Ухвала суду № 26001408, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2012 р. м. Київ К-24862/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представника позивача -Резніченко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року

по справі № 2-а-10653/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 16.01.2008р. № 0000022342/0, № 0000032342/0, від 09.02.2008р. № 0000022342/1, № 0000032342/1, від 07.05.2008р. № 0000022342/2, № 0000032342/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, за результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., складено акт від 28.12.2007р. № 40/23-2-33959754, в якому встановлені порушення:

1) пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. пп. 5.3.2, 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4, пп. 8.7.1 п. 8.7, пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 178 270 грн.;

2) пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 120 000 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000032342/0 від 16.01.2008р., № 0000032342/1 від 09.02.2008р., № 0000032342/2 від 07.05.2008р. про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 243 884 грн., в т.ч.: 178 270 грн. основного платежу та 65 614 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0000022342/0 від 16.01.2008р., № 0000022342/1 від 09.02.2008р., № 0000022342/2 від 07.05.2008р. про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180 000 грн., в т.ч.: 120 000 грн. основного платежу та 60 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання з податку на прибуток, податковий орган виходив з того, що в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не було включено до складу валових доходів вартість отриманого металобрухту від ремонту орендованих основних фондів на суму 32 918 грн.

На думку податкового органу, до складу валового доходу за вказаною нормою включається сума безоплатно отриманих активів, які залишились в результаті поточних та капітальних ремонтів орендованого обладнання, яке не є власністю ТОВ ««Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», а згідно умов договорів з ВАТ «Павлоградвугілля» від 31.01.2006р. № 2451-А та № 2452-А з додатковими угодами, основні фонди передано в оренду, що підтверджено актами приймання-передачі. Оскільки договорами оренди не передбачено право власності ВАТ «Павлоградвугілля» на металобрухт, що залишається після проведення поточного ремонту, то податковий орган зробив висновок, що позивач отримав металобрухт як безоплатний товар.

Згідно з ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 776, ст. 775 зазначеного Кодексу поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом; наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) -це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Таким чином, судами вірно зазначено, що отриманий в результаті проведення технічного обслуговування майна переданого в оренду, металобрухт не є безоплатно отриманим товаром.

Також судами заначено, що господарські операції позивача з проведення технічного обслуговування орендованого майна були оформлені актами на прихід металобрухту, прибутковими ордерами та відображені в відомостях аналітичного обліку по рахунку 20-9-01. В подальшому позивачем металобрухт був реалізований за договорами, дохід отриманий за операціями продажу металобрухту був включений до складу валового доходу відповідних податкових періодів та за цими операціями податковим органом порушення не встановлені.

В акті перевірки податковим органом було зазначено, що в порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7, пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем до складу валових витрат віднесені витрати на придбання матеріалів, використаних для ремонту обладнання ІІІ групи основних фондів орендованих за договором оперативного лізингу на суму 51 681 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2006 року на суму 47 241 грн., за IV квартал 2006 року на суму 4 440 грн.

Податковим органом встановлено, що ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»на початок 2006 року не мало на балансі основних засобів, тому суму понесених витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів отриманих в оренду, не мало право відносити до складу валових витрат, а повинно було збільшити балансову вартість відповідної групи.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Позивач вказує, що придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, ремонт та інші поліпшення основних фондів не відбувалися, а здійснювалося технічне обслуговування орендованих основних засобів, у зв'язку з чим приписи пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на ці операції не розповсюджуються та відповідно витрати на придбання замінних матеріалів включаються до складу валових витрат.

Згідно з п. п. 2.2, 2.12 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003р. № 281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2003р. за № 733/8054, технічне обслуговування -це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні; система технічного обслуговування - це сукупність організаційних, технічних та інших заходів, необхідних для підтримки працездатності устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 цього Положення метою технічного обслуговування устаткування є попередження передчасного його зносу шляхом забезпечення режимів роботи відповідно до паспортних або проектних даних, належного догляду, змащення і регулювання, своєчасного виявлення й усунення несправностей, розробки і впровадження заходів щодо його вдосконалення; технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

За висновком податкового органу позивачем віднесено до складу валових витрат витрати на придбання споруд, що обумовило нарахування сум амортизаційних витрат у відповідності до пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які за розрахунком податкового органу складають 8 520 грн., у тому числі за IV квартал 2006 року -2 834 грн., за І квартал 2007 року -2 931 грн., ІІ квартал 2007 року -2 755 грн.

Як встановлено судами, віднесення вартості матеріалів використаних при технічному обслуговуванні орендованих засобів до складу валових витрат є правомірним, тому відповідно підстави для нарахування амортизаційних витрат відсутні.

За визначенням податкового органу в порушення пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до складу валових витрат була віднесена сума податку на додану вартість сплачена при придбанні легкових автомобілів, витрати на придбання якого включені до складу основних фондів ІІ групи за ІІ квартал 2007 року на суму 37 003 грн. Факт придбання автомобілів судами встановлений з підтвердженням матеріалами справи, а саме: договорами та податковими накладними.

Згідно з абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

В даному випадку наявний «конфлікт інтересів», врегульований пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: норми двох законів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, тому рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до акту перевірки в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем було включено до складу валових витрат суму оплачених абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами за І та ІІ квартали 2007 року на загальну суму 600 000 грн.

Як встановлено судами, 29.12.2006р. між ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (замовник) та корпорацією «Донбаська паливно-енергетична компанія» (виконавець) було укладено угоду № КО/7 про надання комплексних абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами з метою отримання найкращих результатів господарської діяльності та досягнення уставної мети, підвищення ефективної діяльності замовника та забезпечення його конкурентоспроможності.

Податковим органом визначено, що підтверджуючі надання послуг акти приймання-передачі не містять інформації, за якою надані послуги можливо було б пов'язати з господарською діяльністю позивача.

Згідно з п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Факт виконання укладеного між ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (замовник) та корпорацією «Донбаська паливно-енергетична компанія»договору № КО/7 від 29.12.2006р. судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Судами обох інстанцій зазначено, що послуги, надані корпорацією «Донбаська паливно-енергетична компанія»включають в себе: проведення маркетингових досліджень ринків продукції виробничо-технічного призначення, вивчення цінових пропозицій по товарам, визначення оптимальних умов постачання товару, організація планомірного, безперебійного та своєчасного постачання товарів, контроль за грошовими потоками для забезпечення фінансової рівноваги товариства, надання рекомендацій, консультацій в сферах інформаційних, телекомунікаційних послуг, підготування та реалізації інвестиційних проектів та програм капітального будівництва, в сфері аналізу та управління ризиками, надання послуг з підбору та управління персоналом та інші. Тобто, такі послуги направлені на досягнення найкращих результатів господарської діяльності позивача та підвищення ефективності діяльності товариства, забезпечення його конкурентоздатності. В якості доказів підвищення ефективності роботи завдяки реалізації договірних відносин з корпорацією позивачем надані звіти про фінансові результати.

Вказаний договір від 29.12.2006р. № КО/7 в судовому порядку недійсним або нікчемним визнаний не був.

Донараховуючи податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що позивачем порушено вимоги пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення до складу податкового кредиту суми абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами, за якими неможливо встановити зв'язок з виробничою діяльністю на суму 120 000 грн. щомісячно.

В акті перевірки відповідачем порушення порядку складання наведених податкових накладних та внесення їх до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодів не визначено.

Матеріалами справи встановлено, що отримані послуги від корпорації «Донбаська паливно-енергетична компанія» за договором від 29.12.2006р. № КО/7 пов'язані з господарською діяльністю позивача, що спростовує посилання податкового органу на порушення ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, донарахування позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним та таким, що суперечить чинному законодавстку.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний