Рішення № 25986314, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9850-2012 10.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4136,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Костенко А.О., довіреність № 1-1-4/37-Ю від 16.03.2012 р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (позивач) в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4136,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Центральної філії ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на підставі полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0050695 від 10.08.2007 р. (надалі -поліс № 19G-0050695) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження у ДТП автомобіля "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 3743 КС, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "ЗАЗ 110247", реєстраційний номер АА 0665 АМ, Кислощук Олександра Романовича, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/5625702), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/9850-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012 р. о 14:00 год.

10.08.2012 р. від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого на підставі ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, зокрема, позивач сплатив страхове відшкодування 02.09.2008 р., а тому строк позовної давності сплив 02.09.2011 р., тоді як позовну заяву до Господарського суду міста Києва позивач подав лише в липні 2012 р.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., представник позивача подав клопотання, відповідно до якого просив залучити до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2012 р., в тому числі письмові пояснення по суті спору. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.09.2012 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 10.09.2012 р. від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.09.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 p., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.09.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", яке перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (позивач, страховик), в особі Центральної філії, та Юцевич Наталією Володимирівною (страхувальник) було укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0050695 від 10.08.2007 р. (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 3743 КС. Строк дії договору страхування визначений з 10.08.2007 р. по 09.08.2008 р.

19.06.2008 р. в м. Києві на вул. Богатирській, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 3743 КС, який належить Юцевич Наталії Володимирівні, яким керував Юцевич Дмитро Юрійович, та автомобіля "ЗАЗ 110247", реєстраційний номер АА 0665 АМ, який належить Гладун А.Ф., яким керував Кислощук Олександр Романовича. Наведене підтверджується довідкою № 8132164 про дорожньо- транспортну пригоду Відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталася в результаті порушення Кислощук Олександром Романовичем п. 16,11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 22.07.2008 р. у справі № 3-24567 2008 року, відповідно до якої Кислощук Олександра Романовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 3743 КС, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку № 324 автотоварознавчого дослідження, що складений 11.08.2008 р. судовим експертом Суменок Олександром Миколайовичем (кваліфікація судового експерта за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу", свідоцтво МЮ України № 1097 від 28.02.2007 р.) становить 5106,65 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 28680 від 20.08.2008 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4646,00 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 9192 від 02.09.2008 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 19.06.2008 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2012 р. не представлено договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5625702 (надалі -поліс № ВВ/5625702), в той же час факт укладення зазначеного полісу не заперечується відповідачем, а матеріали справи містять його копію.

Відповідно до полісу № ВВ/5625702 вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова компанія" (відповідачем), про що і укладено наведений поліс, страхувальником за яким є Кислощук Олександр Романович, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 25000,00 грн., франшиза -в сумі 510,00 грн., строк дії наведеного полісу з 22.01.2008 р. по 21.01.2009 р.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВВ/5625702, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений висновком № 324 автотоварознавчого дослідження від 11.08.2008 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким висновком.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 4136,00 грн. (4646,00 грн. (сума матеріального збитку підтверджена висновком № 324 автотоварознавчого дослідження від 11.08.2008 р.) -510,00 грн. (франшиза)).

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1 ст. 37) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 19.06.2008 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 28680/24АК на виплату страхового відшкодування на суму 4136,00 грн. по полісу № ВВ/5625702 (вих. № 28680/24АК від 28.05.2012 р.) (надалі -регресна вимога).

У відповідь на регресну вимогу позивача, відповідач листом № 03/4411 від 01.06.2012 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, у зв'язку зі спливом строку позовної давності за даним страховим випадком.

В ході розгляду справи № 5011-39/9850-2012 відповідач вказав на пропуск позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України тривалість загальної позовної давності, т.т. такої, що поширюється на всі цивільні правовідносини та на всіх учасників цивільних відносин, за винятками встановленими законом, встановлюється у три роки.

Згідно ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Право вимоги до відповідача по відшкодуванню збитків завданих у ДТП 19.06.2008 р. набуто позивачем від потерпілої особи в силу положень Закону (ст. 993 ЦК України) саме при виплаті страхового відшкодування за полісом добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0050695 від 10.08.2007 р. (надалі -договір страхування), а відтак саме при набутті такого права позивачем мають обчислюватись строки позовної давності у спірних правовідносинах (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012р. №3-20гс12).

Згідно із ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи, що зобов'язання, яке виникло з делікту при наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5625702 та укладеного договору страхування, має бути виконано двома боржниками (страховиком та винуватцем) у визначених законодавством частинах, то пред'явлення особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, позову до однієї із таких осіб в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України свідчить про переривання перебігу позовної давності за вимогами до іншої особи.

Виплата страхового відшкодування на користь потерпілого була здійснена позивачем 02.09.2008 р. (підтверджено платіжним дорученням № 9192), а в межах строку позовної давності позивачем були заявлені вимоги до винної особи -Кислощук Олександра Романовича, зокрема, 19.05.2011 року Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернулось до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Кислощук O.P. про відшкодування шкоди в порядку регресу. 26.10.2011 року Броварським міськрайонним судом по справі № 2-2405/2011 року було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволені повністю.При перегляді наведеного заочного рішення було з'ясувано, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія", поліс № ВВ/5625702 (копії документів на підтвердження зазначених обставин наявні в матеріалах справи).

Отже наведене свідчить про переривання строку позовної давності по набутому праву вимоги від потерпілого у ДТП 19.06.2008 р., а тому строк позовної давності не є пропущеним на дату звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва 23.07.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів здійснення виплати на користь позивача згідно регресної вимоги, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4136,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 25965081) 4136,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять шість гривень 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2012 р.

Суддя Гумега О. В.