Постанова № 25999545, 10.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/4626/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В.С,

за участю

представників позивача Шмигленко В.О. довіреність від 10.05.2012

Марчукової О.Ю. довіреність від 20.06.2012

представника відповідача Буркової О.М. довіреність від 29.03.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу № 173 від 08.05.2012, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0000192270, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу № 173 від 08.05.2012, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0000192270.

Ухвалою суду від 27.06.2012. провадження у справі було зупинено на підставі п.5 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України. Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 29.08.2012.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства. Так, вказане рішення прийнято у зв'язку із встановленням за результатами перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» відсутності поставок позивачу, укладення угод без мети настання реальних наслідків, непідтвердження господарських операцій з цим контрагентом стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових та виробничих потужностей економічно необхідних для здійснення господарських операцій, що, на думку податкового органу, призвело до завищення суми податкового кредиту та заниження податку на додану вартість.

Позивач вказує, що зазначення в акті перевірки, що податкові накладні, видані ТОВ «Транс Агентство Сервіс» позивачу не можуть розглядатись в якості належного підтвердження заявленого податкового кредиту, оскільки ці накладні не мають статусу юридично значимих, суперечить податковому законодавству, так як єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною є видача такої накладної особою, що не є платником ПДВ. Проте, на момент здійснення правочинів ТОВ «Транс Агентство Сервіс» було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість. Вказаному підприємству свідоцтво платника ПДВ було анульовано після закінчення періоду, який був предметом перевірки податкового органу.

Позивач наполягає, що всі здійснені господарські операції позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджуються відповідними первинними документами відповідно до вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, податковими, видатковими накладними, договорами, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, сертифікатами якості, тощо. Документально підтвердженим є і факт використання придбаних у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» товарів у господарській діяльності позивача.

Крім того, позивач зазначає про відсутність у відповідача законних підстав для призначення та проведення перевірки. Так, наказом відповідача, який є предметом оскарження, перевірку призначено, в тому числі, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Проте, на думку позивача, відповідачем не враховано, що умовою призначення перевірки за цим пунктом є ненадання платником податків відповіді на запит податкового органу протягом 10 робочих днів. Позивачем вказану умову виконано в повному обсязі, та на запит відповідача від 04.04.12 надано відповідь із додаванням необхідних документів від 20.04.12.

Також позивач вказав, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції. При цьому розрахунок штрафних санкцій, направлений відповідачем позивачу разом із рішенням, стосується не позивача, а іншого підприємства, що ставить під сумнів правильність їх нарахування.

За таких підстав позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 173 від 08.05.2012 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період з 01.01.2011 по 31.10.2011;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період з 01.01.2011 по 31.10.2011, за результатами якої складно акт № 161/22/322022369 від 24.05.2012;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 06 червня 2012 року форми «Р» № 0000192270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986 358,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, з посиланням на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що платник податків зобов'язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів. при цьому забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених такими документами.

До Ленінської МДПІ в січні та лютому 2012 року від Алчевської ОДПІ надійшли акти перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс», висновками яких встановлено, що господарські операції між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна та транспортних засобів, наявності трудових та виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.

Такі обставини, на думку відповідача, надають підстави вважати доведеними відсутність поставок від цього товариства позивачу та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Відтак, позивач мав підстав враховувати такі операції в рахунок податкового кредиту, та відповідно, для визначення податкових зобов'язань з ПДВ.

Під час перевірки податковим органом було також використано інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби, що разом із актами Алчевської ОДПІ про перевірку ТОВ «Транс Агентство Сервіс» є податковою інформацією, отримання якої у відповідності до пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України і стало підставою для призначення та проведення перевірки позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод», ідентифікаційний код 32202369, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.10.2002, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську, зареєстровано платником податку на додану вартість 13.11.2002, до видів діяльності, серед іншого, віднесено ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення для добувної промисловості та будівництва, виробництво металевих баків, резервуарів і контейнерів, та інше (т.1 а.с. 46-53).

У період з 14.05.2012 по 18.05.2012 відповідачем Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період з 01.01.2011 по 31.10.2011, за результатами якої складено акт № 161/22/322022369 від 24.05.2012 (т.1 а.с. 16-33).

Перевірку призначено на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України наказом відповідача № 173 від 08.05.2012 (т.1 а.с. 42).

Висновками названого акта перевірки встановлено:

- на порушення п. 198.1. п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 870108,00 грн. у тому числі за січень - жовтень 2011 року;

- на порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість на суму 870108,00 грн. у тому числі за січень - жовтень 2011 року;

- перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків Господарські операції за період з 01.01.2011 по 31.10.2011 щодо придбання у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна та транспортних засобів, наявності трудових та виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення господарських операцій на загальну суму 5220644,00 грн. у тому числі ПДВ - 870107,3 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 06 червня 2012 року прийнято

податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000192270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986 358,00 грн., в тому числі за основним платежем - 870108,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116250,00 грн.(т.1 а.с. 13).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались. Безпосередньо розмір суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, позивачем не оскаржується.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підпункт 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Виходячи з норм пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

До обставин, за наявності однієї з яких здійснюється позапланова документальна перевірка, норми пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України відносять: наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якими виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

Тобто проведення перевірки та видання наказу про проведення перевірки є правом податкового органу за наявності обставин та підстав, передбачених ПК України.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначає стаття 81 ПК України.

В силу норм п. 81.1. ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, та позивачем не заперечувалось, що посадові особи відповідача було допущено до проведення перевірки. Відтак, з урахуванням наведених вимог ст. 81 ПК України, суд не приймає посилань позивача на порушення підстав призначення та порядку проведення перевірок, та не розцінює такі обставини як підстави для визнання дій відповідача неправомірними.

Крім того, суд вважає, що самі по собі дії щодо видання наказу, призначення та проведення позапланової документальної виїзної перевірки не впливають на права та обов'язки позивача.

Як зазначалось, за результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ. Саме це рішення створює юридичні наслідки для позивача, оскільки стосуються його зобов'язань, що виражені в грошовому еквіваленті, мають очевидний економічний характер, та можуть призвести до збільшення чи зменшення активів позивача. Тому, в разі непогодження з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням, належним способом звернення за захистом порушених прав, має бути саме звернення щодо скасування рішення податкового органу.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними наказу та дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Неналежність документів відповідач в акті перевірки пов'язує з тим, що господарські операції, які здійснювались позивачем з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В акті перевірки зазначено, що факт відсутності у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактично дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем. При цьому посилань безпосередньо на відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту з ПДВ акт перевірки не містить.

Акт перевірки не містить посилань на анулювання реєстрації ТОВ «Транс Агентство Сервіс» платником ПДВ.

Висновок відповідача ґрунтується виключно на результатах позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 31.08.11, та за період з 01.09.11. по 31.10.11., які проведено Алчевською ОДПІ, та оформлено актами від 10.02.12 № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 № 345/236-36713483, відповідно (т.1 а.с. 27-33, т. 6 а.с. 138-169).

В свою чергу, акти перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» містять твердження, що підприємство не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, угоди вказаних підприємств є нікчемними та не дають підстав для формування сум податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками відповідача за результатами перевірки позивача про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», саме з огляду на те, що на підставу таких висновків покладено лише результати перевірок контрагента позивача, без врахування наявних у позивача документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які надані до матеріалів справи.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджено договорами поставки, зберігання, надання транспортно-експедиторських послуг, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, платіжними дорученнями про сплату сум за договорами, в тому числі ПДВ, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, сертифікатами якості (т. а.с.57-126, т.2 а.с. 67-156, 237-250, т.3 а.с. 1-60, т. 5 а.с. 1-250, т.6 а.с. 4-133).

Доцільність укладання договорів відповідає господарській діяльності позивача.

Позивачем підтверджено також подальшу реалізацію придбаних у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» товарів. Так, до матеріалів справи надано договори з ВАТ «Алчевський коксохімічний завод». ТОВ «Укрдомнаремонт», ТОВ «Азовінтекс», ВАТ «Сталь» на поставку металоконтрукцій, акти списання матеріалів, картками складського обліку матеріалів (т.3 а.с. 61-250, т.4 а.с.1-250, т. 2 а.с. 157-236).

Суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагента позивача суд враховує наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.12 по справі № 2а/1270/1874/2012, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, серед іншого, визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ стосовно проведення позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за результатами яких складено акти від 10.02.12 № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 № 345/236-36713483 (т. 3 а.с. 23-37).

В силу норм ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначене свідчить, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які отримані в результаті неправомірних дій інших податкових органів врахуванню не підлягають.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправним. Відтак, податкове повідомлення рішення від 06 червня 2012 року форми «Р» № 0000192270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986 358,00 грн. з урахуванням його протиправності підлягає скасуванню. Тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Виходячи з вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.

Згідно з приписами ч. 3. ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з платіжних доручень, наявних у матеріалах справи, позивачем сплачено судовий збір за заявлені майнові та немайнові вимоги, в розмірах 2 146,00 грн. та 32,19 грн. відповідно.

Таким чином, з урахуванням задоволення судом майнових вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 2 146,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 06 червня 2012 року форми «Р» № 0000192270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986 358,00 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 14 вересня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко