Ухвала суду № 25975875, 04.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року справа №2а/1270/2081/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Тюмер А.Г.,

за участю представника відповідача Косової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі № 2а/1270/2081/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0000288012,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0000288012, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2844618 грн та 66246,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову зазначив, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат за господарськими операціями з ПП «Укрстандарт-2009 та ПАТ Луганська вугільна компанія» у 4 кварталі 2010 року - І кварталі 2011 року, а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами носять характер припущень та спростовуються наявними первинними документами, а також попередніми судовими рішеннями, які підтверджують реальний характер цих відносин, у зв'язку з чим вказане повідомлення-рішення є неправомірним, прийнятим з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року позовні вимоги задоволені частково, а саме, оскаржуване податкове -повідомлення-рішення скасоване, а в задоволенні іншої частини позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідачем не доведено, а висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та спроствуються наявними первинними документами та попередніми судовими рішеннями, яким підтверджений реальний характер господарських відносин між позивачем та вказаними контрагентами.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач, як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, його висновки щодо нікчемності правочинів, які укладені позивачем із ПП «Укрстандарт-2009 та ПАТ Луганська вугільна компанія», зроблені правомірно, у зв'язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не було.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 31 січня по 3 лютого 2012 року відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток підприємства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року та з 1 липня по 30 вересня 2011 року, за результатами якої 3 лютого 2012 року складний акт перевірки № 19/18-2/32359108.

Відповідно до висновків вказаного акту позивачем порушені пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 844618 грн, в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 264983 грн. та за 1 квартал 2011 року на суму 579635 грн у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат сум витрат по взаємовідносинам з ПП "Укрстандарт-2009" та ПАТ "Луганська вугільна компанія". ( т. № 1 а.с. 51-61).

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000288012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 844618,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції - 66246,75 грн. ( т. № 1 а.с. 49)

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), який діяв на час виникнення спірних відносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В пункті 5.11 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у зв'язку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Згідно абзацу 4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

8 грудня 2010 року між ВАТ "Лисичанськвугілля" та ПП "Укрстандарт-2009" укладений договір № 06-114 на поставку металокріплення у комплекті відповідно до специфікацій № 1, № 2, № 3 ( т. № 1 а.с. 96-100).

На виконання умов договору та відповідно до специфікацій № 1-3 договору № 06-114 ПП "Укрстандарт-2009" поставило ВАТ "Лисичанськвугілля" арочні кріплення АП-13,8 у комплекті зі скріпляючими та арочні кріплення КПС, що підтверджується видатковими накладними № 1242 від 10.12.2010, № 202 від 28.01.2011, № 1094 від 22.04.2011, податковою накладною № 1242 від 10.12.2010 на суму 147970,80 грн., № 449 від 28.02.2011 на суму 1967848,29 грн., № 202 від 28.01.2012 на суму 108720,90 грн.. Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями № 393 від 28.02.2011 та № 399 від 28.02.2011. За умовами договору № 06-114 від 08.12.2010 року перевезення кріплень здійснювалось транспортом покупця - ВАТ "Лисичанськвугілля", що підтверджено товарно-транспортними накладними. Після надходження кріплень позивачем складено комісійні акти приймання матеріалів, прибуткові ордери та картки складського обліку. Подальше використання кріплень підтверджено вимогами на передачу матеріалів по дільницям, актами встановлення та введення в експлуатацію крепі. Невикористані матеріали зберігаються на складах ВАТ "Лисичанськвугілля", що також підтверджено інвентарізаійними описами товарно-матеріальних цінностей (т. № 1 а.с. 108-170, 179)

З огляду на наявність вказаних первинних документів судом першої інстанції зроблено правильний висновок про товарність вказаної господарської операції та фактичний рух активів в результаті здійснення цієї операції.

Судом також правильно не прийняті посилання відповідача на відсутність у ПП "Укрстандарт-2009" виробничих потужностей та трудових ресурсів з огляду на те, що позивачем надано суду дилерський договір № 56/11 від 05.01.2011, укладений між ПП «Скрубер» та ПП "Укрстандарт-2009", відповідно до якого ПП "Укрстандарт-2009" від свого імені та за свій рахунок здійснює реалізацію продукції ПП «Скрубер» (т. № 1 а.с. 175-177)

Згідно паспортів на крепі, придбані ВАТ "Лисичанськвугілля" у ПП "Укрстандарт-2009", їх виробником є ПП «Скрубер» (т. № 1 а.с. 171-174). Вказане підтверджено також сертифікатом відповідності (т. № 1 а.с. 180-181)

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність у ПП "Укрстандарт-2009" виробничих потужностей для здійснення дилерської діяльності під час реалізації вироблених ПП «Скрубер» товарів не є обов'язковою.

Крім того, 9 грудня 2009 року між на той час ВАТ "Лисичанськвугілля" та ЗАТ "Луганська вугільна компанія" укладено договір № 06-61 на переробку рядового вугілля на збагачувальних фабриках. Зазначений договір пролонговано додатковими угодами від 1 січня 2010 року № 1, від 11 травня 2010 року № 2 та від 31 грудня 2010 року № 3 (т. № 1 а.с. 183-194).

На виконання умов договору та відповідно до специфікації до договору ПАТ "Луганська вугільна компанія" надало ВАТ "Лисичанськвугілля" послуги по переробці рядового вугілля, що підтверджується податковими накладними від 31 січня 2011 року № 188 на суму 95284,43 грн., № 314 на суму 98021,84 грн., № 105 на суму 489901,50 грн., податковими накладними від 31 грудня 2010 року № 6345 на суму 48576,70 грн., № 6321 на суму 71366,75 грн., № 6284 на суму 698285,78 грн., № 7360 на суму 75965,00 грн., № 7286 на суму 229758,49 грн., рахунком -фактурою від 31 грудня 2010 року № 0009317, рахунком -фактурою від 31 грудня 2010 року № 0009333, рахунком -фактурою від 31 грудня 2010 року № 0009352, рахунком -фактурою від 31 грудня 2010 року № 0009393, рахунком-фактурою від 31 січня 2011 року № 00000103, рахунком-фактурою від 31 січня 2011 року № 00000243 на суму 98021,84 грн., рахунком-фактурою від 31 січня 2011 року № 00000188 на суму 95284,43 грн., актами здачі-прийняття робіт від 31 грудня 2010 року № 00001446, № 00001459, № 00001469, № 00001484, від 31 січня 2011 року № 00000033, № 00000062, № 00000019, платіжними документами та квитанціями про приймання вантажу. (т. № 1 а.с. 195-243).

З огляду на наявність вказаних первинних документів судом першої інстанції зроблено правильний висновок про реальність здійснення вказаної господарської операції та фактичний рух активів в результаті здійснення цієї операції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та за І квартал 2011 року позивачем відображені витрати на придбання матеріалів у ПП "Укрстандарт-2009" та витрати на оплату послуг ПАТ "Луганська вугільна компанія" з переробки рядового вугілля.

Доводи податкового органу щодо відсутності ПАТ "Луганська вугільна компанія" за місцезнаходженням та неподання останнім декларації на прибуток за 2010 рік на увагу суду не заслуговуються, оскільки можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача декларувати витрати, понесені ним витрати. Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру своїх валових витрат. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства своїми контрагентами. До цього ж зазначені обставини відповідачем також не доведені, оскільки суду не надано будь-яких судових рішень щодо цих підприємств, які свідчили б про порушення їх посадовими особами податкового законодавства.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що реальність виконання господарських договорів між позивачем та відповідно ПП "Укрстандарт-2009" і ПАТ "Луганська вугільна компанія" вже була предметом судового розгляду при вирішенні спорів за позовами ПАТ «Лисичанськвугілля» до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, постановами Луганського окружного адміністративного суду, які залишені без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду, у справах № 2а-10755/11/1270, № 2а/1270/1066/2012, № 2а/1270/1259/2012 та № 2а/1270/1192/2012 підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ВАТ "Лисичанськвугілля" та ПП "Укрстандарт-2009" і ПАТ "Луганська вугільна компанія" у спірний період. (т. № 2 а.с. 39-100).

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Повний текст складено 10 вересня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі № 2а/1270/2081/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова