Постанова № 25999028, 05.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 року 2а-2474/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:

представника позивача: Мялук О.П.,

представника відповідача: Сапсай М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Славянка"до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славянка" (далі -ТОВ "Славянка") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Бородянському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 25.04.2012 № 0000322300.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198,6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, оскільки підприємство мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаного товару, які підтверджуються первинною документацією, в тому числі податковими накладними, що були складені ТОВ "Фірма Астейт", а господарські операції між ним і ТОВ "Фірма Астейт" мали реальний характер та оформлені у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

А відтак, твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ "Славянка" та ТОВ "Фірма Астейт" ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218060,94 грн., в тому числі, за вересень 2011 року на суму 94593, 44 грн., за жовтень 2011 року на суму 123467, 50 грн., є безпідставним та таким, що не відповідає податковому законодавству.

За наведених обставин позивач вважає оскаржуване рішення відповідача про донарахування йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту в результаті неправомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Фірма Астейт", ґрунтується на даних перевірок контрагентапозивача, а також на фактичних даних, отриманих під часїхздійснення його перевірки.Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що відповідає чинному податковому законодавству України.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2012 проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ "Славянка", ідентифікаційний код 24883794, місцезнаходження: 07800, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вул. Леніна, 224-Б, зареєстроване, як юридична особа, 13.06.1997 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100302927, виданого ДПІ у Бородянському районі, ТОВ "Славянка" у період, за який проводилась перевірка, було зареєстроване платником податку на додану вартість, дата реєстрації платником податку на додану вартість -17.07.1997.

У період з 27.01.2012 по 30.01.2012 головним державним податковим ревізором -інспектором ІІІ рангу відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Бородянському районі Київської області Гончаренко Ю.М. на підставі службового посвідчення від 17.02.2010 УКО № 060038, виданого Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області, відповідно до положень підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Славянка" код ЄДРПОУ 24883794 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.

За результатами перевірки складений акт від 06.02.2012 № 28/23-24883794 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ "Славянка" зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 94593,44 грн., за жовтень 2011 на суму 123467,50 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтується на тому, що контрагент позивача - ТОВ «Фірма Астейт»здійснювало свою діяльність з метою надання податкової вигоди третім особам шляхом надання їм права на формування податкового кредиту, оскільки відповідно до даних акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма Астейт»щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 та з ТОВ «Славянка»,загальна чисельність працюючих на ТОВ «Фірма Астейт»складає 0 осіб та перевіряючими не встановлено факту поставки товару від ТОВ «Фірма Астейт»до ТОВ «Славянка». Крім цього, відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 30.01.2012 № 53 всі документи, складені від імені ТОВ «Фірма Астейт»по господарським операціям з ТОВ «Славянка»підписані не керівником даного підприємства, а не встановленою особою.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем було подано до ДПІ у Бородянському районі заперечення від 13.02.2012.

Листом ДПІ у Бородянському районі від 16.02.2012 №100/10/23 позивачеві надано відповідь на заперечення, в якій зазначено про обґрунтованість акта перевірки ТОВ "Славянка" від 06.02.2012 №28/23-24883794.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Бородянському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 № 0000122300/0, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 272576,00 грн., в тому числі, за основним платежем -на 218060,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 54515,24 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач подав до Державної податкової адміністрації у Київській області скаргу від 28.02.2012 на податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 № 0000122300/0.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у Київській області від 25.04.2012 № 814/10/10-206/153-424 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі від 17.02.2012 №0000122300/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 54515,24 грн. скасовано, а в решті залишено без змін.

У зв'язку з цим, ДПІ у Бородянському районі прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0000322300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218060,94 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Фірма Астейт" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ "Славянка" (Покупець) в особі директора Лізунової О.В. укладено договір поставки овочів від 29.07.2011 №92 (далі -Договір). Згідно пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю овочі (надалі -Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість і розгорнута номенклатура (асортимент) товару, що є предметом цього Договору, його ціна, визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору, та мають силу протоколу узгодження цін та специфікації на Товар, які погоджуються Сторонами на кожний сезон (чи погодні умови) і є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що відвантаження та перевезення продукції провадиться транспортом Покупця.

На підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем надано, зокрема, копії податкових накладних від 06.09.2011 №15, від 08.09.2011 №21, від 12.09.2011 №26, від 14.09.2011 №33, від 16.09.2011 №39, від 20.09.2011 №45, від 22.09.2011 №54, від 23.09.2011 №58, від 27.09.2011 №59, від 03.10.2011 №4, від 06.10.2011 №12, від 10.10.2011 №13, від 12.10.2011 №16, від 20.10.2011 №22, від 24.10.2011 №26, від 25.10.2011 №30 (на загальну суму 1308365,60 грн., в тому числі податку на додану вартість -218060,94 грн.) складених ТОВ "Фірма Астейт" для ТОВ "Славянка" та на підставі яких позивач у періоді, що перевірявся сформував податковий кредит.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час здійснення між позивачем та ТОВ "Фірма Астейт" господарських операцій протягом вересня, жовтня 2011 року, далі -Податковий кодекс України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (підпункти "а"-"е" пункту 185.1 статті 185).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлювалось, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (підпункти "а"-"г").

Згідно з пунктом 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлювалось, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.2 форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 (чинного на час складання ТОВ "Фірма Астейт" податкових накладних за вересень, жовтень 2011 року, далі -Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункт 2). Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (пункт 16Порядку заповнення податкової накладної).

Як убачається з податкових накладних, складених ТОВ "Фірма Астейт" на користь ТОВ "Славянка" у вересні та жовтні 2011 року, вони підписані ОСОБА_7 та скріплені печаткою ТОВ "Фірма Астейт".

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.07.2012 №986163 керівником ТОВ "Фірма Астейт" значиться ОСОБА_7

Проте, відповідно до висновку спеціаліста від 30.01.2012 №53 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на дослідженні якого були представлені, зокрема, податкові накладні від 06.09.2011 №15, від 08.09.2011 №21, від 12.09.2011 №26, від 14.09.2011 №33, від 16.09.2011 №39, від 20.09.2011 №45, від 22.09.2011 №54, від 23.09.2011 №58, від 27.09.2011 №59, від 03.10.2011 №4, від 06.10.2011 №12, від 10.10.2011 №13, від 12.10.2011 №16, від 20.10.2011 №22, від 24.10.2011 №26, від 25.10.2011 №30 складені ТОВ "Фірма Астейт" для ТОВ "Славянка", експертом встановлено, що в графі "Керівник" досліджених податкових накладних, підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_7, виконані не ним, а іншою особою.

Вказана обставина щодо висновку про підписання податкових накладних від імені ТОВ "Фірма Астейт" за вересень-жовтень 2011 року не гр. ОСОБА_7, а іншою особою, також відображена перевіряючими в Акті перевірки (а.с. 25).

При цьому, як вбачається із висновку спеціаліста, в якості порівняльного матеріалу на експертизу було надано вільні зразки підписів та почерку громадянина ОСОБА_7

Суду не надано доказів на підтвердження наявності повноважень у інших, крім гр. ОСОБА_7 , осіб на здійснення від імені ТОВ "Фірма Астейт" правочинів.

А відтак, матеріалами справи підтверджується факт невідповідності податкових накладних від 06.09.2011 №15, від 08.09.2011 №21, від 12.09.2011 №26, від 14.09.2011 №33, від 16.09.2011 №39, від 20.09.2011 №45, від 22.09.2011 №54, від 23.09.2011 №58, від 27.09.2011 №59, від 03.10.2011 №4, від 06.10.2011 №12, від 10.10.2011 №13, від 12.10.2011 №16, від 20.10.2011 №22, від 24.10.2011 №26, від 25.10.2011 №30, які складені ТОВ "Фірма Астейт" для ТОВ "Славянка", вимогам Порядку заповнення податкової накладної, оскільки вони підписані не уповноваженою на те платником податків особою.

