Ухвала суду № 25993887, 29.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19091/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства завод «Генератор»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року Державне підприємство завод «Генератор»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192303 від 25 травня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 року та постановити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Підприємством були вчинені всі дії, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства в сфері оренди державних нежитлових приміщені.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ДПЗ «Генератор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2011 року № 201-23-3-14312453.

На підставі наданих на перевірку реєстраційних документів: податковим органом встановлено, що Підприємство має відокремлений госпрозрахунковий підрозділ «Октава-побут»без права юридичної особи.

Як встановлено судом першої інстанції, на рахунки ВГП «Октава-побут»в 2008-2010 роках надходили кошти фізичних осіб за надані комунальні послуги, послуги газо- та водопостачання, електричну енергію, всього у загальній сумі 4 360 826,00 грн., в тому числі ПДВ -726 804,00 грн.

Крім того, позивачем встановлені порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП Завод «Генератор» не включило до складу валових доходів перевіряємого періоду доходи, отримані від операцій оренди нежитлової прибудови до будинку за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 27 у сумі 171 769,00 грн.

Що стосується не відображення позивачем у податковій звітності надання комунальних послуг та послуг з газо-, водо- та електропостачальння, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, оскільки матеріали справи спростовують висновок податкового органу.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, ВГП «Октава-Побут» виконує неприбуткові управлінські функції, збираючи з мешканців службового житла оплату за комунальні послуги, що надавались газо-водо-електропостачаючими компаніями (якою ВГП «Октава-Побут»не являється) та направляючи такі кошти централізовано безпосереднім компаніям постачальникам послуг.

Тобто, ВГП «Октава-Побут»не продавав комунальні послуги з газо- водо- електро- постачання, а був лише посередником між споживачами таких послуг та їх продавцями та не отримував прибуток.

Що стосується порушень позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»яке полягало у не включенні до складу валових доходів перевіряємого періоду доходи, отримані від операцій оренди нежитлової прибудови до будинку колегія судді зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.05.1997 року між ДПЗ «Генератор»та ТОВ «ТТЦ «Електроніка»було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого розмір орендної плати становить 5% від експертної оцінки вартості будівлі, тобто 6790,00 грн. за рік. Договір укладено на 50 років без права зміни його умов.

Податкового органу зазначає, що оскільки відповідно до Методики вартість орендної плати повинна бути у розмірі 15 % від експертної оцінки будівлі, відповідно суми сплачених податків повинні були бути більшими на 10% від такої оцінки.

Як вбачається матеріалів справи, а саме з листів № 11 від 16.02.2007 року, № 23 від 01.06.2007 року, № 8\97 від 13.07.2007 року, № 8\122 від 22.08.2007 року, № 8\121 від 22.08.2007 року ДПЗ «Генератор»зверталося до ТОВ «ТТЦ «Електроніка»про необхідність приведення орендних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства. ТТЦ «Електроніка»відмовився зробити нову оцінку орендованого держаного майна у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та відмовився змінити суму орендних платежів та перераховувати 70% орендної плати до державного бюджету, переукласти договір оренди з Фондом державного майна України.

Отже, у ДПЗ «Генератор»не було підстав самостійно змінювати суму орендних платежів, які мало перераховувати ТОВ «ТТЦ «Електроніка»на користь позивача та змінювати орендну ставку, оскільки на той час був чинним договір оренди нежитлової прибудови від 27 травня 1997 року

10.12.2008 року ДПЗ «Генератор»подав позов до ТОВ «ТТЦ «Електроніка»про розірвання договору оренди від 27 травня 1997 року.

20.07.2009 року Господарський суд м. Києва виніс рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.

10.11.2009 року Київський апеляційний господарський суд своєю постановою скасував рішення Господарського суду м. Києва та постановив розірвати Договір оренди нежитлової прибудови від 27.05.1997 року.

Отже, колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, що позивачем були вчинені всі дії, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства в сфері оренди державних нежитлових приміщені.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.