Ухвала суду № 25984249, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-46225/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Кошіль В. В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 рокуу справі№ 2-а-1538/09/0570за позовомДержавної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької областідоМангушського комунального підприємства «Комунальник» ОСОБА_4простягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених законом підстав

В С Т А Н О В И В :

В січні 2009 року Державна податкова інспекція у Першотравневому районі звернулася до адміністративного суду з позовом до Мангушського комунального підприємства «Комунальник»та гр. ОСОБА_4 з позовом про стягнення з відповідачів 3162 грн. на користь Державного бюджету. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що відповідачі уклали договір оренди транспортного засобу, який всупереч ст. 799 Цивільного кодексу України не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 220 цього ж кодексу. Відсутність нотаріального посвідчення договору призвела до ухилення сторонами від сплати державного мита, що свідчить про навмисне порушення сторонами публічно-правових відносин, виникаючих при наповненні Державного бюджету України. На підставі ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України все отримане за договором підлягає стягненню в доход держави.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 року, в позові відмовлено з підстав недоведеності умислу на ухилення від сплати податків, як це випливає з приписів ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, та пропуск строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 цього ж Кодексу.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами ч. 1 ст. 220, ст.. 799 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст.ст. 47-51, ч. 2 ст. 99, ст..100, ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12.01.2004 року між відповідачами укладений договір № 1оренди транспортного засобу -автомобіля ВОЛГА ГАЗ 3110, який належить на праві власності відповідачу-2, строк дії договору не зазначений, орендна плата становить 200 грн. на місяць. На підставі цього договору відповідач-2 отримав дохід в сумі 3162 грн. за період з березня 2007 року по березень 2008 року (з урахування 15% податку з доходів фізичних осіб). Отримання доходу підтверджено видатковими касовими квитанціями.

Зазначені обставини стали відомі позивачу під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 06.08.2008 року № 350/23-32796420.

Суди дійшли висновку про недоведеність тверджень позивачем, що спірний договір укладався з метою, що суперечить інтересам держави; ані зі змісту договору, ані з його виконання не вбачалося наміру сторін ухилитися від оподаткування, порушень податкового законодавства при виконанні цього договору актом перевір не встановлено.

Враховуючи викладене, суди вірно відмовили в позові у зв'язку з недоведеністю та з посиланням на ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Також суди зазначили про пропуск позивачем строку застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді наслідків недійсності договору, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, що стало підставою для відмови в позові відповідно до ст. 250 цього ж Кодексу.

Доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, відхиляються, виходячи з наступного.

Дійсно, в силу положень статті 799 та частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України договір оренди транспортного засобу, в якому стороною є фізична особа, є нікчемним, якщо він не посвідчений нотаріально.

Разом з тим, адміністративний позов заявлений позивачем на підставі ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України про стягнення в доход держави отриманого за договором, що суперечить інтересам держави, оскільки ним порушені умови оподаткування.

Виходячи із заявлених вимог, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність наміру ухилитися від оподаткування та відмовили в позові.

Твердження позивача про неповідомлення про дату та час судового засідання апеляційної інстанції саме по собі не є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень; всупереч ст.71, ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній на момент розгляду касаційної скарги редакції) заявником не надано доказів, що його неявка до апеляційної інстанції унеможливила встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 року у справі № 2-а-1538/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

В. В. Кошіль