Постанова № 26000833, 16.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2012 року 17:42 № 2а-5986/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пастушенко С.С.,

за участю сторін:

представника позивача -Куль В.С.

представника відповідача - Єненко М.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012р. № 0000444210 та 00004544210,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі -позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі -податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 № 0000444210 та 00004544210, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 1330,0 (одна тисяча триста тридцять) грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 1041,0 (одна тисяча сорок одна) грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_3 оформлені належним чином та мають усі необхідні реквізити, визнані як обов'язкові для первинних документів бухгалтерського обліку, а жодних взаємовідносин між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_3 не було.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі постанови СОГ СУ ПМ ДПА у м. Харкові від 17.05.2011, наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 21.10.2011 № 2802 та направлень від 21.10.2011 № 2770, 2772, 2765, 2771 та від 01.11.2011 № 2856 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку відокремленого підрозділу Локомотивного ДЕПО Дарниця з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, про що складено акт № 6811/23-522-01069643 від 10.11.2011, яким встановлено порушення вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 4 166,0 (чотири тисячі сто шістдесят шість) грн.

п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1.п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 833,0 (вісімсот тридцять три) грн.

На підставі акту перевірки № 6811/23-522-01069643 від 10.11.2011 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0007524210 від 27.12.2011, яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6 249,0 (шість тисяч двісті сорок дев'ять) грн., з яких 4 166,0 (чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. -основний платіж та 2 083,0 (дві тисячі вісімдесят три) грн. -штрафні санкції; № 0007534210 від 27.12.2011, яким збільшено позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 667,0 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн., з яких 1 250,0 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. основний платіж та 417,0 (чотириста сімнадцять) грн. штрафні санкції.

Позивачем оскаржено вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг, податковим органом зменшено суми грошових зобов'язань та прийнято нові податкові повідомлення-рішення № 0000444210 від 22.03.2012, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1303,0 (тисяча триста три) грн., з яких 1 042,0 (одна тисяча сорок дві) грн. основний платіж та 261,0 (двісті шістдесят одна) грн. -штрафні санкції; та № 0000454210 від 22.03.2012, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 041,0 (одна тисяча сорок одна) грн., з яких 833,0 (вісімсот тридцять три) грн. основний платіж та 208,0 (двісті вісім) грн. штрафні санкції.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом здійснено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства оскільки, Локомотивним депо Дарниця придбано у ФОП ОСОБА_3 товари, які в свою чергу придбані ФОП ОСОБА_3 у ТОВ «Оптдевайс», що має ознаки фіктивності, а тому угоди, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_3 носять нікчемний характер.

Також в акті перевірки податковим органом зазначено, за результатами перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова ФОП ОСОБА_3 визнано нікчемними угоди з придбання товарів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Оптдевайс»за вересень 2010 року та встановлено відсутність відповідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та транспортних засобів.

З даного приводу судом встановлено наступне.

Локомотивне депо Дарниця є відокремленим підрозділ ДТГО «Південно-Західна Залізниця», що веде самостійний баланс, має поточний та інші рахунки у банку, печатку зі своїм найменуванням, не є юридичною особою (згідно Положення про відокремленим підрозділ ДТГО «Південно-Західна Залізниця»від 25.09.2006 за № 483-Н.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано у ФОП ОСОБА_3 резистори, тиристори, мікросхеми на загальну суму 4 999,22 грн.

ОСОБА_3 -фізична особа-підприємець, ід. номер НОМЕР_6, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_7, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_8 від 11.03.2002, відомості щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ відсутні.

На виконання угод, укладених з позивачем, ФОП ОСОБА_3 виписано, зокрема, податкову накладну на загальну суму 4 999,22 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн., в тому числі ПДВ 833,0 (вісімсот тридцять три) грн.

Позивачем здійснено оплату придбаної у ФОП ОСОБА_3 продукції, а витрати віднесено до податкової звітності відповідного звітного періоду.

В акті перевірки, на підставі якого винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення вказано на нікчемність угоди, на підставі якої позивачем сформовано валові витрати, задекларовано податок на прибуток за спірний період та сформовано податковий кредит з ПДВ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Ведення податкового обліку відповідно до ст..10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що виписана ФОП ОСОБА_3 податкова накладна оформлена належним чином, містить усі необхідні реквізити передбачені законодавством, не має жодних порушень порядку її заповнення, а ФОП ОСОБА_3 є платником ПДВ.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договору між позивачем та ФОП ОСОБА_3, вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і є платником ПДВ, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід звернути особливу увагу на ту обставину, що законодавством України на

однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до податкової звітності коштів, плачених позивачем відповідно до договору з ФОП ОСОБА_3, а висновки податкового органу щодо нікчемності зазначеного договору на підставі нікчемності договорів укладених між ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Оптдевайс»є хибними.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не довів суду правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даткові повідомлення-рішення № 0000444210 від 22.03.2012, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1303,0 (тисяча триста три) грн., з яких 1 042,0 (одна тисяча сорок дві) грн. основний платіж та 261,0 (двісті шістдесят одна) грн. -штрафні санкції; та № 0000454210 від 22.03.2012, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 041,0 (одна тисяча сорок одна) грн., з яких 833,0 (вісімсот тридцять три) грн. основний платіж та 208,0 (двісті вісім) грн. штрафні санкції винесені Окружною державною податковою службою - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)..

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000444210 від 22.03.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 1303,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1042,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 261,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000454210 від 22.03.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 1041,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 833,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 208,00 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 107,30 грн. на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(код ЄДРПОУ 04713033) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2012р.

Суддя В.П. Шулежко