Крім цього, як вбачається із постанови про порушення кримінальної справи, порушеної за фактом створення невстановленими слідством особами ряду підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі і ТОВ «Фірма Астейт», від 24.04.2012, громадянин ОСОБА_7 надав пояснення в яких зазначив, що він за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Фірма Астейт», проте участі у веденні фінансово-господарської діяльності не приймав.

У постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, викладено правову позицію, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Таким чином, правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених ТОВ "Фірма Астейт" на користь ТОВ "Славянка" у вересні, жовтні 2011 року, з урахуванням обставин щодо підписання зазначених податкових накладних невстановленою особою, залежить від встановлення факту реальності господарський операцій, здійснених між ТОВ "Фірма Астейт" та ТОВ "Славянка".

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення між ТОВ "Славянка" та ТОВ "Фірма Астейт" господарських операцій на виконання умов Договору, позивачем надано копії видаткових накладних: від 06.09.2011 №РН-00360, від 08.09.2011 №РН-00361, від 12.09.2011 №РН-00362, від 14.09.2011 №РН-00363, від 16.09.2011 №РН-00364, від 20.09.2011 №РН-00365, від 22.09.2011 №РН-00366, від 23.09.2011 №РН-00367, від 27.09.2011 №РН-00368, від 03.10.2011 №РН-00373, від 06.10.2011 №РН-00381, від 10.10.2011 №РН-00382, від 12.10.2011 №РН-00385, від 14.10.2011 №РН-00388, від 17.10.2011 №РН-00389, від 20.10.2011 №РН-00391, від 24.10.2011 №РН-00395, від 25.10.2011 №РН-00399, згідно з якими ТОВ "Славянка" здійснювалось відвантаження салату качанного "Айсберг". Зазначені видаткові накладні підписані зі сторони постачальника ОСОБА_7 та скріплені печаткою ТОВ "Фірма Астейт", з іншої сторони -ОСОБА_6

Крім того, позивачем надано копії рахунків-фактур від 06.09.2011 №СФ-000441, від 08.09.2011 №СФ-000447, від 12.09.2011 №СФ-000452, від 14.09.2011 №СФ-000456, від 16.09.2011 №СФ-000459, від 20.09.2011 №СФ-000462, від 22.09.2011 №СФ-000467, від 23.09.2011 №СФ-000468, від 27.09.2011 №СФ-000473, від 03.10.2011 №СФ-000479, від 06.10.2011 №СФ-000487, від 10.10.2011 №СФ-000488, від 12.10.2011 №СФ-000491, від 14.10.2011 №СФ-000494, від 17.10.2011 №СФ-000495, від 20.10.2011 №СФ-000498, від 24.10.2011 №СФ-000502, від 25.10.2011 №СФ-000506, згідно з якими ТОВ "Славянка" виписано салат качанний "Айсберг". Вказані рахунки-фактури підписані ОСОБА_7 та скріплені печаткою ТОВ "Фірма Астейт".

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить з тих обставин, що висновком спеціаліста від 30.01.2012 №53 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області також встановлено підписання вказаних видаткових накладних та рахунків-фактур від імені ТОВ "Фірма Астейт" не ОСОБА_7, а іншою особою. А відтак, суд не може вважати зазначені докази, такими, що підтверджують виконання умов Договору, оскільки, в даному випадку відсутній зв'язок між діями та волею платника податку, спрямованих на виконання умов Договору, та повноваженнями особи, яка підписала від імені такого платника податку відповідні документи, без підтвердження належними доказами відповідних повноважень на підписання нею зазначених документів та її дійсної волі.

Також, суд не бере до уваги додані позивачем до матеріалів справи докази переміщення товарно-матеріальних цінностей (картки складського обліку матеріалів), оскільки, як убачається з карток складського обліку, до них вносились записи про отримання від ТОВ "Фірма Астейт" матеріалу (салат "Айсберг") на підставі саме тих документів (податкових накладних), які судом оцінено критично.

Наявність подорожніх листів, за висновком суду, також не може бути достатнім доказом підтвердження реальності господарської операції щодо поставки ТОВ "Фірма Астейт" товарів на користь ТОВ "Славянка" без підтвердження вказаної господарської операції належним чином оформленими первинним документами, які повинні підтверджувати факт здійснення такої операції.

Крім цього, із змісту подорожніх листів неможливо становити факт поставки товарів саме від ТОВ «Фірма Астейт».

А відтак, результати, що відображені у даних податкової звітності позивача, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій з боку ТОВ «Фірма Астейт», оскільки ОСОБА_7 не є тією посадовою особою, що вказана у даних податкового обліку та первинних документах, а реальність господарської операції не доведена позивачем.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, відповідно до якого про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини як надання послуг іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах.

Оцінюючи всі наявні у матеріалах справи докази в сукупності, враховуючи, що згідно висновку спеціаліста від 30.01.2012 №53 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які були надані для проведення експертного дослідження та на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 218060,94 грн. (в тому числі за вересень 2011 року на суму 94593,44 грн., за жовтень 2011 на суму 123467,50 грн.), підписані не ОСОБА_7, а іншою особою,відповідно відомості, що містяться у податкових накладних та на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, не є достовірними; зважаючи на ту обставину, що наявні у матеріалах справи докази не є достатніми для підтвердження реальності господарської операції щодо поставки ТОВ "Фірма Астейт" на користь ТОВ "Славянка" товару згідно з умовами договору від 29.07.2011 №92, суд вважає, що відповідач обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ "Славянка" зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 94593,44 грн., за жовтень 2011 на суму 123467,50 грн.

При цьому, судом враховано ту обставину, що відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Частинами третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі, якщо від імені юридичної особи правочин вчинено фізичною особою без повноважень або з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним за певних умов.

Дії фізичних осіб представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Так, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Суду не надано жодного доказу того, що особа, яка підписала від імені ТОВ "Фірма Астейт" договір мала намір здійснювати фінансово-господарські операції з позивачем, до того ж позивачем не надано відомостей щодо особи, яка фактично підписала договір та інші документи бухгалтерського та податкового обліку, доказів на підтвердження її повноважень.

Суду не надано жодного доказу того, що керівник ТОВ «Фірма Астейт»ОСОБА_7 мав намір здійснювати фінансово-господарські операції з позивачем, його ім'я використано з його волі та в подальшому ним були схвалені правочини, укладені ТОВ «Фірма Астейт»з позивачем.

Крім цього, суд зазначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».)

Згідно правил, визначених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, що повністю кореспондується з правилами, встановленими статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами вважаються первинні документи, що обов'язково містять найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутність, або недостовірність встановлених нормативами обов'язкових даних у документі означає його невідповідне оформлення, а відтак, неможливість його використання, як первинного документу, для формування складу валових витрат.

Як встановлено судом, документами, що використовувались позивачем як первинні і слугували підтвердженням господарських взаємовідносин по договору від 29.07.2011 №92 з ТОВ «Фірма Астейт»у вересні та жовтні 2011 року, були податкові накладні, видаткові накладні, рахунки -фактури.

Водночас, за висновком експерта, судом встановлено, що зазначені документи від імені ТОВ «Фірма Астейт»складені не встановленою особою, а отже, їх дані не дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а відомості, що містяться у них є не достовірними.

Оскільки, документи, на підставі яких сформовано позивачем податковий кредит, не відповідають вимогам встановленим до первинних документів бухгалтерського обліку у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення № 88, суд дійшов висновку, що позивач, безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена відповідними податковими накладними, внаслідок чого у період з 01.09.2011 по 31.10.2011 до бюджету не було сплачено податок на додану вартість у розмірі 218060,94 грн.

Крім того, суд не бере до уваги подані під час розгляду справи позивачем нові копії податкових накладних за вересень, жовтень 2011 року, складених ТОВ "Фірма Астейт" на користь ТОВ "Славянка" та підписаних ніби - то від імені ОСОБА_7, оскільки, якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.05.2012 К-20991/10.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень,надав суду добуті у визначений процесуальним законодавством спосіб докази невідповідностівимогам чинного законодавства документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження їх на його користь відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний тест постанови виготовлено у повному обсязі та підписано 10.09.2012