Постанова № 25995615, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17959/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.12р. у справі №2а-17959/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укрморепродукт»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.11р. № 0001232304 та 0001242304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не проаналізовано подані позивачем докази на підтвердження факту реальності (товарності) господарської операції позивача з його контрагентами ТОВ «Авант-К»та ТОВ «Хортком». Також апелянт зазначив, що не може нести відповідальності щодо неналежного виконання контрагентами свого обов'язку щодо подання податкової звітності.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрморепродукт»з питань достовірності та своєчасності сплати сум податку на прибуток та ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Авант-К»за період з 01.01.08р. по 31.12.10р. та ТОВ «Хортком»за період з 01.01.08р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт перевірки № 623/2304/31466802 від 16.11.11р.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 29.11.11р.:

№ 0001242304, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 359 213 грн., з яких: 287 370 грн. основний платіж та 71 843 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001232304, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 287 370 грн., з яких: 229 896 грн. основний платіж та 57 474 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 1 149 482 грн. , в тому числі: за 3 квартал 2010 року на суму 301 095 грн., за 4 квартал 2010 року 848 387 грн. та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту 229 896,40 грн., у тому числі: за вересень 2010 року -60 219 грн., жовтень 2010 року -169 677,40 грн.

Як вбачається з акту перевірки, такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що контрагенти позивача - ТОВ «Авант-К» та ТОВ «Хортком»станом на момент проведення перевірки позивача мають стан платника «внесення запису ЄДР про відсутність за місцем знаходження», за даними АІС ОР починаючи з вересня 2010 року не звітують до органів ДПІ, зареєстровані на підставних осіб, що підтверджується поясненнями останніх, а відтак, на думку податкового органу, усі господарські операції позивача з вказаними Товариствами, є нікчемними, не створюють правових наслідків, та, як наслідок, не можуть відображатись в податковому обліку позивача.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, безпідставно не досліджено докази податкового органу та платника податків, які можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу про наявність порушень.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності позивача.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що податковим органом ні при перевірці , ні в ході судового розгляду не заперечується фактичний рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами , як і не доведено належними доказами неможливість здійснення господарської операції сторонами договору.

Вказані обставини та документальні безпідставно залишені поза увагою суду першої інстанції, безпідставно не досліджувались податковим органом при перевірці, відтак в силу вказаних Законів мають правове значення для вирішення питання щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за вказаний період.

Так, згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 384640, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля іншими продуктами харчування; виробництво рибних продуктів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля рибою та морепродуктами; діяльність кафе.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Авант-К»(постачальник) укладено договір поставки № 279 від 01.09.10р., згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Асортимент, кількість ат вартість товару обумовлюється сторонами у Специфікації та/або рахунках - фактурах, які складаються окремо на кожну партію товару та/або інших додатках до цього Договору.

Поставка товару здійснюється ТОВ «Авант-К» на склад позивача.

Згідно специфікації до вказаного Договору, предметом договору є поставка гофроящиків для заморожених продуктів, ящиків картонних 1*08, блістерів, коробок Васабі, коробок картонних «Палочки», коробок Угорь, коробок японської кухні, упаковки картонних Соус соевий, упаковок «Набір суші»(надалі пакувальні матеріали).

Так, у перевіряємому періоді позивачем було придбано у ТОВ «Авант-К»товар на загальну суму 723 360 грн., в тому числі ПДВ на суму 144 672 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на отримання товару, рахунками -фактурами, податковими накладними, які розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання товару, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як того вимагає ч.ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV.

В оплату вартості пакувальних матеріалів, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Авант-К»грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Хортком»було укладено договір поставки №Ум-260/2010 від 01.10.10р., згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Асортимент, кількість та вартість товару обумовлюється сторонами у Специфікації та/або рахунках - фактурах, які складаються окремо на кожну партію товару та/або інших додатках до цього Договору.

Поставка товару здійснюється ТОВ «Хортком»на склад позивача.

Згідно специфікації до вказаного Договору, предметом договору є лимонна приправа до рибних страв, розмарин, білий перець горошок, білий перець мелений, суміш Каррі, приправа до рису, чорний перець мелений, ароматна суміш чілі перців, кунжут, порошок яєчний, рис обрушений шліфований (надалі -спеції, приправи).

Так, у перевіряємому періоді позивачем було придбано у ТОВ «Хортком»товар на загальну суму 426 122 грн., в т.ч. ПДВ 85 225 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на отримання товару, рахунками -фактурами, податковими накладними, які розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання товару, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як того вимагає ч.ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV.

В оплату вартості придбаних спецій, приправ, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Хортком»грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями.

Матеріали справи місять докази використання придбаного позивачем у ТОВ «Хортком»та ТОВ «Авант-К»товару у власній господарській діяльності позивача та подальшу його реалізацію на користь інших суб'єктів господарювання, зокрема: на користь ДП «Маркет-Плазо»(підтвердженням реалізації товару є наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а/с 221-312, том І та договір № 211 від 01.01.10р. (а/с 214 -220, том І)), ТОВ «Адвентіс»(підтвердженням реалізації товару є наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а/с 319-361, том І та договір № 1507/В від 01.02.10р. (а/с 313 -318, том І) та ТОВ «Фоззі-Фуд»підтвердженням реалізації товару є наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а/с 368-419, том І та договір № 1843 від 20.05.09р. (а/с 362 -367, том І).

Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Хортком»та ТОВ «Авант-К» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємства, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Посилання податкового органу на допит свідків, а саме: ОСОБА_2 - директора та головного бухгалтера ТОВ «Авант-К» та ОСОБА_3 - директора та головного бухгалтера ТОВ «Хортком»не можуть бути беззастережним доказом фіктивності угод та зняття їх результатів з податкового обліку.

Так, відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах бухгалтерського обліку несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Наявні у справі податкові та видаткові накладні містять обов'язкові реквізити, підписані від продавця - платника податку та скріплені печаткою такого платника податку - продавця.

Між тим, законодавство не містить обов'язку покупця перевіряти податкові накладні продавця на предмет достовірності (справжності) підпису особи, яка від імені продавця їх підписала.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача в недостовірності відомостей щодо підпису в податкових накладних, виписаних ТОВ «Хортком»та ТОВ «Авант-К» за вказаний період, як і не доведено обізнаність позивача в тому, що вказані Товариства зареєстровані на підставних осіб.

Сама по собі ця обставина не може бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства. Реєстрація Товариств з порушенням вимог законодавства, на підставних осіб, що не займались і не мали наміру займатись підприємницькою діяльністю, навіть якщо таке і мало місце, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такими юридичними особами є нікчемними. Тим більше, пояснення вказаних осіб не містять інформації щодо конкретних правочинів.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням чинного законодавства, за змістом ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо. Покликання податкового орагну на те, що контрагенти позивача не звітують до податкових органів на даний час та не знаходиться за місцезнаходженням станом на момент перевірки позивача не спростовує товарність вказаних угод.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, покупець -платник податку не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства -продавця товарів (послуг) -платника податку, що полягають у неподанні звітності чи то несплаті податків.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкових повідомлень -рішень від 29.11.11р. № 0001232304 та 0001242304.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.12р. у справі №2а-17959/11/2670 та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.12р. у справі №2а-17959/11/2670 -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.12р. у справі №2а-17959/11/2670 скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 29.11.11р. № 0001232304 та від 29.11.11р. № 0001242304.

Дана постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.