Рішення № 26002681, 13.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2012 р. Справа № 25/095-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

09100, АДРЕСА_1

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг",

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17

про стягнення 647 550,32 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 16.03.2012 № 858);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі -відповідач) про стягнення 647 550,32 грн., з яких: 584 950,36 грн. -основний борг з урахуванням індексу інфляції, 18 974,84 грн. -3% річних, 43 625,12 грн. -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.08.2012.

30.08.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №13629 від 30.08.2012) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю з підстав, вказаних у відзиві.

У судовому засіданні 30.08.2012 оголошувалась перерва на 04.09.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 04.09.2012 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 13.09.2012.

У судовому засіданні 13.09.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Відповідач явку представника у судове засідання вдруге не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 14.08.2012 № 08358735 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі -відповідач, покупець) укладено договір від 01.10.2010 №724 (далі -Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.5., 3.6., 3.7. Договору продукція вважається переданою постачальником і прийнятою покупцем за кількістю і якістю згідно накладних, оформлених у встановленому порядку. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. У разі виникнення заборгованості за раніше відпущену продукцію постачальник має право припинити відпуск продукції до повної ліквідації покупцем заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 (пункт 6.1. Договору).

Якщо за 10 днів до закінчення терміну дії Договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвати, він вважається продовженим на 1 рік (пункт 6.2. Договору).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, тим, що на виконання умов Договору, ним поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, що залучені до матеріалів справи (а.с. 16-34, том 1) на суму 564 451,25 грн., а відповідач, всупереч умовам Договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, отриманий товар повністю не оплатив.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків, позивач, у позовній заяві, крім 584 950,36 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, заявляє до стягнення з відповідача 18 974,84 грн. 3% річних та 43 625,12 грн. пені.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне.

Обставини, на які посилається позивач, що полягають в одержанні відповідачем товару за накладними, що долучені до матеріалів справи, не можуть вважатись доведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази одержання стороною матеріальних цінностей відповідно до норм чинного законодавства, а саме: вручення постачальнику належним чином оформленої довіреності одержувача (уповноваженої особи відповідача).

Порядок отримання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 16.05.1996 № 99 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (надалі Інструкція). Відповідно до пункту 2 Інструкції, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Як встановлено пунктом 4 Інструкції, довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Пунктом 13 Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт здачі-приймання або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Згідно пункту 15 Інструкції, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Позивач не надав належним чином оформлені довіреності одержувача, яка була б належним доказом одержання стороною матеріальних цінностей відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, як встановлено судом, у видаткових накладних, на які посилається позивач, як на обґрунтування своїх вимог, відсутнє посилання на Договір, що унеможливлює взяття їх судом до уваги в якості доказів виконання позивачем своїх зобов'язань саме за спірним Договором, а, отже, і на його умовах, а також на деяких накладних, а саме: від 29.12.2010 №500, від 30.12.2010 №503, від 04.01.2011 №1, від 05.01.2011 №6, від 10.01.2011 №9, від 12.01.2011 №14, від 14.01.2011 №18, 16.01.2011 №20, від 18.01.2011 №25 взагалі відсутній відбиток печатки відповідача та на жодній з накладних не зазначено прізвища особи, що отримувала товар, що не дає суду змогу встановити зв'язок цієї особи з відповідачем.

Також, посилання позивача на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків з 01.10.2010 по 16.05.2011 не може бути прийнятий судом до уваги, у зв'язку з наступним. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може бути єдиним доказом на підтвердження наявності чи відсутності будь-яких зобов'язань, в тому числі, розміру заборгованості. Крім того, як встановлено судом, в акті звірки станом на 16.05.2011 відсутнє посилання на Договір, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, отже, він не може бути доказом утворення заборгованості за зазначеним договором.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що відповідачем заперечено факт отримання товару його уповноваженими представниками, відсутність оригіналів документів первинної бухгалтерської звітності та їх оформлення, які б відповідали вимогам діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена належними доказами правомірність заявленої до стягнення суми, а тому, позовні вимоги про стягнення 584 950,36 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 18 974,84 грн. 3% річних та 43 625,12 грн. пені безпідставні та задоволенню не підлягають.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн. Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 647 550,32 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у розмірі -12 951,00 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу квитанції від 19.03.2012 №ПН8804 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 12 952,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно квитанції від 19.03.2012 №ПН8804 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 1,00 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 12 951,00 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повернути Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 00 коп., що зайво сплачений за квитанцією від 19.03.2012 №ПН8804.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.09.2012.

Суддя С.О. Саванчук