Ухвала суду № 25977222, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року К-51873/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009

у справі № 4/210 ( 22-а-27249/08 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0000102370/0 від 01.04.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 0000102370/0 від 01.04.2008 про зменшення ТОВ «Хлібодар»суми бюджетного відшкодування в розмірі 49 867,08 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 933,54 грн.; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн.

ДПІ у Подільському районі міста Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Держаною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва у була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Хлібодар»з питань правових відносин з ТОВ «Торіс-7», за результатами якої складено Акт № 35/23-415/32161333 від 27.03.2008;

- за наслідками перевірки ДПІ у Подільському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102370/0 від 01.04.2008 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005 року в розмірі 49 867,08 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 933,54 грн.;

- підставою для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість є висновки перевірки про порушення ним вимог пп. 7.2.4 п. 7.2. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному, на думку податкового органу, віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Торіс-7»за договором № 01/02 від 01.02.2005 (установчі та реєстраційні документи якого були визнані недійсними рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2006 по справі № 2-3269/13).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2005 року ТОВ «Торіс-7», яке було зареєстровано як платник ПДВ 26.08.2004 (свідоцтво № 37088084), належним чином виконало свої зобов'язання за договором № 01/02 від 01.02.2005, що оформлено відповідними первинними документами, у тому числі й податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог, зазначених в п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку щодо того, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності контролювати податкову звітність контрагента. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний