Ухвала суду № 25977190, 12.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2012 р. м. Київ К-16872/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року по справі №2а-6888/09/1/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Нафта -Сервіс»до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року, позовні вимоги ТОВ «СФ Нафта -Сервіс»до ДПІ в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000612301/0 від 29.04.2009, №0000612301/1 від 19.05.2009. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 30.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 06.04.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року в частині задоволення позовних вимог, прийняти рішення про відмову в задоволенні вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.п.7.7.4 , п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим проведено позапланову виїзна перевірку ТОВ «СФ Нафта -Сервіс»з питань з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 93024,00грн. за січень 2009 року на розрахунковий рахунок платника, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період грудня 2009 року, за результатами якої складено акт №856/23-02/31460659 від 17.04.2009.

На підставі вказаного акту та за результатом адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000612301/0 від 29.04.2009, №0000612301/1 від 19.05.2009, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних звітних податкових періодів) у розмірі 93024,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР у зв'язку з неподанням разом з декларацією з податку на додану вартість за січень 2009 року оригіналу п'ятого примірника ВМД №508030300/9/000033 від 20.01.2009.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, при проведенні перевірки ДПІ не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту у грудні 2008 року. Факт сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам та факт вивезення товару позивача за межі митної території підтверджується матеріалами справи. Судом також встановлено, позивачем до закінчення перевірки було надано податковому органу оригінал п'ятого основного аркушу вантажної митної декларації від 20.01.2009 №508030300/9/000033, який містить запис про фактичне вивезення експортованих товарі за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної посадової особи та гербовою печаткою митного органу.

Отже, за встановлених обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ С.Е. Острович