Постанова № 25987030, 10.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" вересня 2012 р. Справа № 5004/497/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

на рішення господарського суду Волинської області від 02.07.2012 р.

у справі № 5004/497/12 (головуючий суддя Войціховський В.А., суддя Кравчук А.М., суддя Гарбар І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укрнафто-Ресурс"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс"

про стягнення 1 807 521,85 доларів США, 7 815 621,10 Євро та 5 000 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Буртовий М.В.;

відповідача: Олексюк В.В.

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з відповідача 1 807 521,85 доларів США, 7 815 621,10 Євр, 5 000 грн. боргу за кредитом, боргу за процентами та штрафу.

Представником позивача подана заява про відмову ТзОВ "Сантос Капітал" від позовних вимог, що стосуються стягнення з ТзОВ "Золотий Екватор" 5000 грн. штрафу і така відмова прийнята місцевим господарським судом.

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.07.2012 р. у справі № 5004/497/12 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про стягнення 1 807 521,85 доларів США, 7 815 621,10 Євро та 5 000 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" як солідарного боржника за кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" 1 807 521,85 доларів США, 7 815 621,10 Євро, в тому числі 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000,00 Євро заборгованості за кредитом, 71 374, 95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами, а також 64 380 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 5000 грн. штрафу провадження у справі припинено.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 29 листопада 2006 року між АКБ "Форум" (правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум") та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено генеральний кредитний договір №0041/06/22-KL з додатковими договорами №0041/06/22-KL-1 від 29.11.2006р., №0041/06/22-KL-2 від 05.01.2007р., №0041/06/22-KL-3 від 29.11.2007р., №0041/06/22-KL-4 від 29.10.2008р., №0041/06/22-KL-5 від 28.11.2008р., №0041/06/22-KL-6 від 25.03.2009р., №0041/06/22-KL-7 від 21.08.2009р., №0041/06/22-KL-8 від 27.11.2009р., №0041/06/22-KL-9 від 28.01.2010р., №0041/06/22-KL-10 від 18.05.2010р., №0041/06/22-KL-11 від 31.05.2010р., №0041/06/22-KL-12 від 31.05.2010р., №0041/06/22-KL-13 від 01.10.2010р., №0041/06/22-KL-14 від 14.12.2010р., №0041/06/22-KL-15 від 30.12.2010р., №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011р.

Відповідно до п. 1.1. генерального кредитного договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі мультивалютної відновлюваної кредитної лінії в межах 12 000 000 доларів США з терміном повернення до 30.01.2014р. та сплатою 19% річних за користування кредитними коштами в гривні, 12% річних за користування кредитними коштами в доларах США., 12% річних за користування кредитними коштами в Євро.

Також судом першої інстанції було встановлено, що Додатковим договором №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011 р. до кредитного договору №0041/06/22-KL банк та позичальник внесли зміни до пункту 1.1 кредитного договору, встановивши максимальний ліміт кредитування у розмірі 12 500 000,00 доларів США. Також умовами даного додаткового договору договірні сторони підтвердили, що на дату його підписання заборгованість позичальника перед банком становить 1 736 146, 90 доларів США та 7 507 000 Євро. Разом з тим, було змінено початкову дату повернення позичальником кредитних коштів з 27.11.2009р. на 30 січня 2014 року.

Судом першої інстанції було прийнято до уваги те, що банком було перераховано позичальнику кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами №6415 від 29.11.2006р., №6844 від 30.11.2006р., №669 від 04.12.2006р., №3959 від 19.12.2006р., №5900 від 26.12.2006р. Тоді як позичальник -спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі ТзОВ свої зобов'язання у строки, порядку та на умовах, визначених кредитним договором в повному обсязі не виконав.

Приймаючи до уваги пояснення та розрахунки позивача, суд зазначив, що заборгованість Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТзОВ за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. з додатковими угодами до нього, станом на 20.04.2012 р. складала 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 Євро, з яких: 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000 Євро основної заборгованості за кредитом, 71 374,95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами.

Оскільки основний позичальник заборгованість за договором в добровільному порядку не сплатив, позивач просить стягнути наявну заборгованість з поручителя за генеральним кредитним договором -Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор".

При цьому, місцевим судом було враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" згідно договору поруки №03/11 від 25.06.2011р. виступив поручителем перед ПАТ "Банк Форум" за виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р., а також за усіма додатковими договорами до нього.

Відповідно до п. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, судом першої інстанції було прийнято до уваги те, що 26 грудня 2011 року Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2, відповідно до умов якого до ТзОВ "Сантос Капітал" перейшли всі права і обов'язки кредитора за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно п. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи окремі положення цивільного та господарського законодавства, відповідні положення кредитного договору № 0041/06/22-KL від 29.11.2006 р. та факт відсутності доказів погашення заборгованості спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ за генеральним кредитним договором № 0041/06/22-KL від 29.11.2006 р., суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 02.07.2012 р. у справі № 5004/497/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Додатковим договором № 0041/06/22-КL-16 від 30.05.2011р. до кредитного договору № 0041/06/22-КL банк та позичальник внесли зміни до пункту 1.1 кредитного договору, встановивши максимальний ліміт кредитування у розмірі 12 500 000,00 доларів США. Також умовами даного додаткового договору договірні сторони підтвердили, що на дату його підписання заборгованість позичальника перед банком становить 1 736 146, 90 доларів США та 7 507 000 Євро.

Підпунктом 1.5.3. Кредитного договору (зміни внесені Додатковим договором №0041/06/22-КL-16 від 30.05.2011 р. до кредитного договору №0041/06/22-КL) встановлено, строки та порядок повернення кредитних коштів, а саме кредитні кошти в розмірі 1 736 146,90 доларів США повертаються в доларах США; кредитні кошти в розмірі 7 507 000,00 Євро повертаються в євро.

Як вбачається з Кредитного договору, зобов'язання за таким договором визначені саме в іноземній валюті (договір є валютним), виходячи з такого:

валютою кредиту є долари США, євро (графі 4 розділу 1 Кредитного договору);

кредитні кошти надавалися у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі І Розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів (п. 1.1 Кредитного договору) і фактично надавалися у доларах США, євро та українських гривнях;

повернення отриманих за умовами Генерального кредитного договору № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 року позичальником кредитних коштів за весь строк кредитування здійснюється в доларах США та Євро;

проценти за користування кредитними коштами сплачуються у валюті кредиту (якою є долари США та євро (п. 1.4.1.3 кредитного договору);

сторони неодноразово підтверджували те, що зобов'язання повинні виконуватися в доларах США та євро (№0041/06/22-КL-15 від 30.12.2010 р., Додатковий договір № 0041/06/22-КL-16 від 30.05.2011р.).

Скаржник звертає увагу на те, що до позовної заяви позивачем було додано копію генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, що була надана Публічному акціонерному товариству «БАНК ФОРУМ», проте не додану індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти як засобу отримання кредиту та засобу платежу.

Поряд з тим, скаржник стверджує, що положення Кредитного договору № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 року стосовно використання іноземної валюти як засобу отримання кредиту та засобу платежу є такими, що прямо суперечать ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 53 ЦК України, ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", у зв'язку з чим вказаний Кредитний договір підлягає визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Статтею 215 ЦК України визначено підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, згідно з приписами ч. 2 ст. 198 ГК України, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року, № 15-93. Відповідно до ст. 5 цього Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії.

Тобто, згідно з нормами Декрету для здійснення операцій з валютними цінностями, які не потребують індивідуального ліцензування, банк має отримати генеральну ліцензію.

Однак, прийнятим в подальшому Законом України "Про банки та банківську діяльність" на виконання окремих операцій замість генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій передбачено отримання письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, який видається на операції, які не потребують індивідуального ліцензування, тобто наявність банківської ліцензії і письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями не звільняє банки від обов'язку отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують індивідуального ліцензування.

Згідно зі ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. До переліку валютних операцій, які потребують отримання індивідуальної ліцензії, Декретом включено використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. У відповідності з п. 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються. Банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання зі сплати процентів інших зборів з такої суми.

Таким чином, враховуючи наведене вище, скаржник наголошує на тому, що для надання кредитів в іноземній валюті банкам необхідно отримати відповідну індивідуальну ліцензію, видану Національним банком України.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 р. було передбачено, що Банк надає кредит як у доларах США, євро, так і в національній валюті (графа 4 розділу 1 «визначення основних термінів» кредитного договору з подальшими змінами).

Скаржник вказує на те, що у ПАТ «Банк ФОРУМ», як й у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором, а тому використання доларів США, євро як засобу платежу за вказаним кредитним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Частинами 1 та 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що зміст Кредитного договору в частині встановлення валюти зобов'язання в доларах США, суперечить приписам Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю ", Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність ", апелянт вважає, що Кредитний договір має бути визнаний недійсним.

Разом з тим, скаржник вказує на те, що згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету здійснювати валютні операції мають право лише ті суб'єкти, які отримали індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.

Згідно із п. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сантос Капітал" не має індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто до позивача переходять права з отримання заборгованості у валюті кредитування, а саме право на стягнення заборгованості в доларах США та євро. Водночас, позивач також у своїй позовній заяві просив стягнути заборгованість в доларах США та євро.

Разом з тим, права вимоги ТОВ "Сантос Капітал" щодо повернення кредитних коштів та процентів за Генеральним кредитним договором може бути реалізовано лише за умови наявності у ТОВ "Сантос Капітал" індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

У зв'язку з відсутністю такої ліцензії, скаржник стверджує, що ТОВ "Сантос Капітал" не має права на отримання грошових коштів у іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню; недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підставі вказаного скаржник наголошує на тому, що внаслідок недійсності Кредитного договору є недійсними і договір поруки, що забезпечував його виконання. А тому, недійсним є договір поруки № 03/11 від 25.06.2011 року, що укладений між ПАТ "Банк ФОРУМ" та відповідачем як забезпечення виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (за договором позичальник) зобов'язань за кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 р.

Таким чином, враховуючи викладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин допустив порушення норм діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Позивач звертає увагу на те, що апелянт не оспорює факт укладення Кредитного договору, Договору порукита отримання коштів. Спору щодо сумизаборгованості чи розрахунку штрафних санкцій також немає. Також відсутнібудь-які заперечення апелянта щодо укладеного 21.12.2011 року міжПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Сантос Капітал" договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Стосовно вимоги апелянта щодо скасування рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012 року на підставі відсутності у ТОВ "Сантос Капітал" індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, то позивач стверджує, що така вимога є абсолютно необгрунтованою та такою, що базується на невірному тлумаченні законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 515 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Як зазначає позивач, не існує заборон, які були встановлені договором або законом, які унеможливлювали, в силу статті 512 Цивільного кодексу України, замінити кредитора у зобов'язанні, яке виникло з Кредитного договору № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 року.

Відповідно до укладеного 21.12.2011 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Сантос Капітал" договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами відбулася заміна особи у зобов'язанні щодо повернення кредитних коштів, а не сторін Кредитного договору № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 року.

З приводу пояснень апелянта щодо недійсності договору поруки на підставі недійсності Кредитного договору, то позивач вказує на те, що cуду не надано жодного судовогорішення, яким Кредитний договір та Договір поруки було б визнано недійсними, ці договори є дійсним, а тому - обов'язковим для виконання сторонами.

Недійсність зазначених договорів є лише припущенням апелянта, а не встановленим в судовому порядку фактом, тому таке припущення до моменту винесення відповідного судового рішення не повинне прийматися судом до уваги.

Враховуючи вказане вище, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є цілком законним, відповідає встановленим обставинам справи, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

10 вересня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 02.07.2012 р. у справі № 5004/497/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Разом з тим, представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судове засідання не з'явилися.

Окрім того, матеріалами справи, а саме протоколами судових засідань від 07.06.2012 р. та від 02.07.2012 р. у справі № 5004/497/12 (Т.2, а.с. 9, 37) підтверджується той факт, що в жодне із судових засідань суду першої інстанції представники третіх осіб не з'явилися. В той же час, клопотання третіх осіб про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю останніми забезпечити явку в судове засідання своїх повноважних представників судом першої інстанції були відхилені з тих мотивів, що учасники судового процесу зловживають своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду даної справи.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам та третім особам у даній справі (Т.2, а.с. 79-84), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2006 року між АКБ "Форум" (правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум") та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено генеральний кредитний договір №0041/06/22-KL з додатковими договорами №0041/06/22-KL-1 від 29.11.2006р., №0041/06/22-KL-2 від 05.01.2007р., №0041/06/22-KL-3 від 29.11.2007р., №0041/06/22-KL-4 від 29.10.2008р., №0041/06/22-KL-5 від 28.11.2008р., №0041/06/22-KL-6 від 25.03.2009р., №0041/06/22-KL-7 від 21.08.2009р., №0041/06/22-KL-8 від 27.11.2009р., №0041/06/22-KL-9 від 28.01.2010р., №0041/06/22-KL-10 від 18.05.2010 р., №0041/06/22-KL-11 від 31.05.2010р., №0041/06/22-KL-12 від 31.05.2010р., №0041/06/22-KL-13 від 01.10.2010р., №0041/06/22-KL-14 від 14.12.2010р., № 0041/06/22-KL-15 від 30.12.2010р., №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011р. (Т.1 а.с. 35-69).

Відповідно до п. 1.1. генерального кредитного договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі мультивалютної відновлюваної кредитної лінії в межах 12 000 000 доларів США з терміном повернення до 30.01.2014р. та сплатою 19% річних за користування кредитними коштами в гривні, 12% річних за користування кредитними коштами в доларах США, 12% річних за користування кредитними коштами в Євро.

Згідно п. 4.1. генерального кредитного договору за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник зобов'язувався сплатити банку неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповернутих кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме меморіальними ордерами №6415 від 29.11.2006 р., №6844 від 30.11.2006 р., №669 від 04.12.2006р., №3959 від 19.12.2006р., №5900 від 26.12.2006 р. підтверджується факт виконання вказаного договору банком щодо перерахунку позичальнику кредитних коштів (Т. 1 а.с. 70-75).

В той же час, позичальником Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ свої зобов'язання у строки, порядку та на умовах, визначених кредитним договором, в повному обсязі не виконано.

Додатковим договором №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011 р. до кредитного договору № 0041/06/22-KL банк та позичальник внесли зміни до пункту 1.1 кредитного договору, встановивши максимальний ліміт кредитування у розмірі 12 500 000,00 доларів США. Також умовами даного додаткового договору договірні сторони підтвердили, що на дату його підписання заборгованість позичальника перед банком становить 1 736 146, 90 доларів США та 7 507 000 Євро (Т.1 а.с. 62-67).

Разом з тим, додатковими договорами до кредитного договору №0041/06/22-KL було змінено початкову дату повернення позичальником кредитних коштів з 27.11.2009 р. на 30 січня 2014 року.

Сторони дійшли згоди, що повернення кредитних коштів здійснюється Позичальником в межах строку, зазначеного в пункті 1.5.3. Договору.

Позичальник зобов'язаний повертати отримані кошти в розмірі 1 736 146,90 доларів США наступним чином:

з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року Позичальник здійснює повернення кредитних коштів у валюті отриманих кредитних коштів в сумі не менше 69 450 доларів США щомісячно. Загальна сума кредитних коштів, що підлягають до сплати Позичальником протягом 2012 року, становить 833 400 доларів США;

з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року Позичальник здійснює повернення кредитних коштів у валюті отриманих кредитних коштів в сумі не менше 69 450 доларів США щомісячно. Загальна сума кредитних коштів, що підлягають до сплати Позичальником протягом 2013 року становить 833 400 доларів США;

до 30 січня 2014 року Позичальник здійснює повернення кредитних коштів у валюті отриманих кредитних коштів в сумі не менше 69 346,90 доларів США.

