Рішення № 26002615, 11.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 7/054-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг», Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель,

про стягнення 138 564,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 432 від 22.06.2012 року;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.М.

Обставини справи:

27.06.2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 18.05.2012 року (вх. №1665 від 27.06.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»(далі - відповідач) про стягнення 138 564,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом №04/01 від 04.01.2011 року, а саме щодо порушення строків здійснення оплати за надані послуги, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 138 564,41 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та 3% річних за користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2012 року порушено провадження у справі № 7/054-12 та призначено розгляд справи на 10.07.2012 року.

У судове засідання 10.07.2012 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 27.06.2012 року не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 23.08.2012 року.

До початку судового засідання 23.08.2012 року від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 23.08.2012 року (вх. № 13298) про уточнення позовних вимог, в якій позивач у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості перед позивачем просить суд зменшити її розмір та стягнути з відповідача 119 273,67 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та 3% річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснено у п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Беручи до уваги подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що вона за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги остаточно сформовані в заяві про уточнення позовних вимог від 23.08.2012 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 119 273,67 грн.

У судове засідання 23.08.2012 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 27.06.2012 року не виконав.

У судовому засіданні 23.08.2012 року представник позивача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2012 року продовжено строк вирішення спору у справі № 7/054-12 на п'ятнадцять днів з 29.08.2012 року по 12.09.2012 року та відкладено розгляд справи на 11.09.2012 року

11.09.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача супровідним листом б/н від 11.09.2012 року (вх. № 14306 від 11.09.2012 року) надійшли документи, які залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.09.2012 року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними та обґрунтованими, а тому просив суд задовольнити позов повністю з урахуванням уточнених позовних вимог та з підстав, викладених в позовній заяві.

У судове засідання 11.09.2012 року представники відповідача у справі, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, втретє не з'явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України та продовжений ухвалою господарського суду від 23.08.2012 року закінчується 12.09.2012 року.

Як роз'яснено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем втретє на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Господарським судом у судовому засіданні 11.09.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

04.01.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»(замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір №04/01 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору замовник зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник -приймати їх і здійснювати перевезення по Україні та міжнародні перевезення вантажів відповідно до письмових (факсимільних) заявок і/або заявок здійснених замовник усно за допомогою телефону (мобільного і/або стаціонарного).

Згідно п. 2.3.2. договору перевізник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати перевізнику погоджену провізну плату, відповідно до умов цього договору.

Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами у заявці на кожне перевезення окремо (п. 3.1. договору).

Розрахунки згідно п. 3.2. договору між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства і в обумовлені заявкою строки, але не пізніше ____ днів з моменту отримання замовником рахунку від перевізника, транспортної накладної, акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3. договору за несвоєчасну оплату рахунку перевізника, замовник несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем, коли замовник зобов'язаний був оплатити рахунок перевізника.

Як визначено п. п. 5.1., 5.2. договору, термін дії цього договору встановлюється з 04 січня 2011 року по повне виконання сторонами даного договору. В частині, що стосується розрахунків, договір діє до повного розрахунку між сторонами.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач належним чином надав послуги з перевезення вантажів, загальна вартість яких становить 245 910,00 грн.

Даний факт підтверджується актами виконаних здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору за період з січня 2011 року по січень 2012 року, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін (копії знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, останній в порушення умов договору (п. 3.2. договору) не здійснив розрахунок шляхом оплати за фактично надані послуги позивачем.

Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату послуг з перевезення вантажів частинами на загальну суму 140 950,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з поточного рахунку позивача за період з 01.01.2011 року по 10.09.2012 року.

Крім того, факт належного виконання позивачем своїх обов'язків щодо надання послуг з перевезення вантажів на суму 245 910,00 грн. та факт часткової оплати відповідачем наданих послуг на суму 140 950,00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 104 960,00 грн. (245 910,00 грн. -140 950,00 грн.)

У відповідності до ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору перевезення, згідно якого, відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявного в матеріалах справи договору вбачається, що при його укладенні сторони не визначили строк, у який має бути здійснена оплата за надані послуги з перевезення вантажів.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства і в обумовлені заявкою строки, але не пізніше ____ днів з моменту отримання замовником рахунку від перевізника, транспортної накладної, акта виконаних робіт.

