Постанова № 25975594, 19.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2012 р. справа №5009/1784/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:не з»явивсявід відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід05.06.2012 рокуу справі№5009/1784/12 (суддя Мірошниченко М.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»м. Бердянськ, Запорізької області до відповідача Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжяпро стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 69190грн.85коп., пені у розмірі 1406грн.93коп.ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 року Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж»м. Бердянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжя про стягнення основного боргу у розмірі 69190грн.85коп. та пені у розмірі 1406грн.93коп. ( а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2012р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ Запорізької області були задоволені. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжя на користь позивача суму основного боргу у розмірі 69190грн.85коп., пеню у сумі 1406грн.93коп. пені, 1609грн.50коп. судового збору (а.с.48-50).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг та законність стягнення основного боргу та пені.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Акціонерний центр «Восток» м. Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 65,77 ГПК України, просив прийняти до провадження та розглянути дану апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2012р.( а.с. 56-57 ).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не зобов»язав сторін виконати дії з проведення звірки розрахунків, у судовому засіданні 05.06.2012р. розглянув справу без участі представника відповідача, чим порушив його право на участь в господарських засіданнях, поданні доказів, участі у дослідженні доказів, подання клопотань та пояснень, які передбачені ст.22 ГПК України.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, проте у судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Від позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від 11.07.2012р. № 2304, в яких останній просить суду залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду -без змін (а.с.62-63).

Згідно ухвали суду апеляційної інстанції від 03.07.2012р. про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін не визнавалася обов»язковою, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст.75 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін за мотивами, викладеними в постанові, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж»є юридичною особою (ідентифікаційний код 05541120), здійснює свою діяльність на підставі Статуту (а.с.28-41).

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Акціонерний центр «Восток»м.Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 06723314), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2008р. між ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж»(далі - постачальник) та ЗАТ «Акціонерний центр «Восток», яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Акціонерний центр «Восток»(далі - споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №960, за умовами якого постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об»єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість (а.с.10-11).

Показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача до постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем (п.п.2.2.5 договору).

Згідно п.4.1 договору, кількість теплової енергії, відпущеної споживачем, визначається згідно до показань приладів обліку теплової енергії, встановлених у споживача.

Відповідно до п.4.3 договору, споживач, маючий прилад обліку теплової енергії, щомісяця у два останніх робочих дня поточного місяця, надає постачальнику акт про фактичне споживання теплової енергії за звітний місяць.

Згідно п.4.6 договору розрахунки за теплову енергію проводяться по тарифах на підставі рішення виконкому Бердянської міської ради від 02.10.2008р. №486 «Про узгодження тарифу на послуги ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж»по теплопостачанню для бюджетних організацій, промислових споживачів і інших суб»єктів господарювання».

Пунктом 4.9 договору визначено, що рахунок-акт виконаних робіт виписується 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до 4.10 договору оплата здійснюється споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно п.п.5.3.4 договору за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 100% суми заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №960 від 25.12.2008р. в період з січня 2012р. по березень 2012р. включно, у вигляді подачі теплової енергії на суму 69160грн.85коп.

Факт подачі теплової енергії підтверджується рахунками-актами виконаних робіт від 31.01.2012р. на суму 14093грн.23коп., від 29.02.2012р. на суму 38366грн.81коп., від 31.03.2012р. на суму 16730грн.81коп., всього на суму 69190грн.85коп. (а.с.12-13).

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-акти виконаних робіт від 31.01.2012р., від 29.02.2012р. та від 31.03.2012р. містять підпис споживача (відповідача по справі).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за фактично надані йому послуги з подачі теплової енергії, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 69190,85грн. та пені у розмірі 1406,50грн.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Аналогічні положення містить ст.174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів того, що відповідачем сплачена заборгованість в повному обсязі, останнім не надано.

Оскільки відповідач свої обов»язки з урахуванням вимог п.п.4.9 та 4.10 Договору не виконав, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 69190грн.85коп.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.5.3.4 Договору у розмірі 1406грн.50коп.

Пунктом 5.3.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 100% суми заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов'язання є -сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Оскільки, матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу відповідача за договором у розмірі 69190грн.85коп., то вимоги щодо стягнення пені є також обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

За таких підстав, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості та пені за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №960 від 25.12.2008р. є законним та обґрунтованим.

Судова колегія вважає, що доводи заявника, викладені у апеляційній скарзі є необґрунтованими, недоведеними та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається (адреса відповідача, зазначена позивачем у позові, а.с. 3), що місцем знаходження Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»є: місто Запоріжжя, бульвар Вінтера, будинок 2.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. було порушено провадження у справі №5009/1784/12, призначено її розгляд на 05.06.2012р. та зобов»язано відповідача виконати певні дії, перелічені у ухвалі (а.с.1).

Згідно вихідного штампу № 09-11/5974 15 травня 2012р. вищевказана ухвала була надіслана судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою: 69096, Запоріжжя, бульвар Вінтера, будинок 2.

Відповідач отримав вказану ухвалу, що підтверджено поштовим повідомленням, повернутим на адресу суду з відміткою «вручено 17.05.2012р. уповноваженій особі»(а.с.17).

Таким чином, відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак на час судового засідання 05 червня 2012р. вимоги ухвали суду від 14.05.2012р. не виконав, відзив на позов не представив, про причину неявки суд не повідомив.

З урахуванням вищевикладеного, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування господарським судом Запорізької області норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 року у справі №5009/1784/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 року у справі №5009/1784/12 - без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток» м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 06723314) недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 0,25 грн.

Господарському суду Запорізької області доручити видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

В.М.Татенко