.с. 25, 26).

29.09.2011 позивачем (замовником) укладений договір з ПП ОСОБА_2 (виконавець) про поставку аміаку рідкого (марка Б) . На підтвердження поставки аміаку рідкого надані: видаткова накладна № 48 від 29.09.2011 на загальну суму з ПДВ -117337, 50 грн., в тому числі ПДВ -19556 грн., податкова накладна № 48 від 29.09.2011 ( а.с. 45,46).

Вартість отриманих позивачем від ПП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей включено підприємством до складу валових витрат, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту у вересні, а не у жовтні, як це зазначено перевіряючими в акті перевірки, що вірно зауважено судом першої інстанції.

Крім того, у жовтні 2010 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ «Грандторг», а саме : № 814 від 07.10.2010 на загальну суму 37881, 68 грн., в тому числі ПДВ 6313 грн. (закупівля матеріалів для ремонту котельні -насос, ємкість, автоматика управління насосом), № 1222 від 21.10.2010 на загальну суму 32314 грн., в тому числі ПДВ 5385, 67 грн. (за ремонтні роботи котельні).

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів ( надання послуг) від контрагентів.

З таким висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 зазначеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

До того ж, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Враховуючи викладене та те, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами -ПП «Мажар-2», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Грандторг», а відповідачем не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.