Позичальник зобов'язаний повертати отримані кошти в розмірі 7 507 000,00 Євро наступним чином:

з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року Позичальник здійснює повернення кредитних коштів у валюті отриманих кредитних коштів в сумі не менше 200 280 Євро щомісячно. Загальна сума кредитних коштів, що підлягають до сплати Позичальником протягом 2012 року становить 2 403 360 Євро;

з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року Позичальник здійснює повернення кредитних коштів у валюті отриманих кредитних коштів в сумі не менше 400 000 Євро щомісячно. Загальна сума кредитних коштів, що підлягають до сплати Позичальником протягом 2013 року становить 4 800 000 Євро;

до 30 січня 2014 року Позичальник здійснює повернення кредитних коштів у валюті отриманих кредитних коштів в сумі не менше 303 640 Євро.

Позичальником, в порушення умов Договору, не сплачено кредитні кошти відповідно до порядку, зазначеного в графі 12 розділу 1 Кредитного Договору, проценти за користування кредитними коштами не сплачені.

Підпунктом 1.8.1. Кредитного договору, до якого було внесено зміни додатковим договором № 0041/06/22-КL-16 від 30.05.2011 р. до даного Кредитного договору, встановлено, що Банк вправі вимагати від Позичальника повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати штрафних санкцій, що передбачені даним Договором у будь-якому з наступних випадків:

- невиконання чи неналежного виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не обмежуючись, прострочення повернення Позичальником кредитних коштів, як передбачено підпунктом 3.3.2 цього Договору);

- невиконання чи неналежного виконання будь-яким із поручителів, заставодавців чи іпотекодавців зобов'язань за будь-яким із договорів, що укладені в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором;

- відмови (заперечення, оскарження тощо) Позичальником від будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором;

- відмови (заперечення, оскарження тощо) будь-яким із поручителів, заставодавців чи іпотекодавців від будь-яких своїх зобов'язань за будь-яким із договорів, що укладені в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором;

- звернення Позичальника, будь-якого із поручителів, заставодавців чи іпотекодавців, чи третьої особи до суду з вимогою про визнання недійсним чи припинення з інших підстав без згоди на це Банку цього Договору, будь-яких додаткових договорів/угод до нього чи будь-якого із договорів, що укладено в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим Договором;

- порушення провадження у справі про визнання Позичальника банкрутом (незалежно від підстав такого порушення);

- вчинення Позичальником (його посадовими особами, органами управління, акціонерами/учасниками тощо) та або будь-якими третіми особами дій, направлених на припинення (ліквідацію незалежно від способу) Позичальника - юридичної особи;

- призупинення або припинення Позичальником ведення (або погрози призупинити або припинити ведення) своєї діяльності;

- суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника (зменшення надходжень Позичальника більше ніж на 40% в порівнянні з відповідним звітним періодом минулого року);

- обтяження (за ініціативою Позичальника чи з будь-яких інших підстав, в т.ч. в силу закону), відчуження в тому числі, але не обмежуючись шляхом розподілу між акціонерами/учасниками, продажу, обміну, внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб), передачі в оренду чи безоплатне користування третім особам Позичальником власного майна в розмірі, що перевищує 3 000 000, 00 доларів США;

- отримання Позичальником нових кредитів/позик та/або надання нових порук/гарантій по зобов'язаннях третіх осіб в розмірі, що перевищує 3 000 000, 00 гривень окрім кредитів/позик та порук/гарантій, наявних станом на дату укладення даного Додаткового договору.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" згідно договору поруки № 03/11 від 25.06.2011 р. (Т. 1 а.с. 88-89) виступило поручителем перед ПАТ "Банк Форум" за виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006 р., а також за усіма додатковими договорами до нього.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 4.1 договору поруки від 25.06.2011 р. відповідач -ТзОВ "Золотий Екватор" поручається перед ПАТ "Банк Форум" за виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ, зобов'язань по кредитному договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. (а також усіх додаткових угод та додаткових договорів до цього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому), який було укладено між ПАТ "БАНК ФОРУМ" та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ, у повному обсязі зобов'язань, за умовами якого ТзОВ "Золотий Екватор" зобов'язаний повернути позивачу кредитні кошти (залишок заборгованості) в розмірі 7 507 000.00 Євро та 1 736 146,90 доларів США з кінцевим терміном повернення 30 січня 2014 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами в розмірі, передбаченому кредитним договором (з усіма додатковими угодами до нього) з розрахунку 10% річних за користування кредитними коштами в доларах США та Євро, в разі несвоєчасної повної чи часткової сплати процентів відсоткова ставка підвищується на 2% на період порушення і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбаченим кредитним договором. Вказані зобов'язання відповідач перед ПАТ "Банк Форум" є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують. Відповідач зобов'язується в разі невиконання та/або порушення Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ своїх зобов'язань перед ПАТ "Банк Форум" та погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі передбачені кредитним договором. Порука припиняється з припиненням зобов'язань за кредитним договором, якщо позивач протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, 26 грудня 2011 року Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2 (Т. 1 а.с. 110-131), відповідно до умов якого до ТзОВ "Сантос Капітал" перейшли всі права і обов'язки кредитора за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006 р. та додатковими угодами до нього.

Переглядаючи спірні правовідносини на предмет відповідності вимогам діючого законодавства в частині проведення валютних операцій та, вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення чинного законодавства, обставини справи та докази.

Відповідно до Кредитного договору № 0041/06/22-КL-16 від 29.11.2006р. згідно меморіальних ордерів № 6844 від 30.11.2006 р., № 669 від 04.12.2006 р., № 3959 від 19.12.2006 р., № 5900 від 26.12.2006 р. кредит надавався в іноземній валюті.

Згідно із п.п. 1.4, 15.4., 2.3 Кредитного договору повернення кредитних коштів має здійснюватись у валюті кредитування (тобто, в іноземній валюті).

У відповідності із п. 1.4.1.3. Кредитного договору передбачено, що сплата процентів Позичальником здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником у валюті кредитування самостійно шляхом перерахування на Рахунок для обліку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Підпунктом 1.5.3. Кредитного договору (зміни внесені Додатковим договором №0041/06/22-КL-16 від 30.05.2011р. до кредитного договору № 0041/06/22-КL) встановлено строки та порядок повернення кредитних коштів, а саме кредитні кошти в розмірі 1 736 146,90 доларів США повертаються в доларах США; кредитні кошти в розмірі 7 507 000,00 Євро повертаються в євро.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, зі змінами та доповненнями, валютними операціями є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Пунктом п. 3 ч. 1 ст. 1 Декрету визначено, що до валютних цінностей відноситься, зокрема, іноземна валюта (тобто, іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України).

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету здійснювати валютні операції мають право лише ті суб'єкти, які отримали індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.

Згідно із п. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, ТОВ "Сантос Капітал" не має індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, право вимоги ТОВ «Сантос Капітал» щодо повернення кредитних коштів та процентів за Генеральним кредитним договором може бути реалізовано лише за умови наявності у ТОВ "Сантос Капітал" індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

У зв'язку з відсутністю такої ліцензії ТОВ «Сантос Капітал»не має права на отримання грошових коштів в іноземній валюті.

Приймаючи до уваги вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спірних правовідносин не врахував відповідні вимоги закону щодо регулювання проведення валютних операцій, у зв'язку з чим дійшов до хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Волинської області від 02.07.2012 р. у справі № 5004/497/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" щодо стягнення 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000 Євро основної заборгованості за кредитом, 71 374,95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами.

Керуючись ст. ст. 25, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 02.07.2012 р. у справі № 5004/497/12 скасувати.

Прийняти нове рішення. Відмовити у задоволенні позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" (01001 м.Київ провулок Музейний,10, код 37700941 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" ( 43000 м.Луцьк вул.Кременецька, 38, код 37425075) - 32190,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.