Ухвала суду № 25980413, 05.09.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/2271/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Драний В.В.

Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

Іменем України

05.09.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Сукач Т.О.

суддів Бубличенко В.П.

Мурашка С.І.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 травня 2012 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30травня 2012 року залишено без задоволення позов ОСОБА_3 до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду як такого, що не відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_6, який підтримував доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження доводів про те, що укладені між відповідачами договори купівлі-продажу нежитлового приміщення є недійсними, оскільки не відповідають вимогам закону та порушують її права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки суд дійшов його з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що територіальна громада міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради є власником вбудованого нежитлового підвального приміщення загальною площею 178 кв.м, що по АДРЕСА_1 відповідно до реєстраційного посвідчення від 05.11.1970 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 жовтня 2008 року (а.с.64). Право власності територіальної громади міста на вказане нерухоме майно зареєстровано 23.10.2008 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП «Кіровоградського ООБТІ», реєстраційний номер 25141203 (а.с.11,12,65, 116).

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 жовтня 2011 року, що набрало законної сили, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва від 22 жовтня 2008 року про право власності територіальної громади на зазначене нерухоме майно.

Інших даних про те, що у встановленому законом порядку свідоцтво про право власності територіальної громади міста Кіровограда на спірне майно визнане незаконним чи недійсним в матеріалах справи немає.

29 жовтня 2008 року між Кіровоградською міською радою, яка діє від імені територіальної громади, і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.6-7).

25 травня 2009 року ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продала вказане нерухоме майно - ОСОБА_5(а.с.8-10).

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

З огляду на зазначене, територіальна громада міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради як власник майна, в межах повноважень, наданих їй ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування», мала право розпорядитися своїм майном, в тому числі і продати його відповідачці ОСОБА_4, яка в свою чергу продала це майно ОСОБА_5.(а.с.8-10).

Судом встановлено, що договори купівлі-продажу укладені між відповідачами з додержанням вимог ст.ст.655-658 ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, яка на той час була чинною.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження доводів про те, що в момент вчинення договорів купівлі-продажу сторонами не було дотримано вимог чинного законодавства.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»не вимагає прийняття відповідною радою окремого рішення про відчуження об'єктів комунальної власності, тому безпідставними є доводи апеляційної скарги позивачки про порушення Кіровоградською міською радою порядку продажу майна територіальної громади.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

На порушення зазначених вимог закону, положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України позивачка не вказала підстав визнання спірних договорів недійсними, не надала належних та допустимих доказів (ст.ст.58,59 ЦПК) на підтвердження позову.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Із довідки про належність нерухомого майна № 58047 від 14.04.2011 року вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.07.1997 року ОСОБА_3 та членам її сім'ї на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.5).

Судом встановлено, що станом на 29 жовтня 2008 року, дату укладення договору купівлі - продажу між Кіровоградською міською радою і ОСОБА_4, єдиним власником вбудованого нежитлового приміщення по вул. Гоголя, 91/46 була територіальна громада міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради.

Доказів, що спростовували б такі висновки суду позивачкою не надано.

Ураховуючи наведене, правильним є висновок суду про те, що договори купівлі - продажу не порушують права позивачки, оскільки вона не є власником або користувачем майна, проданого за цими договорами.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказав та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги, яка не ґрунтується на законі та доказах, висновків суду не спростовує, і залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.209, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді