Постанова № 25983565, 13.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-2761/12

Категорія статобліку - 8.2.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Одая» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2012 року Приватне підприємство «Одая» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати: податкове повідомлення -рішення відповідача від 08.08.2012 року №0000332300, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 205 488 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 грн. та податкове повідомлення -рішення відповідача від 08.08.2012 року №0000342300, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 176 568 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46 163,5 грн. (далі -оскаржувані податкові повідомлення -рішення).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 липня 2012 року посадовою особою Голованівського відділення Гайворонської МДПІ складений акт №17/22-00/30798027 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Одая»з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Дніпрокомплект»за період з 01.03.2011 року по 31.10.2011 року (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Позивач зазначає, що посадові особи відповідача в акті перевірки зазначили єдину загальну підставу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень. Такою підставою стали висновки відповідача про те, що правочини, які були укладені між контрагентом позивача ПП «Дніпрокомплект»з ПП «Український центр екології»та ПП «Сфера -С»є нікчемними, оскільки відсутній факт поставки товару.

Оскільки позивач фактично здійснював господарські операції з ПП «Дніпрокомплект»і не мав жодних господарських відносин з ПП «Український центр екології», ПП «Сфера -С», позивач не погоджується з висновками відповідача, наведеними його посадовими особами в акті перевірки, а також із оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями та вважає, що вони підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Романяк М.Я. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 31.08.2012 р. та 13.09.2012 р. не з'явився. Про дати, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином.

В адресованій суду заяві від 10.09.2012 р. (а.с. 117) відповідач просив суд розглядати справу за відсутності свого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За таких умов суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов (а.с. 118 - 124) зазначив, що вважає законними винесені ним оскаржувані податкові повідомлення -рішення. Так, в результаті аналізу податкової звітності з податку на додану вартість по ПП «Одая», за період з 01.03.2011 р. по 31.10.2011 р. встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит на загальну суму 399372 грн. Враховуючи нікчемні операції по ланцюгу постачання від ПП «Дніпрокомплект», а саме товар по вказаних правочинах не був отриманий та переданий ПП «Український центр екології», ПП «Сфера -С», відповідач дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат, внаслідок чого збільшив позивачеві грошові зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток приватних підприємств, на підставі оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Одая»зареєстроване Голованіською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 28.-04.2000 року №1 426 120 0000 000006 (а.с. 9). З довідки АБ №477179 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що позивач є юридичною особою (а.с. 10). Наказом від 01.10.2009 року №6-К прийнято на роботу Самандасюка Ігоря Миколайовича на посаду директора ПП «Одая»(а.с. 18). 20.12.2011 року засновниками ПП «Одая»затверджено статут ПП «Одая»(а.с. 11 -17).

З 16.07.2012 року по 20.07.2012 року головним державним податковим ревізором -інспектором відділу податкового контролю Гайворонської МДПІ, інспектором податкової служби I рангу Івановою О.Я. проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Дніпрокомплект»за період з 01.03.2011 року по 31.10.2011 р. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки від 27.07.2012 року №17/22-00/30798027 (а.с. 19 - 33).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: - ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, оскільки угоди, укладені ПП «Дніпрокомплект»по ланцюгу з контрагентами постачальниками та покупцями, а саме з ПП «Український центр екології»та ПП «Сфера -С», не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та суспільства;

- ст. 134, п. 138.1, ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 205488,00 грн., у тому числі за: I квартал 2011 року на 30442,00 грн.; II квартал 2011 року на 122159,00 грн.; III квартал 2011 року на 52837,00 грн.;

- п.п. 14.1.202, п.14.1.203, ст.14, п.п.198.2, ст. 198, п.п. 198.3, ст. 198, п.п. 200.1 ст. 200, п.п. 200.2 ст. 200, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму -176568 грн. в тому числі за: березень 2011 року на 24354,00 грн., травень 2011 року на 15195,00 грн., червень 2011 року на 44698,00 грн., серпень 2011 року на 46332,00 грн., вересень 2011 року на 45989 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті: податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 08.08.2012 року №0000332300, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 205490 грн., із них за основним платежем 205488 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 грн., (а.с. 34); податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 08.08.2012 року №0000342300, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 222731,5 грн., із них: за основним платежем 176568 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкції у розмірі 46163,5 грн. (а.с. 35).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Як встановлено з матеріалів справи, безпосереднім контрагентом позивача було ПП «Дніпрокомплект».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», представником позивача до суду надано: договір від 25.03.2011 року №250301 укладений між ПП «Дніпрокомплект»(Продавець) та ПП «Одая»(Покупець) щодо купівлі - продажу світлих нафтопродуктів (а.с. 36).

На підтвердження фактичного виконання договору від 25.03.2011 року №250301 позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: податкові накладні від 28.03.2011 року №48 на загальну суму разом з ПДВ 146 124,00 грн., від 07.05.2011 р. №8 на загальну суму разом з ПДВ 171000,00 грн., від 10.05.2011 року №22 на загальну суму разом з ПДВ 91170,00 грн., від 01.06.2011 р. №3 на загальну суму разом з ПДВ 112819,50 грн., від 06.06.2011 року №18 на загальну суму разом з ПДВ 165 176,30 грн., від 16.06.2011 року №60 на загальну суму разом з ПДВ 97 185,00 грн., від 01.07.2011 року №1 на загальну суму разом з ПДВ 140 790,00 грн., від 25.07.2011 року №96 на загальну суму разом з ПДВ 135 142,50 грн. (а.с. 37, 41, 45, 48, 52, 56, 60, 64); рахунки від 28.03.2011 року №280305 на загальну суму разом із ПДВ 146124,00 грн., від 06.05.2011 року №060502 на загальну суму разом із ПДВ 171000,00 грн., від 10.05.2011 року №100504 на загальну суму разом з ПДВ 91170,00 грн., від 01.06.2011 року №010603 на загальну суму разом з ПДВ 112819,50 грн., від 06.06.2011 року №060601 на загальну суму разом з ПДВ 165176,30 грн., від 16.06.2011 року №160604 на загальну суму разом з ПДВ 97185,00 грн., від 30.06.2011 року №300604 на загальну суму разом з ПДВ 140790,00 грн., від 25.07.2011 року №250702 на загальну суму разом з ПДВ 135142,50 грн. (а.с. 38, 42, 46, 49, 53, 57, 61, 65); накладні від 28.03.2011 року №280305 на загальну суму разом із ПДВ 146124,00 грн., від 07.05.2011 року №070504 на загальну суму разом із ПДВ 171000,00 грн., від 10.05.2011 року №100504 на загальну суму разом з ПДВ 91170,00 грн., від 01.06.2011 року №010603 на загальну суму разом з ПДВ 112819,50 грн., від 06.06.2011 року №060601 на загальну суму разом з ПДВ 165176,30 грн., від 16.06.2011 року №160604 на загальну суму разом з ПДВ 97185,00 грн., від 01.07.2011 року №010701 на загальну суму разом з ПДВ 140790,00 грн., від 25.07.2011 року №250702 на загальну суму разом з ПДВ 135142,50 грн. (а.с. 38, 42, 46, 49, 53, 57, 61, 65); товарно - транспортні накладні від 28.03.2011 року №280305 на загальну суму з ПДВ 146124,00 грн., від 07.05.2011 року на загальну суму разом із ПДВ 171000,00 грн., від 10.05.2011 року №0857998 на загальну суму разом з ПДВ 91170,00 грн., від 01.06.2011 року на загальну суму разом з ПДВ 112819,50 грн., від 06.06.2011 р. на загальну суму разом з ПДВ 165176,30 грн., від 16.06.2012 р. на загальну суму разом з ПДВ 97185,00 грн., від 01.07.2011 р. на загальну суму разом з ПДВ 140790,00 грн., від 25.07.2011 р. на загальну суму разом з ПДВ 135142,50 грн. (а.с. 39, 43, 47, 50, 54, 58, 62, 66, ); платіжні доручення від 29.03.2011 року №109 на суму 146124,00 грн., від 06.05.2011 р. №154 на суму 171 000,00 грн.; від 11.05.2011 р. №163 на суму 91 170,00 грн., від 01.06.2011 р. на суму 112 819,50 грн., від 06.06.2011 року №185 на суму 165 176,30 грн., від 16.06.2011 року3 №194 на суму 97 185,00 грн., від 01.07.2011 року №203 на суму 140 790,00 грн., від 25.07.2011 року на суму 135 142,50 грн. (а.с. 40, 44, 51, 55, 59,63, 67).

На підтвердження фактичного перевезення придбаних позивачем нафтопродуктів, до суду були надані: договір від 04.01.2011 року про надання транспортних послуг, укладений між ПП ОСОБА_4 (Виконавиць) та ПП «Дніпрокомплект»(Замовник) (а.с. 95); договір про надання транспортних послуг з перевезень від 05.01.2011 року, укладений між ПП «Дніпрокомплект»(Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Перевізник) (а.с. 96 - 97); договір від 02.02.2011 року №020211 про надання послуг транспортування нафтопродуктів автомобільним транспортом, укладений між ТОВ «Плаза -Транс»(Перевізник) та ПП «Дніпрокомплект»(Замовник) (а.с. 98 - 106).

На підтвердження фактичного використання з метою продажу придбаних позивачем нафтопродуктів на автозаправних станціях позивача до суду надано ряд договорів, та свідоцтв про право власності на автозаправочні станції, які підтверджують належність їх позивачеві (а.с. 88-111).

Також позивачем надано до матеріалів справи паспорти якості на бензин, придбаний позивачем у ПП «Дніпрокомплект»(а.с. 112 - 116).

Згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на 13.09.2012 р., статус відомостей про юридичну особу ПП «Дніпрокомплект»: «Підтверджено», а стан юридичної особи: «Зареєстровано»(а.с. 130 - 133).

З наданих до справи доказів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання договорів на поставку нафтопродуктів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект». Дані підприємства були належним чином зареєстровані, як суб'єкти господарської діяльності.

Наведені доводи свідчать про реальне вчинення господарських операцій щодо придбання позивачем нафтопродуктів у ПП «Дніпрокомплект».

Згідно з ч. ч. 2, 4, 6 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд зазначає, що обов'язковою для виконання ухвалою суду від 17.08.2012 року (а.с. 1) у відповідача було витребувано ряд документів, які відповідача було зобов'язано надати до суду. Але витребувані судом у відповідача документи до суду так і не були подані.

Суд вважає, що відповідачем в установленому порядку не доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект», внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

З огляду на встановлення судом реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект», на думку суду, відповідач неправомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

За таких умов суд вважає, що відповідачем у ході судового розгляду справи не були підтверджені належними та допустимими доказами висновки, наведені в акті перевірки та доводи, наведені в письмових запереченнях на позов, внаслідок чого відповідачем не було доведено законність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, прийнятих ним за наслідками проведеної перевірки позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного суд вважає, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень -рішень від 08.08.2012 р.: №0000332300, №0000342300, відповідач діяв на не підставах, що передбачені законами України, необґрунтовано а тому зазначені податкові повідомлення -рішення слід скасувати.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 2, ст. ст. 70, 71, 94, 122, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08.08.2012 року №0000332300.

3. Скасувати податкове повідомлення -рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08.08.2012 року №0000342300.

4. Присудити на користь Приватного підприємства «Одая» всі здійснені ним судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору в сумі 2146 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.09.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом

Суддя О.Ю. Флоренко