Так, у п. 3.2. договору не вказано кількості днів з моменту отримання замовником рахунку від перевізника, транспортної накладної, актів виконаних робіт. Також сторонами не надано суду заявок, в яких такий строк міг бути визначений.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторонами у договорі не встановлено строку оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарським судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №1 від 21.02.2012 року з вимогою перерахувати існуючу заборгованість в розмірі 139 360,00 грн. на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до 21 березня 2012 року (копія претензії та докази її отримання відповідачем наявні в матеріалах справи).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів настало 22.03.2012 року.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати за фактично надані послуги доведено позивачем належними та допустимими доказами та не заперечено відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 104 960,00 грн. основного боргу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, за прострочення відповідачем оплати за надані послуги з перевезення вантажів за період з 10.10.2011 року по 18.05.2012 року з урахуванням часткових оплат відповідача, позивачем нарахована пеня у розмірі 11 896,07 грн.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У сфері господарювання відповідно до ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому господарський суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»вiд 22.11.1996 року № 543/96-ВР.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 3.3. договору за несвоєчасну оплату рахунку перевізника, замовник несе відповідальність у вигляді пені у розмірів подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем, коли замовник зобов'язаний був оплатити рахунок перевізника.

Вказане положення договору відповідає вимогам статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якою встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно заявлена позовна вимога щодо стягнення з позивача пені є правомірною та обґрунтованою.

Однак, як встановлено судом, прострочення відповідача щодо виконання зобов'язань по оплаті наданих послуги з перевезення, почалося 22.03.2012 року. У зв'язку з невірним визначенням початку періоду, за який нараховуються пеня, розрахунок пені здійснений позивачем є невірним.

Господарським судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»здійснено власний розрахунок пені за період з 22.03.2012 року по 18.05.2012 року на суму боргу, що становила з 22.03.2012 року по 08.05.2012 року 129 960,00 грн., а у зв'язку з частковою оплатою відповідачем наданих послуг на суму 5 000,00 грн. з 09.05.2012 року по 18.05.2012 року -124 960,00 грн.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення12996022.03.2012 - 22.03.201217.7500 %0.042 %*55.0412996023.03.2012 - 08.05.2012477.5000 %0.041 %*2503.3312496009.05.2012 - 18.05.2012107.5000 %0.041 %*512.13Всього 3 070,50 грн.Так, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 070,50 грн. В частині позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 8 825,57 грн. (11 896,07 грн. -3 070,50 грн.) пені суд відмовляє.

Крім того, за прострочення відповідачем оплати за надані послуги з перевезення вантажів за період з 10.10.2011 року по 18.05.2012 року з урахуванням часткових проплат відповідача, позивачем нараховані 2 321,35 грн. 3% річних та 96,25 грн. інфляційних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат за період з 22.03.2012 року по 18.05.2012 року, суд встановив, що у вказаний період сукупний індекс інфляції не був більшим за одиницю, тобто мала місце дефляція.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу22.03.2012 - 08.05.20121299601.0000.0009.05.2012 - 18.05.20121249600.997-374.88Таким чином, позовна вимога, щодо стягнення з позивача 96,25 грн. інфляційних витрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Здійснивши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»власний розрахунок 3% річних за період з 22.03.2012 року по 18.05.2012 року на суму боргу, що становила в період з 22.03.2012 року по 08.05.2012 року 129 960,00 грн., а у зв'язку з частковою оплатою відповідачем наданих послуг на суму 5 000,00 грн. з 09.05.2012 року по 18.05.2012 року -124 960,00 грн., суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 615,43 грн. 3% річних. В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 705,92 грн. (2321,35 грн. -615,43 грн.) суд відмовляє.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів12996022.03.2012 - 08.05.2012483 %512.7212496009.05.2012 - 18.05.2012103 %102.71Всього 615,43 грн.Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на те, що відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати у повному обсязі наданих послуг, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 108 645,93 грн., з яких 104 960,00 грн. основного боргу, 3 070,50 грн. пені, 615,43 грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 10 627,74 грн. (119 273,67 грн. -108 645,93 грн.), суд відмовляє.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, судовий збір у розмірі 386,53 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»(08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, буд. 34, код ЄДРПОУ 32754128) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08130, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 104 960 (сто чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3 070 (три тисячі сімдесят) грн. 50 коп. пені, 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 43 коп. 3% річних та 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 53 коп. згідно платіжного доручення №403 від 21.05.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 17.09.2012 року