Постанова № 25989251, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2296/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В ,

суддів Оксененка О.М. та Мельничука В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»до Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Миронівський завод виготовлення круп та комбікормів»(далі -позивач) звернулось у суд з позовом до ДПІ у Миронівському районі Київської області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 року №0000292353.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75% від суми неправомірно заявленої до бюджетного відшкодування.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агро транс Україна»за період квітень -травень 2010 року, за підсумками якої складено акт від 14 квітня 2011 року №181/23-011/00951770 та виявлені порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. та п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виявлення зазначених порушень стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000292353 від 04 травня 2011 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21239,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, виявлене податковим органом порушення податкового законодавства з боку позивача мало місце у 2010 році, у той час як стягнення накладено у травні 2011 року.

Таким чином, на момент вчинення порушення платником податку відповідні правовідносини були врегульовані положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, а на момент накладення стягнення у вигляді штрафу -положеннями Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, статтею 123 якого встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

При вирішенні питання про застосування передбачених названою правовою нормою штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, слід виходити з такого.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-УІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-УІ), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, а тому слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

З дати набрання чинності Законом 3609-УІ штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

При вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, варто враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Водночас, як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, у тому числі за вчинені раніше.

Проте питання щодо підстав для застосування встановлених Податковим кодексом України санкцій за правопорушення, вчинені до набрання чинності цим Кодексом, зміни до перехідних положень Податкового кодексу не врегулювали. Тому слід виходити з приписів частини другої статті 58 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

До набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалася Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181).

Статтею 17 Закону 2181 було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства.

У період з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, коли діяла інша редакція окремих норм Податкового кодексу України, що визначала підстави для притягнення платників податків до відповідальності та розміри цієї відповідальності. пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачалося нарахування штрафів у розмірі 25 відсотків від неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З урахуванням того, що нарахування штрафів на відповідну базу не було передбачено Законом 2181, штрафи, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у редакції, що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, можуть бути застосовані лише щодо порушень, які і вчинені, і виявлені в період із 1 січня до 6 серпня 2011 року.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що порушення податкового законодавства, яке на думку податкового органу мало місце, вчинене платником податку у 2010 році, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої п. 123.1. ст.123 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в порушення наведених законодавчих норм, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно з п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінює її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року змінити.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області №0000292353 від 04.05.2011р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Мельничук В.П.