Рішення № 25991621, 03.09.2012, Березанський районний суд Миколаївської області

03.09.2012

Справа № 1403/695/12

2/1403/236/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2012 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі : головуючої - судді Гапоненко Н.О.,

при секретарі - Потриваєвій М.А.,

з участю позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - Погорєлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агро-Коблево»про стягнення винагороди за безперервний стаж роботи, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 08.05.2012 року звернулася до суду з позовом до ДП «Агро-Коблево»про стягнення винагороди за безперервний стаж роботи за 2010 рік у сумі 3518.15 грн. та за 2011 рік у сумі 2763,66 грн., мотивуючи тим, що вона з 25 липня 1980 року працювала в радгоспі-заводі «Росія», який 13 серпня 1998 року було реорганізовано у ВАТ «Коблево», а з 06 вересня 2002 року, як і інші працівники відділення № 1 колишнього радгоспу «Росія», переведена на роботу в ДП «Агро-Коблево». 26 вересня 2011 року позивачка у зв'язку з погіршенням стану здоров'я і відсутністю на підприємстві вакантних посад з легкими умовами праці змушена була звільнитися з роботи за власним бажанням, проте при звільненні їй не були нараховані та виплачені суми винагороди за безперервний стаж роботи на підприємстві за 2010-2011 роки.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, суду пояснила, що розмір винагороди за безперервний стаж роботи нею розраховано виходячи із стажу більше 20 років, оскільки вказаний стаж враховувався відповідачем при виплатах винагороди за попередні роки. На момент звільнення розрахунок по нарахованій заробітній платі з нею був проведений у повному обсязі, проте 01.03.2012 року працівникам ДП «Агро-Коблево»було виплачено винагороду за безперервний стаж роботи, того ж дня позивачка довідалась про те, що вказана винагорода їй не нарахована та не виплачена.

Представники відповідача Прожейко К.С., Матвійчук В.О., Погорєлов О.В. проти задоволення позовних вимог заперечували, надали суду заперечення на позовну заяву, з яких вбачається, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 2002 року, відповідач є самостійною юридичною особою, тому стаж роботи позивачки на ДП «Агро-Коблево»становить 9 років. Крім того, на момент припинення трудових відносин позивачки рішення про нарахування та виплату винагороди не було прийняте, на адресу відповідача заяви позивачки з проханням виплатити вказану винагороду не надходили. Також посилались на сплив позовної давності та що зазначені виплати здійснюються роботодавцем при позитивному фінансовому стані підприємства працівникам, що на момент виплати знаходяться у трудових відносинах з підприємством, як додаткове матеріальне благо, націлене на стимулювання працівника, у порядку, встановленому роботодавцем самостійно. Пояснили, що за 2010 рік винагорода за підсумками року не виплачувалась взагалі, оскільки рік був збитковим.

Вислухавши пояснення позивачки та представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, регульовані нормами трудового права.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка з 25 липня 1980 року працювала робітником радгоспу-заводу «Росія», який 13 серпня 1998 року було реорганізовано у ВАТ «Коблево», з 06 вересня 2002 року переведена на роботу робітником ДП «Агро-Коблево», заснованому на колективній власності ВАТ «Коблево», а 26 вересня 2011 року позивачка звільнилась із займаної посади за згодою сторін.

На момент звільнення позивачці було виплачено всю нараховану заробітну плату, проте винагорода за підсумками 2010 та 2011 років не нарахована та не виплачена. На час звільнення позивачка до відповідача з заявою про виплату зазначеної винагороди не зверталась.

Відповідно до п.7.19 Колективного договору ДП «Агро-Коблево»на 2006-2011 роки, з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників на підприємстві введено виплати у виді винагороди за підсумками року за безперервний стаж роботи на підприємстві, який обчислюється із розрахунку річного заробітку, помноженого на відсоток за певний стаж роботи, зокрема, від 5 до 10 років - 10%, від 10 до 15 років -13%, від 15 до 20 років -16%, більше 20 років -20%.

01 березня 2012 року відповідачем виплачено працівникам ДП «Агро-Коблево»винагороду за підсумками року, позивачці зазначена винагорода не виплачувалась.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджені трудовою книжкою позивачки (а.с.5), колективним договором ДП «Агро-Коблево»на 2006-2011 роки (а.с.6-7, 34), довідками про заробітну плату позивачки (а.с.8-9), довідкою про відсутність заборгованості (а.с.32), копіями установчих документів ДП «Агро-Коблево»(а.с.39-54), заявою ОСОБА_1 про прийняття на роботу (а.с.55), розпорядженням про переведення працівників (а.с.56), витягом з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.57).

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також і інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною 1 ст.15 зазначеного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.

За умовами частини першої статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Відповідно до частини третьої статті 7 зазначеного Закону, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Пунктами 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Пунктом 6.7 Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006 - 2008 роки передбачено, що на госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності, а також в навчально-дослідних і інших госпрозрахункових підрозділах аграрних закладів освіти форми і системи оплати праці, тарифні сітки, відрядні розцінки, схеми посадових окладів, перелік, розміри та умови виплати надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною і цією Галузевою угодами.

Колективним договором ДП «Агро-Коблево»виплати винагороди за результатами року віднесено до соціально-побутових пільг, що не відповідає діючому законодавству України, вказаній Галузевій угоді, пунктом 8.3 якої визначено перелік додаткових соціально-трудових пільг, гарантій і компенсацій.

Підпунктом 2.2.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, винагороди, які здійснюються раз на рік : винагороду за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи) віднесено до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які виплачуються із фонду оплати праці.

У колективному договорі ДП «Агро-Коблево»не ставиться залежність виплати винагороди від наявності чи відсутності заяви працівника, повного чи неповного відпрацьованого року, наявності чи відсутності рішення про виплату такої винагороди та від наявності чи відсутності коштів на підприємстві тощо, навпаки, зі змісту ст.7.19 Колективного договору вбачається, що виплата такої винагороди є безумовним обов»язком відповідача. Таким чином у позивачки були підстави очікувати здійснення вказаної виплати.

Крім того, відповідачем не доведено факт негативного фінансового стану підприємства у 2010 році як підставу для неприйняття рішення про виплату винагороди за вислугу років.

Тому посилання представників відповідача на відсутність рішення про виплату винагороди за підсумками року, заяви позивачки, її звільнення до прийняття такого рішення, збитковість підприємства та виплату винагороди у порядку, визначеному самостійно роботодавцем, є безпідставними.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача на сплив позовної давності, оскільки спір стосується оплати праці, а відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, суд зазначає, що на даний час юридична значимість безперервного трудового стажу як тривалості безперервної роботи на одному підприємстві, в установі, організації, законодавчо не визначена.

Таким чином, за відсутності підстав для зарахування до безперервного трудового стажу позивачки на ДП «Агро-Коблево»періодів роботи в радгоспі-заводі «Росія»та ВАТ «Коблево», як відмінних від ДП «Агро-Коблево» юридичних осіб, правонаступником яких ДП «Агро-Коблево»не є, вимоги позивачки про обчислення винагороди за підсумками року виходячи зі стажу більш як 20 років, є безпідставними, оскільки її стаж роботи у відповідача становить 9 років.

Тому розмір винагороди за підсумками року ОСОБА_1 становить : за 2010 рік : 17590,76*10%=1759,08 грн., за 2011 рік : 13818,29*10%=1381,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агро-Коблево»про стягнення винагороди за безперервний стаж роботи задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агро-Коблево», код ЄДРПОУ 32056819, юридична адреса : 57453, Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, вул.Одеська, 6, на користь ОСОБА_1 в рахунок винагороди за безперервний стаж роботи на підприємстві 3140 (три тисячі сто сорок) гривень 91 копійку, у тому числі за 2011 рік -1381,83 грн., за 2010 рік -1759,08 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агро-Коблево», код ЄДРПОУ 32056819, юридична адреса : 57453, Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, вул.Одеська, 6, судовий збір на користь держави у сумі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Березанський районний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 вересня 2012 року.

Суддя: