Ухвала суду № 25977254, 11.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року м. Київ К-32919/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія плюс" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2009 року по справі № 11/87 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія плюс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія плюс" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2007 року №0002881710/31955758 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 150525,80 грн., з яких: 5562,50 грн. - за основним платежем, 11125 грн. по штрафним санкціям, 133749,50 грн. штраф (15%), пеня 88,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.10.2007 року по 23.11.2007 року працівниками органу державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2004 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складений акт від 30.11.2007 року №243/23-50/31955758.

Згідно висновків даного акту працівниками податкового органу було встановлено порушення позивачем вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, пп. "а" п.17.2 ст.17, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку із чим платником занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 5562,50 грн. За несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період 2004-2007 роки податковий орган відповідно до пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нарахував позивачу пеню у розмірі 88,80 грн. На підставі пп.9.10.1, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачу нарахований штраф за несвоєчасне повернення підзвітних сум за період 2005-2007 роки у розмірі 15%, що склала 133749,50 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган 13.12.2007 рок виніс податкове повідомлення-рішення №0002881710/31955758, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 150525,80 грн., з яких: 5562,50 грн. - за основним платежем, 11125 грн. по штрафним санкціям, 133749,50 грн. штраф (15%), пеня 88,80 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки акту перевірки щодо виявлених порушень ґрунтуються на тому, що платником не оподатковано дохід, виплачений ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за надані послуги та не підтверджено їх належність до СПД свідоцтвом про державну реєстрацію. В перевіреному періоді підприємством застосовано податкову соціальну пільгу до виплачених доходів працівникам, які не мали такого права. Вказані обставини призвели до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб. Крім того, податковий орган послався на те, що платником були повернуті суми з підзвіту пізніше встановленого граничного строку, у зв'язку із чим був нарахований штраф на підставі пп.9.10.1, 9.10.2, 9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України про податок з доходів фізичних осіб".

Висновки вищевказаного акту перевірки щодо встановлених порушень підтверджуються належними та допустимими доказами та фактичними обставинами справи, яким суди дали належну правову оцінку. Позиція податкового органу не спростована позивачем в ході розгляду справи та відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, довів судам правомірність прийнятого ним рішення, його позиція ґрунтується на вірному трактуванні норм матеріального права та фактичних обставинах справи.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія плюс" відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2009 року по справі №11/87 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.