Ухвала суду № 25996261, 11.09.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-102/2012 Провадження № 22-ц/0290/2639/2012Головуючий в суді першої інстанції:Верьовочніков В.М.Категорія: 05 Доповідач: Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Іващука В.А., Луценка В.В.

при секретарі: Чернаті В.С.

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" - Степанюка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, із участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", про поділ спільного майна подружжя -

в с т а н о в и л а :

У червні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 07 листопада 1999 року по 05 вересня 2006 року перебувала в шлюбних відносинах з, ОСОБА_2. Під час шлюбу за спільні кошти ними було придбано автомобіль Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 67 593 грн.; в молодіжному кооперативі за кошти «Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» отримано квартиру АДРЕСА_1. За спільні кошти на ім'я відповідача зроблено внесок в статутний фонд ТОВ «Група Ініціатива плюс» в сумі 4 000 грн.

Просила з урахуванням доповнень та уточнень позовних вимог визнати за нею та відповідачем право власності в рівних частках по Ѕ частині за кожним на наступне майно: автомобіль Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 58 100 гри., квартиру АДРЕСА_1 внесок в сумі 4 000 грн. в статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю «Група Ініціатива Плюс». Виділити їй наступне майно: автомобіль Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 58 100 грн., Ѕ частини житлової квартири АДРЕСА_1, а саме житлову кімнату 5-3 розміром 15,4 кв. м., вартістю 37 683, 80 грн. Виділити ОСОБА_2 наступне майно: Ѕ частини житлової квартири АДРЕСА_1, а саме житлову кімнату 5-2 із лоджією, розміром 13,2 кв. м., вартістю 32 300, 40 грн., вклад у статутний фонд ТОВ «Група Ініціатива плюс» в сумі 4 000 грн: приміщення коридору 5-1, кухні 5-4, кладової 5-5, вбиральні 5-6, ванни 5-7 вартістю 55 546, 90 грн. залишити у спільному користуванні. Стягнути з неї на користь відповідача суму у розмірі 29 050 грн., що знаходиться на депозитному рахунку суду, як компенсацію за Ѕ частки автомобіля. Зобов'язати Вінницьке регіональне відділення державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву укласти з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 окремі кредитні договори на частину кредиту згідно виділеної частки у спільній квартирі із врахуванням сплачених кожним із них до цього часу коштів. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2012 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності в рівних ідеальних частках, тобто по 1/2 частині за кожним, на автомобіль Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на квартиру АДРЕСА_1, а також на спільні кошти в сумі 4000 гривень із внеску до статутного фонду ТОВ «Група Ініціатива Плюс». Виділено ОСОБА_4 автомобіль Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 58100 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 29050 гривень, які зберігаються на депозитному рахунку ТУ ДСА у Вінницькій області, грошової компенсації 1/2 частини у праві спільної сумісної власності щодо автомобіля Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, залишивши вказане нерухоме майно у спільній частковій власності сторін. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 51 гривню судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 400 гривень витрат, пов'язаних з проведенням судової автотоварознавчої експертизи від 21.06.2008 року, а всього 481 гривню судових витрат, а також на користь держави (р/р 31211206700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 37755173) 1649 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставиться питання про зміну рішення суду та про постановлення в цій частині нового, а саме: «позов ОСОБА_4 задоволити частково, визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності в рівних ідеальних частках, тобто по Ѕ частині за кожним, на автомобіль Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Виділити ОСОБА_4 на автомобіль Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 58100 гривень. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 29050 гривень, які зберігаються на депозитному рахунку ТУ ДСА у Вінницькій області, грошової компенсації Ѕ частини у праві спільної сумісної власності щодо автомобіля Skoda Fabia - Classic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст.88 ЦПК України.»

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Доводи апеляційної скарги стосовно не врахування судом першої інстанції , що свідоцтво про право власності на спірну квартиру видане на ім'я ОСОБА_2 та після встановлення окремого режиму проживання та розірвання шлюбу , а тому є його особистою приватною власністю колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спростовується слідуючим.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 07 листопада 1999 року по серпень 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час перебування у шлюбі 19 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» був укладений договір про інвестування в будівництво №14, згідно умов якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання по фінансуванню, а товариство по забезпеченню будівництва житла.

В продовження виконання ОСОБА_2 умов Договору інвестування між ним та Вінницьким регіональним відділенням державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву було укладено кредитний договір №15/05 від 22 вересня 2005 року, відповідно до умов якого Фонд взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_2 прямий цільовий кредит в сумі 77 167 грн. на будівництво квартири, а він його погасити.

Відповідно до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Відповідно до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Таким чином, у результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір. При цьому юридично важливою обставиною є те, що кредит, який наданий державою на сім'ю, є кредитом саме для забезпечення молодих сімей житлом і в даному випадку згода органу, який від імені держави надав кредит, на покладення обов'язку його сплачувати й на іншого з подружжя не має значення.

За таких обставин задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за ОСОБА_4 на Ѕ частину квартири ґрунтується на законі, а тому ухвалене рішення в частині позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_4 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 є законним та обґрунтованим.

Вклад в розмірі 4000 грн. внесений за рахунок спільних коштів подружжя, тому суд дійшов підставного висновку про визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 права власності в рівних ідеальних частках, тобто по 1/2 частині за кожним на спільні кошти в сумі 4000 гривень із внеску до статутного фонду ТОВ «Група Ініціатива Плюс»

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29.12.1976 року рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про задоволення позову, оскільки останні ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.03.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: