Ухвала суду № 25993999, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16561/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Спецмаш»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001472301/0 від 06.05.2010, № 0001472301/1 від 08.07.2010, № 0001472301/2 від 06.09.2010, № 0002102301/0 від 08.07.2010, № 0002102301/1 від 27.07.2010, № 0002102301/2 від 06.09.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю -доповідача, дослідивши матеріали справи , колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем В період з 17.03.2010 по 14.04.2010 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва на підставі наказу № 196/23 від 17.03.2010 було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення статті 14 Закону України "Про плату за землю" та пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", у зв'язку з чим допущено заниження земельного податку за квітень - грудень 2009 року на загальну суму 93 585,06 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що ТОВ "ТМ Спецмаш'" здає власні приміщення ( цілісний майновий комплекс - загальною площею 1149,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 15)в оренду юридичним особам та змінює коефіцієнт на функціональне використання землі з 1,2 (землі промисловості) для власних виробничих потреб до 2,5 (землі комерційного використання) для земель наданих в оренду.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:068:059, виданого Головним управлінням земельних ресурсів від 19.10.2007 № Ю - 01971/2007, нормативна - грошова оцінка становить 3321010,68 грн.

За період з 31.01.2007 по 31.12.2009 ТОВ "ТМСпецмаш'" задекларовано земельного податку у сумі 159 225,82 грн.

Перевіркою повноти визначення земельного податку за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 встановлено його заниження всього у сумі 93 585,06 грн. у тому числі за період квітень - грудень 2009 року у сумі 93 585,06 грн.

За результатами перевірки складено акт № 2649/23-2/30969031 від 21.04.2010 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001472301/0 від 06.05.2010, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 139 336,44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м.Києві»визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття рішенням суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується в повній мірі виходячи з наступного.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Закону України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч.5-10 цієї статті та ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», можна дійти висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Фоззі», ВАТ «КФК»та інших до Київської міської ради, треті особи:ДПА в м.Києві та інші про визнання незаконним та нечинним з часу прийняття пункту рішення, позовні вимоги позивачів задоволено та визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м.Києві».

В силу положень ст. 254 КАС України, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, слід зазначити, що порядок зміни цільового призначення землі встановлено ст.20 ЗК України, згідно якої віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень(ч.1 ст.20ЗК).

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, згідно ст.21 ЗК України є підставою зокрема для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідачем не надано суду доказів того, що зміна цільового призначення орендованої позивачем землі відбулася за рішенням відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, так само як і не надано доказів того, що за нецільове використання земельної ділянки позивач притягувався до відповідальності.

Отже, апелянтом не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.