Рішення № 25986211, 12.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/10630-2012 12.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт»Про стягнення 130 397,78 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Марковська В.В. -дов. № 93/2012/02/13-19 від 13.02.12 р.

від відповідача: Рогач В.К. -дов. № б/н від 01.03.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт»про стягнення 123 917,72 грн. основного боргу, 75,70 грн. інфляційної складової боргу, 3 423,58 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 320745 від 29.11.2010 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 08.08.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/10630-2012 та призначено її розгляд на 27.08.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 27.08.12 р. представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, надав оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду, яке судом було задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 27.08.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 09.08.12 р., яке підтверджує отримання відповідачем 13.08.12 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Через відділ діловодства суду 21.08.12 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Однак відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим клопотання про відкладення розгляду даної справи визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Проте, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, господарський суд ухвалою від 27.08.12 р. відклав розгляд даної справи на 05.09.12 р. та повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 08.08.2012 р. № 5011-37/10630-2012.

05.09.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить розстрочити сплату заборгованості в сумі 115 294,90 грн. протягом 6 місяців рівними частинами по 19 215,81 грн. щомісячно; аналогічна заява про розстрочку виконання рішення у даній справі, а також від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвал, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.09.12 р. представник відповідача підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.12 р. заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо розстрочки та надав суду документи, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти позову заперечив.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку рішення у справі № 5011-37/10630-2012 на шість місяців, господарський суд відхилив її з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996, № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів скрутного фінансового становища підприємства (балансу, фінансового звіту, банківських виписок з рахунків підприємства, тощо), доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, то господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість заяви про розстрочку виконання рішення у справі № 5011-37/10630-2012 на шість місяців, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні зазначеної заяви.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 05.09.12 р. до 12.09.12 р. о 10:10 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 12.09.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.12 р. надав суду документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; надав суду усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт» (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 320745 від 29.11.10 р., відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 320745 від 29.11.10 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 320745 від 29.11.10 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 320745 від 29.11.10 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 320745 від 29.11.10 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 320745 від 29.11.10 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-1 -не пізніше 28 числа.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 320745 від 29.11.10 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) -від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 320745 від 29.11.10 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 320745 від 29.11.10 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 320745 від 29.11.10 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з грудня 2010 р. до червня 2012 р., відомості обліку споживання теплової енергії та довідку про надходження коштів від ТОВ «Будсервісценр-Комфорт»за договором № 320745 від 29.11.10 р. за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.10 р. до 01.07.2012 р. становила 274 885,44 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 320745 від 29.11.10 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 150 967,22 грн., у зв'язку з чим станом на 01.07.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 123 917,72 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт»про стягнення 123 917,72 грн. основного боргу, 75,70 грн. інфляційної складової боргу, 3 423,58 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 320745 від 29.11.2010 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 320745 від 29.11.2010 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість станом на 01.08.12 р. в сумі 123 917,72 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 320745 від 29.11.2010 р. за період з 01.12.10 р. до 01.07.12 р. Також повідомив, що частина заборгованості була сплачена, у підтвердження чого відповідач надав суду платіжні доручення № 501 від 28.08.12 р. на суму 171,55 грн. та № 508 від 31.08.12 р. на суму 5 500,00 грн. Решту заборгованості у розмірі 115 294,90 грн. відповідач просив розстрочити на 6 місяців рівними частинами.

Крім того, відповідач заперечив проти нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що вони не передбачені Господарським кодексом України та відсутні в договорі; між сторонами у даній справі існують господарські відносини, а не цивільно-правові.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, визнає їх необґрунтованими, оскільки позивачем вірно застосовані норми чинного законодавства України при нарахуванні інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Також судом не приймається до уваги сплата за теплову енергію за договором № 320745 від 29.11.2010 р. у відповідності до платіжних доручень № 501 від 28.08.12 р. на суму 171,55 грн. та № 499 від 28.08.12 р. на суму 7 073,30 грн., оскільки в даних платіжних дорученнях зазначено в графі «Призначення платежу»- оплата за липень 2012 р. та серпень 2012 р. При цьому, позивач заявив у позові період заборгованості з 01.12.10 р. до 01.07.12 р., тобто без врахування липня 2012 р. та серпня 2012 р.

У судовому засіданні 12.09.12 р. представник відповідача надав суду у підтвердження оплати заборгованості за спірний період за договором № 320745 від 29.11.2010 р. платіжне доручення № 508 від 31.08.12 р. на суму 5 500,00 грн.

Оскільки частина основного боргу в розмірі 5 500,00 грн. була погашена після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 5 500,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до ТОВ «Будсервісценр-Комфорт»в частині стягнення 118 417,72 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач належними доказами цього не спростував заборгованість, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт»118 417,72 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320745 від 29.11.2010 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 3 056,48 грн. інфляційної складової боргу та 3 423,58 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 320745 від 29.11.2010 р. за період з січня 2011 р. до червня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з січня 2011 р. до червня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р., серпні 2011 р., травні 2012 р. та червні 2012 р. на рівні 98,7 %, 99,6 %, 99,7 % та 99,7 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт»за період з січня 2011 р. до червня 2012 р. підлягають 999,16 грн. інфляційних нарахувань.

Також, дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних судом було виявлено допущені арифметичні помилки та не враховано кількість днів у високосному 2012 році (366 днів), у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок даної вимоги за період з січня 2011 р. до червня 2012 р.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 320745 від 29.11.2010 р. станом на 01.07.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду підлягають стягненню 3 419,33 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2011 р. до червня 2012 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт»(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 11, код ЄДРПОУ 35624398) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 118 417 (сто вісімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 72 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 16 коп. інфляційних нарахувань, 3 419 (три тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 33 коп. трьох відсотків річних та 2 566 (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 73 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 5 500,00 грн. основного боргу припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.12 р. у справі № 5011-37/10630-2012 на шість місяців відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.