Ухвала суду № 26008049, 12.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р.

Справа № 2-а-4373/10/2170

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Філімович І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Новий Стиль» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31.08.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Новий Стиль»(надалі –ТОВ «Торговий Дім «Новий Стиль») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.06.2010р. №002532301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 60385022,24грн. та №0002542301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36883777,50грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2011р. позов задоволено частково; визнано частково протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010р. №0002532301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток на суму 60374873,58грн., у тому числі за основним платежем на суму 30185745,35грн., за штрафними санкціями на суму 30189128,23 грн., в іншій частині - залишено без змін; визнано частково протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010р. №0002542301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36776484,72грн., у тому числі за основним платежем на суму 24517656,48грн., за штрафними санкціями на суму 12258828,24грн., в іншій частині - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 31.03.2010р. до 14.05.2010р. ДПІ у м. Херсоні здійснила виїзну планову перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. до 31.12.2009р. за результатами якої складений акт №2590/235/34369867 від 04.06.2010р. / а.с.15-65/

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0002542301/0 від 18.06.2010р. про визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 24589185грн. та за штрафними санкціями на суму 12294592,5грн., усього на суму 36883777,50грн.грн. /а.с.13/ та податкове повідомлення-рішення №0002532301/0 від 18.06.2010р. про визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств в розмірі 30192511,12грн. та за штрафними санкціями на суму 30192511,12 грн., усього на суму 60385022,24грн. /а.с. 14/

Судова колегія, розглянувши в межах апеляційного оскарження судового рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до зазначеного акту перевірки від 04.06.2010р. та спірними податковими повідомленнями-рішеннями зобов’язання позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість були збільшені за рахунок виключення із складу задекларованих валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ по операціях з ТОВ «Риста»та ТОВ фірма «Пронто-Юг».

Разом з тим, на час здійснення ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль»» господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, вказані підприємства-продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, надавали податкові звіти до органів ДПС за місцем реєстрації та нараховували податкові зобов’язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль»». Згідно з даних звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», підприємства постачальники ТОВ «Риста»та ТОВ фірма «Пронто-Юг»у повному обсязі врахували до складу податкових зобов’язань суми ПДВ від вартості товарно-матеріальних цінностей, реалізованих за досліджувальний період на адресу позивача.

Посилання відповідача на рішення господарського суду про скасування державної реєстрації ТОВ «Пронто-Юг»є безпідставним, оскільки воно скасоване рішенням Вищого адміністративного суду України, тобто, на момент здійснення правочинів ТОВ «Пронто-Юг»було дієздатним щодо укладання угод.

Частинами 1 та 4 ст.11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, у тому числі, висновків експертів.

Статтею 1 Закону України ”Про судову експертизу” судова експертиза визначена як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів судового слідства.

Відповідно до ч.1 ст.81 КАС України для більш ретельного та досвідченого з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань судом апеляційної інстанції відділу економічних досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз було призначено економічну експертизу, з питань документального та нормативного підтвердження висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 04.06.2010 року за №2590/235/34369867 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Новий Стиль»» (код за ЄДР 34369867)./т.56 а.с.53/

Згідно з висновком №11811/1812 судово-економічної експертизи від 27 червня 2012 року проведеними дослідженнями наданих документів висновок спірного акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р.»щодо порушень ТОВ «Торговий Дім «Новий Стиль»»: - п. 5.1 ст.5 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок неправомірного включення до складу валових витрат вартості товарів, згідно накладним отриманим у період 4 квартал 2008р. –2 квартал 2009р. від ТОВ фірма «Просто-Юг»на загальну суму 117361745,75грн., та від ТОВ «Риста»на суму 4833333,33грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 30192511,12грн.;

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ від вартості товарів, згідно податкових накладних, виписаних у період вересень 2008р. –травень 2009р. ТОВ фірма «Пронто-Юг»в розмірі 23599600,53грн. та ТОВ «Риста»в розмірі 966666,67грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 24589185,00грн., документально та нормативно не підтверджується, так як:

- відповідно даним документів бухгалтерського і податкового обліку ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль»»сировина, матеріали, готова продукція, оприбутковані від ТОВ «Риста», ТОВ фірма «Просто Юг»використовувались у господарській діяльності підприємств, пов’язаної із виробництвом продукції та реалізацією товарів з метою отримання доходу.

Отже, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне отримання послуг позивачем за укладеними договорами підтверджуються бухгалтерськими документами та іншими доказами. Акт перевірки ДПІ у м. Херсоні не містить доказів щодо безтоварності операцій, здійснених між ТОВ «Торговий дім «Новий стиль»»та ТОВ «Риста»і ТОВ фірма «Пронто Юг». Зокрема, не встановлено відсутність у платника податків (ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль»») зв’язку між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей і господарською діяльністю, або відсутність ділової мети (подальший продаж придбаного товару нижче за ціну придбання, придбання товарів у посередників за наявності прямих контрактів з їх виробниками). Сама собою наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків, у зв’язку з його господарською діяльністю. /т.56 а.с.77-95/

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: