Ухвала суду № 25982273, 16.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14848/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Борисюк Л.П.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020791503/0 від 09 березня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтня 2011 року позивач Приватне підприємство «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020791503/0 від 09 березня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем помилково застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 158815,80 грн. на підставі абзацу другого п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2001 року №2181-ІІІ.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2007 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2007 року за №114125 та розрахунок бюджетного відшкодування.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 20 червня 2007 року зареєстрована декларація позивача з податку на додану вартість за травень 2007 року за №176398, а також заява про повернення суми бюджетного відшкодування за №176400.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

За результатами проведеної працівниками ДПІ у Печерському районі міста Києва виїзної позапланової перевірки ПП «ВТК «Велмор»з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, травень 2007 року перевіряючими 21.08.2007 року складено акт №502/23-8/13689256, яким зафіксовано висновок податкового органу про відсутність у платника податку права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 833333 грн., оскільки на вказану суму у наведеному періоді підлягає зменшенню сума ПДВ, віднесена платником до податкового кредиту в лютому 2007 року; а також про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 759814 грн., оскільки на вказану суму у наведеному періоді підлягає зменшенню сума ПДВ, віднесена платником до податкового кредиту в квітні 2007 року.

На підставі акта перевірки №502/23-8/13689256 від 21.08.2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0007462308/0 від 28.08.2007 року.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 26 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, у справі №9/220 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації в місті Києві, Головного управління Державного казначейства в місті Києві Державного казначейства України податкове повідомлення-рішення №0007462308/0 від 28.08.2007 року визнано недійсним.

Позивачем 21 вересня 2009 року подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди березень 2007 року, травень 2007 року.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 09 березня 2010 року складено акт №1890/15-3 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасної сплати податку на додану вартість, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п. «а»п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами», неподання вчасно платіжного доручення до установи банку на перерахування податку на додану вартість, що призвело до податкової заборгованості.

На підстав акта перевірки №1890/15-3 від 09 березня 2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0020791503/0 від 09 березня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ у розмірі 158815,80 грн..

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Закон України «Про податок на додану вартість» містить заборону на врахування вказаної суми бюджетного відшкодування в наступних податкових періодів, та не передбачає обмеження права платника податку на зміну напрямку бюджетного відшкодування.

Позивачем у вересні 2009 року подано до податкового органу уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в яких наведено обраний платником податку напрям відшкодування належних йому сум.

З урахуванням вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент спірних правовідносин), штрафні санкції застосовуються до платника податків за невчасну сплату податкового зобов'язання, узгодженого у встановленому законодавством порядку.

Податковий орган дійшов помилкового висновку про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158815,80 грн. на підставі абзацу другого п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент спірних правовідносин).

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 22.08.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Усенко В.Г.