Ухвала суду № 25990438, 28.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2824/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», приватного підприємства «Альтекс-Юг»про стягнення коштів за договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року Державна податкова інспекції у Вишгородському районі Київської області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(далі -Відповідач-1), приватного підприємства «Альтекс-Юг»(далі -Відповідач-2) про стягнення з ТОВ «Комплекс Агромарс»на користь Державного бюджету України в особі ДПІ у Вишгородському районі Київської області вартість отриманого в розмірі 647 464,00 грн. за усним договором, укладеним між ТОВ «Комплекс Агромарс»та ПП «Альтекс-Юг».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області не доведено факту укладення договору між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає у своїй скарзі про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Наголошує на тому, що правочин укладався з метою ухилення від сплати податків та не зумовив виникнення прав та обов'язків у суб'єктів господарювання.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник ТОВ «Комплекс Агромарс»просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

ПП «Альтекс Юг», будучи належним чином повідомлене про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явилось, повноважних представників до суду не направило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив, що посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області у квітні 2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Комплекс Агромарс»з питань правових відносин з ПП «Альтекс-Юг»за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 квітня 2011 року №980/23-1/30160757. У вказаному акті зафіксовано, зокрема, що правочини, укладені між ТОВ «Комплекс Агромарс»та ПП «Альтекс-Юг»в усній формі мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України. Як вірно встановив суд першої інстанції, до такого висновку податковий орган дійшов з огляду на відсутність у Відповідача-1 жодних підтверджуючих документів стосовно способу транспортування товару, відсутність у Відповідача-2 трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, а також реєстрацію ПП «Альтекс-Юг»на ім'я особи, яка діяла без мети зайняття господарською діяльністю.

Надаючи оцінку висновкам ДПІ у Вишгородському районі Київської області, суд першої інстанції, проаналізувавши приписи ч. 2 ст. 215 ЦК України, дійшов до вірного висновку, що визнання або невизнання правочину нікчемним має здійснюватися у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення. При цьому, досліджуючи характер господарських правовідносин між відповідачами, суд першої інстанції вірно зауважив, що факт здійснення господарських операцій між останніми підтверджується наявними у матеріалах справи документами -видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Крім того, Київський окружний адміністративний суд обґрунтовано звернув увагу на той факт, що на момент здійснення господарських відносин між сторонами контрагент Відповідача-1 -ПП «Альтекс-Юг»був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а придбану у Відповідача-2 соняшникову олію ТОВ «Комплекс Агромарс»в подальшому використовувало у своїй господарській діяльності.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що укладений між відповідачами усний договір був останнім виконаний у повному обсязі, а господарські операції оформлені належним чином, що свідчить про реальність правовідносин, що виникли. Також суд зауважив, що підстав для визнання вказаного договору недійсним у відповідності до ст. ст. 207, 208 ГК України останній не вбачає. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

За таких обставин судова колегія не ставить під сумнів висновки суду першої інстанції щодо того, що господарська операція між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 мала товарний характер та не була вчинена з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому суд вірно підкреслив, що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Водночас доказів наявності вини суб'єктів господарювання та наявності в останніх мети порушувати публічний порядок Позивача як суб'єкт владних повноважень суду першої інстанції не надав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», приватного підприємства «Альтекс-Юг»про стягнення коштів за договором -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.