Ухвала суду № 26001409, 12.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2012 р. м. Київ К-37703/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі -ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010

у справі № 2-а-16645/10/0570

за позовом приватного підприємства "Укрремжилстрой" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.05.2010 № 0000692302/0/19111, від 03.06.2010 № 0000692302/122738, від 07.05.2010 № 0000682302/0/19124 та від 03.06.2010 № 0000682302/1/22741.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010, позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.05.2010 № 0000692302/0/19124 та від 03.06.2010 № 0000692302/1/22741 з мотивів правомірності включення позивачем до валових витрат Підприємства витрат на оплату підрядних робіт, виконаних приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2; в решті позову відмовлено з посиланням на відсутність обставин, з якими пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує коригування податкового кредиту.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За посиланням заявника, наявність у штаті Підприємства достатньої кількості працівників для виконання підрядних робіт, а також відсутність у поданих позивачем актах приймання-передачі виконаних робіт інформації про їх зміст, обсяг та одиницю виміру, неподання Підприємством доказів на підтвердження факту оплати спірних робіт спростовує обґрунтованість врахування позивачем вартості цих робіт під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові акти зі спору у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, оформлену актом від 22.04.2010 № 840/23-2-34657904. В акті перевірки зафіксовано, що у перевіреному періоді позивач включив до валових витрат вартість ремонтних робіт, виконаних суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об'єктах Підприємства, тоді як у штаті останнього є 43 робітника, до функціональних обов'язків яких належить виконання аналогічних робіт. Наведена обставина, а також відсутність оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства документів на підтвердження поставки цих робіт позивачеві, стала підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 24056,40 грн. (у тому числі 20047 грн. за основним платежем та 4009,40 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2010 № 0000692302/0/19124. Крім того, на підставі висновку ДПІ про незаконне коригування Підприємством податкового кредиту за квітень 2009 року згідно з уточнюючим розрахунком, поданим у червні 2009 року, з огляду на відсутність підтвердних документів для такого коригування Підприємству було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45366 грн. (у тому числі 30244 грн. за основним платежем та 15122 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2010 № 0000682302/0/19124.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що для цілей оподаткування витрати платника визнаються валовими витратами за умови їх зв'язку з господарською діяльністю платника та документальної підтвердженості. При цьому зв'язок витрат з господарською діяльністю платника має оцінюватися з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект в результаті реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Попередні судові інстанції обґрунтовано відхилили доводи ДПІ щодо відсутності у позивача виробничої необхідності для залучення до виконання підрядних робіт сторонніх осіб за наявності у штаті Підприємства працівників відповідної кваліфікації. Адже фактично зазначений висновок податкового органу ґрунтується на оцінці раціональності та доцільності відповідних витрат платника.

У той же час податкове законодавство не використовує поняття економічної доцільності як критерій для кваліфікації витрат як валових витрат та не регулює порядку та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому обґрунтованість витрат, що зменшують оподатковуваний дохід, не може оцінюватися з позиції їх доцільності, раціональності або одержаного результату. Податковий контроль не передбачає перевірку економічної доцільності рішень суб'єктів господарювання, які наділені самостійністю та широкою дискрецією під час провадження економічної діяльності.

Як встановлено судами, факт поставки спірних робіт позивачеві підтверджується наявними у справі доказами, а саме -актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, нарядами-завданнями. У вказаних документах міститься вичерпна інформація про види та вартість робіт, виконаних підрядниками, яка є достатньою для цілей оподаткування. Наведене спростовує посилання ДПІ на відсутність первинних документів для відображення витрат на оплату цих робіт у податковому обліку.

З урахуванням викладеного суди обґрунтовано визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та правомірно задовольнили позов у відповідній частині.

В решті судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010 у справі № 2-а-16645/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько